Пам'ять
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Понедiлок Вересень 29, 2014

"ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА", архiв новин за 2011 рiк.

ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА var _gaq = _gaq || []; _gaq.push(['_setAccount', 'UA-6198717-6']); _gaq.push(['_trackPageview']); (function() { var ga = document.createElement('script'); ga.type = 'text/javascript'; ga.async = true; ga.src = ('https:' == document.location.protocol ? 'https://ssl' : 'http://www') + '.google-analytics.com/ga.js'; var s = document.getElementsByTagName('script')[0]; s.parentNode.insertBefore(ga, s); })(); КРИМІНАЛ
ЖИТТЯ ПО ТОЙ БІК «КОЛЮЧКИ»

Керівники обласних управлінь Держдепартаменту України з питань виконання покарань збиралися нещодавно у Надержищинській жіночій виправній колонії № 65, що на Полтавщині.
Генералів і полковників до села Божківське, де розташована колонія, скликав їхній начальник — голова Державної пенітенціарної служби України генерал-лейтенант внутрішніх військ Олександр Лісіцков.
Цю установу для проведення всеукраїнської наради обрали невипадково — у світлі останніх, і не надто приємних для України, дебатів щодо умов утримання засуджених.

Надержищинська колонія зажила слави, де для арештантів, котрі мають по кілька судимостей, створено непогані умови. А її виробнича база вважається однією з кращих, які функціонують за колючим дротом. Запросили і журналістів, які отримали нагоду подивитися «зсередини» життя тих, хто спокутує в колонії гріхи.
Начальник колонії полковник внутрішньої служби Микола Алексєєнко на правах хазяїна демонстрував гостям умови, в яких утримують бранців, де і чим їх харчують, де працюють і відпочивають тощо.
Нині в колонії, розрахованій на утримання 600 жінок, відбувають покарання трохи менш ніж півтисячі засуджених. Жінки тут із різних областей України, різні за віком і злодійським досвідом. Єдине, що їх зовні поєднує, однакова форма одягу. За правилами внутрішнього розпорядку вони мають пересуватися територією колонії лише строєм, обов'язково носити нагрудні розпізнавальні знаки, при зустрічі з працівниками колонії вставати та першими вітатися. Їм забороняється наносити собі та іншим татуювання, вживати жаргонні слова, наділяти кличками інших, змінювати без дозволу адміністрації спальні місця тощо. За невиконання цих правил карають.
Ув'язнені мають роботу. Причому стільки, що працюють у дві зміни. Виробнича база — швейні цехи, де жінки шиють робочий одяг для залізничників, поштарів, форму для військовослужбовців, костюми для мисливців, рибалок тощо. Виготовляють тут і несерійні вироби. Приміром, вишукані вишиванки, які користуються попитом на волі, про що свідчать дипломи виставок-продажів, у яких беруть участь колоністи.
Робота на дві зміни не лише забезпечує зайнятість жінок, а й дозволяє їм заробити копійчину (що стає в нагоді, коли вони виходять на волю). Скільки можна заробити за колючим дротом? Не менше, а то й більше, ніж на волі. Принаймні 1000—1500 грн для засуджених тут вважається нормою. Щоправда, колоністки цих грошей «в натурі» не бачать — зарплату їм зараховують на картки. Лише після звільнення віртуальні гроші матеріалізуються на паперові купюри. До речі, на території колонії є невелика крамниця, де засуджені можуть придбати найнеобхідніше — мило, зубну пасту, шампунь, дещо з продуктів, одягу та солодощів тощо. Вартість покупки списують з їхнього особистого рахунку.
Жінки працюють не лише тому, що так належить засудженим — вони з власної кишені сплачують за утримання у «золотій клітці». Як розповіла 42-річна кримчанка Світлана, щомісяця з її зарплати вираховують 300–310 грн за харчування, ще 90–100 грн за комунальні послуги. Загалом вона платить за перебування за колючим дротом 419 грн щомісяця. Крім того, бранці власним коштом купують халати, в яких ходять, хустки, ватянки тощо. У підсумку «чистими» вона отримує 800–900 грн.
Учасники семінару на власні очі побачили, що побутові умови для засуджених у колонії пристойні. Жінки живуть у кімнатах на шість–вісім осіб. До їхніх послуг — душ, у кімнатах побуту встановлено пральні машини. В колонії є навіть власний салон краси, який називається «Фея». Однак не приховують ті, хто охороняє «панянок»: більшість із них до того, як опинилися в колонії, вже забули, коли нормально харчувалися, вчасно милися та робили зачіски тощо. У це неважко повірити, адже чимало з тих, хто нині смиренно відбуває покарання, до чергової «ходки» за колючий дріт вів далеко не цнотливий спосіб життя, в якому щодня було місце алкоголю та наркотикам.
Судячи з усього, побачене справило враження на гостей. Генерали і полковники все уважно роздивлялися — від кімнат побуту та жіночих туалетів, які сяяли неприродною чистотою, до сотень трилітрових банок із консервованими огірками та помідорами, компотами в овочесховищі. В їдальні прискіпливо вчитувалися в меню та зазирали у великі казани, над якими чаклували кухарі. До речі, того дня на сніданок бранцям давали м'ясо тушковане з пшоняною кашею та соусом, хліб, чай, цукор, масло. На обід запропонували салат із капусти, рисовий суп, м'ясо з гречаною кашею, компот. А вечеряли жінки кашею з рибою, чаєм з хлібом і цукром.
До речі, після закінчення екскурсії колонією побачене там викликало дискусію серед журналістів, чи варто створювати такі сприятливі умови для тих, хто жодного дня не працював на суспільство, а лише завдавав йому шкоди, а тепер коштом тих, хто платить податки (у тому числі своїх жертв), утримують їх у комфортних умовах та забезпечують робочим місцем, про що нині мріють тисячі законослухняних громадян? Відповідь почули від Світлани, котра погодилася на зустріч із журналістами. Жінка зізналася, що коли б у неї був такий турботливий батько, як начальник колонії полковник Микола Алексєєнко, вона ніколи б не ступила на злочинну стежку...
Довідка «ДУ». Як розповів на нараді голова Державної пенітенціарної служби генерал-лейтенант внутрішніх військ Олександр Лісіцков, в Україні функціонує 184 виправні установи для засуджених. Серед них одна колонія для неповнолітніх дівчат, сім — для хлопців, десять жіночих колоній, 33 слідчі ізолятори. У виправних установах утримують 110 тисяч засуджених. За словами Олександра Лісіцкова, пенітенціарні установи держава фінансує лише на 47% від потреби. 2011 року амністовано 3492 засуджених і ще 486 зменшено строки покарань. 521 засуджений цього року відмовився від свого права на амністію. Амністовано ще 12628 засуджених, котрі умовно-достроково вийшли на волю під нагляд кримінально-виконавчої інспекції. З місць позбавлення волі звільнено за амністією 91 неповнолітнього.

Олександр БРУСЕНСЬКИЙ з Полтавщини
також у паперовій версії читайте:
  • ЗАСУДЖЕНО КОНТРАБАНДИСТА МОНЕТ
  • НАРКОЗАЛЕЖНИЙ ВОДІЙ МАРШРУТКИ ГОТУВАВ ЧЕРГОВУ «ДОЗУ» В САЛОНІ АВТОБУСА
  • ІНОЗЕМЕЦЬ З «ПОДВІЙНИМ ДНОМ»
  • НЕВІДОМІ ЗАСТРЕЛИЛИ ВАЛЮТНИКА
  • ПІДОЗРЮВАНИЙ У СКОЄННІ РОЗБІЙНОГО НАПАДУ ПЕРЕХОВУВАВСЯ В РЕАБІЛІТАЦІЙНОМУ ЦЕНТРІ

назад »»»

Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на «DUA.com.u».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».