Пам'ять
Всеукраїнський громадсько-політичний тижневик
Понедiлок Вересень 29, 2014

"ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА", архiв новин за 2011 рiк.

ДЕМОКРАТИЧНА УКРАЇНА var _gaq = _gaq || []; _gaq.push(['_setAccount', 'UA-6198717-6']); _gaq.push(['_trackPageview']); (function() { var ga = document.createElement('script'); ga.type = 'text/javascript'; ga.async = true; ga.src = ('https:' == document.location.protocol ? 'https://ssl' : 'http://www') + '.google-analytics.com/ga.js'; var s = document.getElementsByTagName('script')[0]; s.parentNode.insertBefore(ga, s); })(); ЛЮДИНА І ПРАВО
ПОЧУВАТИСЯ ЗАХИЩЕНИМ І ВПЕВНЕНИМ
Катастрофічно низький рівень довіри до міліції свідчить: реформування Міністерства внутрішніх справ більш ніж на часі. Адже ті, хто мають захищати життя, здоров'я, права і свободи громадян, інколи самі стають загрозою для їхньої безпеки.

Від незаконного насильства міліції не застрахований ніхто
Чи намагається 300-тисячний колектив Міністерства внутрішніх справ виконувати функції, покладені на нього законом? Такі сумніви виникають не на порожньому місці. Нинішній рівень довіри громадян до міліції називають «кефірним», тобто в межах 3,5 відсотка.
МВС — апаратний монстр, який, маючи величезний силовий потенціал, не здатний виконувати навіть базові завдання — протидіяти злочинності, наголошує голова Комітету Верховної Ради з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Віктор Швець. За таких обставин не може не викликати подив, що злочини все-таки розкривають, розслідують і справи відправляють до суду.
Роботу міліції належить оцінювати не за показниками, які розроблені в надрах цього відомства і зазвичай відірвані від реальності. Головне — наскільки людина почувається захищеною і впевненою. А з цим у наших правоохоронців проблеми.
Будь-хто може стати об'єктом незаконного насильства з боку міліції. Про це свідчать результати опитування, проведеного експертами Харківського інституту соціальних досліджень. Воно охопило три тисячі осіб у 63 населених пунктах Київської, Харківської, Львівської, Полтавської областей та АР Крим.
Раніше найбільше шансів зазнати незаконного насильства з боку працівників органів внутрішніх справ мали злочинці. Поступово група ризику зросла, до неї увійшли підозрювані, свідки та їхні родичі. Однак протягом останніх років сталися зміни, в результаті яких жертвою міліцейського свавілля може стати будь-хто: звичайний перехожий і навіть правоохоронець, зазначають у звіті за результатами дослідження кандидати соціологічних наук Денис Кобзін і Роман Шейко.
Закономірно, такий стан речей призводить до недовіри і страху перед міліцією, тож ускладнює її роботу. Скільки злочинів можна було б розкрити, якби гасло «Міліція і громадяни — партнери» втілювали в практику, населення не боялося інформувати правоохоронців про те, що стало свідками злочинів.
Отож лише півтора відсотка респондентів вважають, що небезпека стати жертвою незаконного міліцейського насильства не загрожує нікому (до речі, 2009 року такої думки дотримувалися 2,5% опитаних). Натомість понад 60% переконані: від цього не застрахований ніхто. Ще два роки тому таких було «лише» 49% — є над чим замислитися керівництву МВС.
Найбільше ризикують ті, хто вступив у суперечку, образив чи якось провокував працівників органів внутрішніх справ. Рівень небезпеки для цих осіб вищий, ніж для тих, хто справді скоїв злочин чи навіть є рецидивістом.
Під час дослідження вималювалася ще одна тенденція: будь-яке спілкування з міліцією (якщо особа є свідком, підозрюваним чи її доправляли до райвідділу) посилює впевненість, що від насильства не убезпечений ніхто. До речі, чим тісніше спілкування з правоохоронцями, тим вищий рівень недовіри.
Якщо середня кількість тих, хто вважає, що незаконне міліцейське насильство загрожує кожному, становить 66%, то серед тих, кого запрошували до відділку для з'ясування особи, таких 73,2%, тих, хто перебував у ізоляторі тимчасового тримання — 83,3%, у СІЗО — 83,7%.

Реорганізація замість реформування
Про незаконне насильство свідчать десятки тисяч звернень, адресованих народним депутатам, Уповноваженому з прав людини. Генеральна прокуратура в публічних заявах неодноразово наголошувала: катування та інші прояви незаконного насильства мають системний і масштабний характер.
Тож розмови очільників МВС про прагнення до європейських стандартів не можуть не викликати подив, як і те, що за іронією долі працівників органів внутрішніх справ називають правоохоронцями.
Про те, щоб було поважним ставлення громадянина до міліціонера і міліціонера до громадянина, і мріяти не доводиться. Як і про те, що нашим правоохоронцям буде близьке висловлювання зарубіжного експерта: манера, в якій діє поліція, не менш важлива, ніж результати, яких вона досягає.
Для чого існує міліція? Щоб коли трапиться біда, ти набрав її номер, і за лічені хвилини отримав допомогу. Адже в Законі «Про міліцію», котрий ніхто не скасовував, зазначено: міліція — це орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян. Її діяльність ґрунтується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, взаємодії з населенням.
Ставлення суспільства до міліції — індикатор ставлення до влади взагалі. Причому суттєвий і точний, зауважує голова професійної спілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України Анатолій Оніщук.
Хибним є твердження: яке суспільство, така й міліція. Суспільство давно сягнуло такого рівня розвитку, за якого реформування МВС неминуче. Про нього говорять від 1995 року, але весь цей час реформування замінювали на реорганізацію, робить невтішний висновок народний депутат Юрій Прокопчук.
Усі керівники міністерства намагалися реформувати систему, але бажаних результатів це не дало, наголосив під час парламентських слухань перший заступник голови Комітету Верховної Ради з питань правової політики Сергій Гусаров.
Причина в тому, що ці спроби робили хаотично, без чітко продуманого державного плану. Багато наукових і практичних напрацювань залишилися незатребуваними. Система реформувала сама себе, а науковий підхід вимагає, щоб реформатор перебував поза структурою, проте був глибоко обізнаний з роботою МВС. Виходячи з цього, видається за доцільне створити відповідний орган при Президентові України, запропонував Сергій Гусаров.
За будь-якого підходу реформи слід проводити не тільки заради зняття напруження в суспільстві. Їхнім результатом мають стати принципово нові стосунки: міліціонери повинні діяти як особи, що надають послуги громадянинові, котрий є платником податків, які йдуть на утримання, зокрема, й міліції. Таку думку висловив ректор Національної академії внутрішніх справ Валентин Коваленко. Міліція повинна бачити в громадянинові насамперед партнера.

Ніна КЛИМКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:
  • ЗАПИТУВАЛИ— ВІДПОВІДАЄМО
  • ЄВРОКОМІСАР ЗДИВОВАНИЙ
  • ВИПЛАТИ МАТЕРЯМ

назад »»»

Використання матеріалів «DUA.com.ua» дозволяється за умови посилання (для інтернет-видань - гіперпосилання) на «DUA.com.u».
Всі матеріали, розміщені на цьому сайті з посиланням на агентство «Інтерфакс-Україна», не підлягають подальшому відтворенню та / чи розповсюдженню у будь-якій формі, окрім як з письмового дозволу агентства «Інтерфакс-Україна».