У ФОКУСІ ДОСЛІДЖЕНЬ — ПОГОДА, КЛІМАТ І ЩЕ ЧИМАЛО ІНШОГО
Дев'ятнадцятого листопада виповнилося 90 років від часу утворення спеціалізованої державної організації — Української метеорологічної служби. Крім того, нинішнього року в цій галузі відзначають ще один ювілей: 175-річчя від початку систематичних науково обґрунтованих метеоспостережень на території України (їхній літопис ведеться від утворення в 1836-му Луганської магніто-метеорологічної обсерваторії).
Із цієї подвійної нагоди представників вітчизняних засобів масової інформації запросили у Києві на брифінг за участю провідних науковців та інших фахівців галузі. Перед журналістами (серед яких був і кореспондент «Демократичної України») виступили, а потім відповідали на їхні запитання директор Українського науково-дослідного гідрометеорологічного інституту (УкрНДГМІ) член-кореспондент НАН України Володимир Осадчий (учений у гідрохімії, гідроекології та кліматології), Олександр Косовець — директор Центральної геофізичної обсерваторії, яка підпорядкована Міністерству надзвичайних ситуацій (МНС) України, заступник директора департаменту цивільного захисту МНС, начальник управління гідрометеорології цього міністерства Василь Громовий.
Крізь роки і реформи
Історію вітчизняних гідрометеорологічних досліджень в Україні Василь Громовий у своєму виступі розподілив на кілька періодів.
Під час першого з них — дореволюційного — метеорологічні й деякі супутні з ними дослідження вели не тільки у згаданому Луганську, а й у Харківському університеті. А в Києві у 1855 році при університеті Святого Володимира (нині цей ВНЗ носить ім'я Тараса Шевченка) було відкрито метеорологічну обсерваторію (від неї відлічують свій родовід Український науково-дослідний гідрометеорологічний інститут і Центральна геофізична обсерваторія).
Другий період — після закінчення громадянської війни — розпочався з видання 19 листопада 1921 року в Харкові (тодішній столиці) декрету Ради народних комісарів УРСР про утворення Української метеорологічної служби. У грудні 1929-го було сформовано Гідрометеорологічний комітет, котрий об'єднав усі не лише метеорологічні, а й гідрологічні служби, які тоді існували в республіці.
Третій період охоплював буремні воєнні роки (1941–1945), коли діяльність гідрометеорологічних служб підпорядкували забезпеченню армії оперативними синоптичними прогнозами та іншими необхідними погодними даними, знання яких допомагало нашим збройним силам краще бити ворога.
Чимало корисного для різних галузей народного господарства було зроблено гідрометеослужбою України під час четвертого періоду її історії (1946–1991), коли структури цього відомства розгорнули мережу станцій та пунктів спостереження у республіці й опановували різне технічне оснащення.
Нарешті сучасний — п'ятий — етап, який розпочався зі здобуттям Україною 1991 року державної незалежності. Для управління роботами у галузі, про яку йдеться, було утворено Державний комітет з гідрометеорології, на зміну якому в 2002-му прийшла Державна гідрометеорологічна служба України. Було також сформовано законодавчо-нормативну базу щодо цієї сфери.
Окремо згадували на брифінгу про те, як на стан вітчизняної гідрометеорології вплинула здійснена вже при Президенті Вікторові Януковичу (в грудні 2010 року) адміністративна реформа. Зокрема, нам нагадали, що тоді Державну гідрометеорологічну службу як центральний орган виконавчої влади у цій галузі було ліквідовано, а структури, що входили до неї, перестали бути юридичними особами. Так, мережу гідрометеорологічних станцій та інших пунктів спостереження передали Українському гідрометцентру, котрий підпорядкований МНС. А координуючі функції, які раніше виконувала ліквідована Державна гідрометеорологічна служба, покладено на один зі структурних підрозділів МНС — управління гідрометеорології, яке входить до складу департаменту цивільного захисту цього відомства.
Якщо Василь Громовий на згаданому брифінгу більш-менш м'яко характеризував грудневу-2010 адмінреформу як таку, що її не можна назвати надто вдалою щодо гідрометеорологічної галузі (мабуть, посада у міністерстві спонукає до обережності формулювань у публічних висловлюваннях), то інший учасник того брифінгу — директор Центральної геофізичної обсерваторії Олександр Косовець відверто оцінив негативний вплив зазначеного переформування на сферу гідрометеорології в Україні, назвавши щодо цього адміністративну реформу, проведену в грудні 2010-го, недолугою.
Багатогранний науковий пошук дає користь
Під час брифінгу фахівці назвали п'ять основних напрямів адресування гідрометеорологічних спостережень і прогнозів з метою їхнього подальшого практичного використання.
Один із них — метеорологічне і гідрологічне забезпечення органів державної влади різних рівнів — від найвищого до місцевих і усіляких міністерств і відомств, діяльність у галузях яких певним чином залежить від погоди.
Другим напрямом є агрометеорологія, в якій понад півтори сотні метеостанцій України (незалежні відомчо від структур сільського господарства) дають прогнози щодо можливих впливів погодно-кліматичних умов на стан посівів, перспективи врожаїв тощо.
Третій напрям — здійснені п'ятьма сотнями пунктів спостереження гідрологічні дослідження за станом річок та інших поверхневих водойм.
Четвертий напрям — метеорологічне обслуговування авіації, яке провадиться тридцятьма АМС (авіаметеорологічними станціями), котрі видають прогнози погоди для аеропортів і авіакомпаній, без чого у рейс не вирушить жодний літак.
П'ятий напрям охоплює вирішення різних завдань екологічного моніторингу атмосфери, об'єктів на суші та водних ресурсів.
Директор УкрНДГМІ член-кореспондент НАНУ Володимир Осадчий розповів, що цей інститут є головною науково-дослідною установою в нашій країні з питань метеорології, кліматології, фізики атмосфери, гідрології, гідроекології та з наукового забезпечення моніторингу стану навколишнього природного середовища. З огляду на це, інститут має подвійне підпорядкування — МНС і Національній академії наук України.
Широкий і багатогранний спектр фундаментальних і прикладних досліджень, котрі ведуть в УкрНДГМІ, видно хоч би з переліку його основних структурних підрозділів. Це розташовані в Києві відділи фізики атмосфери, кліматичних досліджень та довгострокових прогнозів погоди, синоптичної метеорології, досліджень стану атмосфери, гідрологічних досліджень, гідрохімії, числових гідрометеорологічних досліджень, радіаційного моніторингу природного середовища, системних метеорологічних досліджень, відділ розроблення технічних засобів для гідрометеорологічних досліджень, метрології та стандартизації, а також польова гідрометеорологічна база, що у Богуславі на Київщині, морське відділення інституту в Севастополі, де, крім наземних підрозділів, є ще й науково-дослідне судно-лабораторія «Георгій Готовчиць».
Хоч держбюджетне фінансування діяльності УкрНДГМІ (як і решти гідрометеорологічних структур) залишає бажати значно кращого (оскільки кошти, що виділяють з бюджету, є, м'яко кажучи, недостатніми), технічна база інституту, до якої входять сучасне високоточне хіміко-аналітичне та радіоспектрометричне обладнання, станція прийому супутникової інформації й сучасний суперкомп'ютер, дає змогу на високому рівні проводити комплексні наукові дослідження і до того ж активно співпрацювати з ВМО (Всесвітньою метеорологічною організацією) та багатьма провідними установами цього профілю з різних держав. Це стосується, наприклад, обміну гідрометеорологічними даними, котрі отримують як із вітчизняних космічних апаратів, запущених структурами, підпорядкованими Державному космічному агентству України (ДКАУ), так і з численних зарубіжних супутників (європейських та інших країн).
Результати досліджень, здійснюваних ученими УкрНДГМІ, втілилися, зокрема, на передові, визнані у світі технології, наприклад, щодо штучного збільшення опадів і методик розсіювання переохолоджених хмар і туманів. Упровадження таких технологій у практику дало чималий економічний та інший ефект не лише стосовно підвищення врожайності сільгоспкультур за рахунок посилення опадів і захисту ланів та плантацій від граду, а й у роботах, спрямованих на зменшення негативних наслідків катастрофи, яка сталася 1986-го на четвертому блоці Чорнобильської атомної електростанції,— передусім для локалізації поширення радіації від ЧАЕС у атмосфері.
Розроблену в УкрНДГМІ методику розсіювання низьких хмар і переохолоджених туманів було застосовано, щоб «розкривати» небо над Симеїзською астрономічною обсерваторією в Криму, яка забезпечувала супровід польотів автоматичних космічних апаратів, що досліджували Місяць.
В інституті розроблено комплексні системи прогнозування паводків, повеней і селів, льодових явищ на річках. Розвиток сучасних методів досліджень дає змогу оцінювати зміни темпів ерозії водозаборів, погіршення якості поверхневих вод, випадіння «кислотних» дощів, глобальних кліматичних змін тощо.
Деякі із цих методів досліджень стали доступними ще й завдяки технічній допомозі МАГАТЕ, що дозволило оснастити радіометричну лабораторію УкрНДГМІ найновішим обладнанням для низькофонових гамаспектрометричних вимірювань, продемонстрованих журналістам під час екскурсії інститутом.
Від України до Антарктики
На брифінгу наголошували, що основою нинішньої діяльності у галузі гідрометеорології в Україні є цілісна інтегрована система спостережень, прогнозування і гідрометеозабезпечення, в якій зараз працюють понад п'ять тисяч співробітників. Значна частина структур цієї системи працює в оперативному режимі, цілодобово, без вихідних і свят. Такі спостереження проводять загалом 187 метеорологічних станцій, 37 із яких залучено до передачі даних у глобальну систему телекомунікаційного зв'язку Всесвітньої метеорологічної організації.
Вітчизняній гідрометеорології, незважаючи на більш ніж скромні розміри заробітної плати працівників цієї галузі (через це — певний відплив кадрів, особливо молоді), поки вдається зберігати її головне багатство — високоосвічених фахівців-професіоналів.
Українські гідрологи і метеорологи також беруть участь у програмах Всесвітньої служби погоди і Глобальної служби атмосфери, Всесвітній кліматичній програмі та Міжнародній гідрологічній програмі ЮНЕСКО.
До речі, гідрометеорологічні спостереження, здійснювані вітчизняними фахівцями, ведуть не лише у різних куточках України, а й далеко від неї, зокрема на антарктичній станції «Академік Вернадський», підпорядкованій Національному антарктичному науковому центру (НАНЦ). Там у кожній з експедицій у складі зимівників, які на станції несуть річну дослідницьку вахту на острові Галіндез, що у західній частині Антарктики, обов'язково є по два–три метеорологи.
Погодно-кліматичні рекорди
Працівників ЗМІ ознайомили не тільки з історією наукових гідрометеорологічних спостережень на українській території, біографією вітчизняної гідрометеослужби та її сьогоденням, а й підготовленою Центральною геофізичною обсерваторією ілюстрованою добіркою цікавих фактів щодо погодно-кліматичних рекордів в Україні.
Зокрема, ми дізналися:
— абсолютний максимум температури повітря — плюс 42,0° за Цельсієм — було зареєстровано 12 серпня 2010 року на метеостанції Луганська, а абсолютний мінімум — мінус 41,9 °С — у Луганську 8 січня 1935-го;
— найбільша місячна кількість опадів — 580 мм — випала у червні 1969-го в Гуті — карпатському селі на Івано-Франківщині, коли тривалі й сильні дощі спричинили у тих краях катастрофічний паводок. Найбільшу кількість опадів за добу — 278 мм — зафіксували 2 вересня 1991-го на Карадазькій метеостанції в Криму;
— найвищу температуру на поверхні ґрунту — плюс 80° за Цельсієм — було відзначено 2 червня 1995 року на метеостанції Вознесенська на Миколаївщині. Найнижчу температуру на ґрунті — мінус 46 °С — зареєстрували 31 січня 1987-го в Харківській області — на метеостанції Куп'янська;
— максимальну швидкість вітру — 50 м на секунду (180 км на годину) — зафіксували 24 грудня 1947-го на метеостанції Ай-Петрі у Криму;
— найбільшу висоту снігового покриву — 352 см (тобто понад три з половиною метри!) — на гірській метеостанції Пожежевська на Івано-Франківщині;
— максимальний діаметр ожеледі (крижаного намерзання на гілках дерев і кущів) становив 207 мм — і це було зареєстровано у листопаді 2000 року на метеостанції Затишшя в
Одеській області.
Вадим ФЕЛЬДМАН
також у паперовій версії читайте:
- АКАДЕМІК БОРИС ПАТОН: МИ ПЕРШІ У СВІТІ ПОЧНЕМО ЗВАРЮВАТИ ЛЮДСЬКІ КІСТКИ
назад »»»