ВОЛОДИМИР БЕРСЕНЄВ: ЗДОРОВ'Я І ЩАСТЯ — СИНОНІМИ
Володимир Берсенєв — заслужений лікар України, лікар-невропатолог вищої категорії, засновник-керівник Інституту проблем болю. Але він ще й плідний письменник. Його дохідливі книги дають чіткі рекомендації: як жити, щоб уникнути проблем зі здоров'ям.
Одна з відомих книг Берсенєва — «Лікувальний порадник для третього віку» у двох томах. Зосередимося на ньому.
Що робити, аби бути якнайдовше бадьоро-дієвими й добре мислити? Та хоч би очевидне, вважає Берсенєв. Свої міркування він обґрунтовує на п'яти заповідях самураїв, тобто на ознаках, за якими японці (визнані довгожителі) визначають здоров'я людини: Апетит. Сон. Ранкове випорожнення. Бажання працювати. Почуття гумору.
Турбота про здоров'я— найкращі ліки
— Володимире Андрійовичу, пенсійний вік Ви делікатно називаєте «третім віком» і вважаєте, що він гідний усіх радощів буття.
— Життя — захоплива річ. Біжиш, біжиш і подумки прикидаєш, як тобі нарешті полегшає, коли одержиш диплом, матимеш квартиру, виростуть діти... Встигаєш ще краєм ока стежити за зміною персон на керівному Олімпі, мрієш дочекатися щастя, коли твоя улюблена команда стане чемпіоном. А також достовірно довідатися, на кому одружився естрадний кумир або кого ощасливила заміжжям примхлива примадонна.
Словом, не життя, а щоденна гонка. Ноги-руки в комплексі з головою діють ніби самі по собі, не дозволяючи ні на хвилину розслабитися. І раптом — бух! Приїхали!
І ти, розслаблений, чітко розумієш, що життя на «заслуженому відпочинку» у твоїх бабусь і дідусів, у батьків було не таким уже райським. Ночами вони часом прокидалися, вмикали світло і швендяли по квартирі зовсім не тому, що намагалися перешкодити тобі читати «Трьох мушкетерів». На кухню і до ванни їх гнали болі в суглобах, оніміння рук і ніг, нетравлення шлунка й таке інше. Це називають букетом хвороб, які приходять із віком.
Здавалося б, усі призначення в житті людей — буквально і образно — виконав: народив сина або дочку (ще краще кількох дітей), виростив, виховав, дав освіту, посадив дерево (або якийсь інший матеріальний слід на землі після себе залишив), дочекався онуків. Чого ще треба? Живи і радій! Не виходить. Хвороби й болячки обсіли з усіх боків і дихнути не дають.
— Яке диво проти них можна застосувати?
— Див нема. Проте в кожного з нас є можливість значно продовжити роки активного життя. Якщо, звичайно, стежити за своїм здоров'ям і підтримувати його в працездатному стані з юності, а не тоді, коли грім гримне. Втім, і тоді не пізно, хоч, зрозуміло, легше передбачити та підстелити соломку, ніж героїчно надолужувати упущене.
Звісно, можна порадити переймати досвід горців у збереженні життєвих сил до глибокої старості — знамените «кавказьке довголіття». Та передбачаю скептичні усмішки. Мовляв, у місцях, де не лютує цивілізація, і не таке можливо, а ми скупчено живемо в містах, просочених смогом і електромагнітними випромінюваннями. У конструкторських бюро і на кафедрах, в установах і офісах працюємо головою, а не руками й ногами. На відміну від пастухів і рільників, які до того ж увесь робочий день проводять на свіжому повітрі.
Добре, почну з іншого кінця. Деякі політики на київському Олімпі цитують Вінстона Черчілля. Хоч не тільки думки і висловлювання цього нащадка герцогів Мальборо, а й сам факт, що він пішов із посади прем'єр-міністра Великої Британії у 80 років, теж чогось вартий.
На пенсії Черчілль приводив у божеський вигляд присадибну ділянку й писав мемуари. У 83 роки став лауреатом Нобелівської премії з літератури, як Іван Бунін — до нього. Як Пастернак, Шолохов, Солженіцин і Бродський — після. Скажуть, що тут утрутилася політика. Можливо, без відгомонів протистояння двох систем (минав 1953 рік) не обійшлося, однак літературні переваги прози Черчілля безсумнівні.
Працездатність міського жителя Черчілля — не поодинокий приклад в історії. Такі велетні, як Софокл, Мікеланджело, Тиціан, Ґете не залишали пера й пензля мало не до смерті, далеко за межею 80-ти років. Вельми гідне місце в життєстверджувальному списку довгожителів посідають наші сучасники, видатні київські лікарі Микола Амосов і Олександр Шалімов.
Ледь відчувши спрагу, починай рити колодязь
— Тож від чого передусім залежить наше здоров'я і з чого має починатися турбота про нього?
— Сучасна медична статистика неупередженою мовою цифр свідчить, що лише десять відсотків здоров'я людини, а отже, її довголіття, залежить від навколишнього середовища. А от питома вага генетики — майже сорок відсотків. На неї, на спадковість, звертали увагу навчені життям батьки, коли намагалися добирати своїм дітям здоровішу пару (поки їх, батьків, слухали). Однак найбільша частина здоров'я людини залежить від неї самої, її способу життя (сягає 45 і навіть 50 відсотків). Якщо під щастям мати на увазі здоров'я (погодьтеся, ці слова часом сприймаються як синоніми), то кожний з нас — коваль свого щастя. Наполовину, це точно!
Починати турботу про себе потрібно з найголовнішої контролюючої й спрямовуючої структури організму — нервової системи. Уважне ставлення до власного здоров'я не має нічого спільного з егоїзмом, слід виходити з прописної істини: що ми здоровіші, то менше відволікаємо на обслуговування себе тих, хто поруч із нами.
Уві сні ми щоночі ніби повертаємося до життя. Благословенний спокій у постелі дозволяє нагромадити сили для плідної роботи вдень. Стан нервової системи на глибину й міцність сну впливає в першу чергу.
Нервові клітини дорослої людини нездатні до поділу. Мало того, щороку їхня кількість зменшується. До старості маса мозку зменшується від кількох десятків до кількох сотень грамів, звивини головного мозку виточуються, борозни стають ширшими.
Через ослаблення контролю (і з інших причин) втрачають колишню життєздатність інші структури організму. Приміром, імунна система, що набирає силу до 16 років, а до 30–40 досягає свого максимуму, потім із кожним десятиліттям справляється зі своїми обов'язками дедалі гірше. Різні захворювання активніше загрожують у старості через те, що імунна система слабшає й не в змозі нормально контролювати генетичну сталість клітин, отже, ліквідувати форми, що змінилися, разом із раковими клітинами. У цьому ж ряді аутоімунні хвороби, коли імунна система «божеволіє» і починає знищувати нормальні клітини організму.
Словом, оберігати свою нервову систему від зривів необхідно не тільки тому, що, як свідчить статистика, безладні хвилі емоцій вкорочують життя на сім-вісім років. Паралельно через ослаблення контролю знижується функціональність інших структур організму. Снігова куля наших хвороб невблаганно наростає. Що, у свою чергу, призводить до скорочення плідного життя.
— І як цьому протидіяти?
— Найкраща профілактика для нервової системи — позитивні емоції, якими нас обдаровують усілякі радості життя. Нехай у кожного з нас вони свої, індивідуальні, але чим більше їх цінуєш і плекаєш, тим тобі краще. Другий бік медалі: у будь-якій емоції — будь-то радість, гнів, сором, ревнощі, прикрість тощо — обов'язково має бути оцінка корисності певної ситуації.
Негативні емоції ніби підштовхують організм працювати в напруженому ритмі. Це може призвести до гіпертонії, виразки шлунка, загострення хвороб шкіри, нападів бронхіальної астми. Сильне хвилювання, спричинене страхом, гнівом або іншим нервово-психічним навантаженням, може струснути внутрішні органи і уразити найбільш ослаблені з них.
Вода і пам'ять
— Що найкраще зберігає нашу пам'ять?
— У старих фільмах обов'язковим атрибутом будь-якого кабінету або, як тепер сказали б, офісного приміщення, був графин із водою. Ковтнув герой під час суперечки або якоїсь іншої співбесіди грановану склянку з прозорою рідиною — йому і полегшало, він заспокоюється.
Гарна, корисна звичка. Взагалі ємностями з питною водою я рекомендував би забезпечити приміщення, де працюють або бувають люди. З багатьох причин. Фахівці давно довели, вода — найм'якіше проносне і найкращий засіб від закрепів. Вона ж — кращий тонізуючий напій, бо не має побічних ефектів. Запам'ятайте найголовніше: вода допомагає запобігти втраті пам'яті при старінні. А ще завдяки воді легше позбутися шкідливих звичок — пристрасті до кофеїну, алкоголю, навіть куріння. Ковтком води краще глушити бажання покурити, ніж сухариками, соняшниковим насінням і цукерками. Вода не загрожує ожирінням.
— Як щодо заміни води філіжанкою кави, склянкою чаю, келихом пива?
— Це нерівноцінна заміна. Кофеїн та інші зневоднювальні речовини виводять з організму воду, дорогою прихоплюючи «енну» кількість рідини з клітин і міжклітинних просторів. Інакше кажучи, після чаю, кави, пива і газованих напоїв організм звільняється від більшої кількості води, ніж було у випитому напої. Замість того щоб стимулювати пам'ять (цією здатністю ми звично наділяємо порцію ароматної кави), ми фактично заважаємо їй розвернутися на повну силу. Та ще відчиняємо двері надокучливим болячкам. Приміром, основною причиною остеопорозу є тривале зневоднення.
Їжте вдосталь вітаміни
— Окрім зневоднення, хвороботворних мікробів і вірусів, що нам ще загрожує?
— Вільні радикали, тобто хімічні сполуки з неспареним електроном. Вони хоч і живуть лічені секунди, але за цю коротку мить встигають закислити, тобто умертвити біологічні молекули, з яких виткана людина.
Важко уявити, але кожна з 70 трильйонів клітин організму до десяти тисяч разів на добу зазнає нападу вільних радикалів. Однак живі організми за мільярди років еволюції пристосувалися жити і виживати в щільному ворожому оточенні. Організм людини сам творить війська для захисту своїх клітин від вільних радикалів. «Військовослужбовців цього оборонного відомства» називають антиоксидантами. Ці бійці невидимого під простим мікроскопом фронту відловлюють вільні радикали на підході до клітин і знищують їх. Під особливим захистом антиоксидантів перебувають клітини, що містять генетичний апарат.
У молодому організмі антиоксидантів цілком достатньо для мирного і щасливого життя всіх його клітин. Однак... Із роками клітини частіше поступаються окисному руйнуванню, для підтримки порядку потрібна більша кількість антиоксидантів. А власні «виробничі потужності» дедалі гірше справляються з поповненням необхідного арсеналу.
— Що робити? Як бути?
— Для початку проаналізувати набридлу і банальну пораду лікарів майже всіх спеціалізацій: частіше бувати на свіжому повітрі, не ухилятися від фізичних навантажень і повноцінно харчуватися. Річ у тім, що вітаміни С і Е, а також каротини («сировина» для синтезування в організмі вітаміну А) є не що інше, як чудові антиоксиданти. Найбільше цих захисників «упаковано» в обліписі, зародках пшениці та проростках злаків. От і відповідь на запитання, чому, чим довше живемо, тим частіше стрижнем усіляких оздоровчих дієт стають зазначені харчові продукти. З віком через нестачу боєздатних антиоксидантів клітини у людей похилого віку руйнуються удвічі частіше, ніж у молодих.
Клітини мозку найуразливіші до атак вільних радикалів. Нестача кисню на клітинному рівні (гіпоксія) може бути прямим наслідком нападу нищівної радикальної армади. Епілепсія — одне з наслідків.
Надзвичайні можливості вітаміну С випробував на собі й довів їхню велику силу чоловік, котрий відкрив цей вітамін, запропонував застосовувати аскорбінову кислоту як імуностимулятор і антиоксидант — лауреат двох нобелівських премій (з хімії та миру) американський фізик, хімік і громадський діяч Лайнус Карл Полінг. Мало не до останнього дня життя (прожив 93 роки) Полінг виявляв приголомшливу для сподвижників активність.
Цікаво, але дієта, якої дотримувався учений, виявилася популярнішою від його наукових досягнень. Полінг рекомендував щодня з'їдати не менш ніж 600 г овочів (буряка, капусти, цибулі, часнику, картоплі, свіжої зелені), 300 г свіжих ягід і фруктів, близько 400 г кисломолочних продуктів і рибу.
Чому ця їжа має бути в меню щодня, теж зрозуміло: «загони» антиоксидантів потребують постійного поповнення свіжими «бійцями».
Скільки і через що втрачаємо?
— Володимире Андрійовичу, як би Ви підсумували нашу бесіду?
— Учені підрахували, скільки років забирають у середньостатистичної людини різні перешкоди на життєвому шляху. Які залежать і не залежать від неї. У сумі набігло 32 непрожиті роки. Причому ця цифра стосується переважно, так би мовити, віку віддачі. Коли за плечима дитинство, юність, навчання, коли тільки працювати й радіти життю. Так ні! Люди самі собі роблять харакірі і вкорочують своє перебування в лавах живих більш ніж на три десятиліття. Отже, почнімо лічити.
Голод може забрати до 7,8 року життя; пристрасть до алкогольних напоїв — 2,1; несприятливі екологічні умови — 2,2; куріння — 1,1; низький рівень особистої гігієни та медичної допомоги — 3,8; несприятливі умови праці — 1,3; стихійні лиха — 0,1; малорухливий спосіб життя, зайва маса тіла — 0,8; антигромадська поведінка — 0,2; природно-кліматичні умови — 0,5; несприятлива спадковість — 0,8; підвищення темпів старіння, спричинене негативними соціальними факторами,— 5,7; невстановлені чинники — 3, 4 року.
Ще раз прогляньмо список. Ніколи не пізно усвідомити тривожні висновки і намагатися «урізати» несприятливий прогноз хоч наполовину, а то й більше.
Володимир КОСКІН
також у паперовій версії читайте:
назад »»»