ЕКОНОМІКА ОДУЖУЄ?
Завдяки зусиллям уряду, наголошують можновладці, другий рік поспіль, незважаючи на наслідки світової фінансової кризи, спостерігається стабілізація вітчизняної економіки. Вона поступово нарощує потенціал і має позитивні зрушення в розвитку.
Вдалося переломити траєкторію падіння, у 2009-му, згідно зі стандартною методикою обліку економічних показників, ВВП знизився на 15,2%. Хоч рівень його падіння і зубожіння населення був суттєвіший, адже не враховували рівня інфляції та девальвації гривні.
У першому-другому кварталах 2010 року економіка зростала на 4,5–5%, щоправда, порівняно з обвальною базою 2009-го. Експерти Світового банку і МВФ не вірили у позитив. Сприйняли його, коли вдалося втримати темпи економічного зростання у третьому кварталі. На позитивній базі було ухвалено бюджет-2011, хоч були сумніви щодо прогнозованого зростання ВВП на 4,5–5% і значного зменшення дефіциту бюджету.
Проте за дев'ять місяців цього року темпи зростання економіки перевищили заплановані у бюджеті. ВВП повагомішав на 5,3%, промислове виробництво — на 9%, у результаті збільшилися обсяги вантажоперевезень та енергоспоживання. Будують, модернізують підприємства. Попередній уряд не міг розмістити облігації внутрішньої позики під 29,5%, аби покрити дефіцит бюджету, нинішньому дають в борг під 8%, тож вартість фінансових ресурсів суттєво подешевшала.
Другий рік, зазначають у НБУ, інфляція фіксується однозначною цифрою: у вимірі до грудня — 4,2%, до торішнього жовтня — 5,4, за період — 8,6%. Другий рік реальна споживча інфляція поступається прогнозній (всіх офіційних і експертних установ, у тому числі міжнародних). Чотири місяці маємо практично «інфляційне плато» (-)1,3%; (-)0,4%; +0,1%; 0,0% (у середньому (-)0,4% за місяць).
В історії гривні (від 1996 року) відсутність інфляції споживчих цін у жовтні — подія безпрецедентна. Досі найменшою жовтнева інфляція була у 2001-му (0,2%). У 2002 р. чотири місяці поспіль спостерігалася дефляція (-)0,9% у середньому. Дефляційні коливання були волатильнішими –0,3%; –1,8%; –1,5%; –02%. Перевага в інфляційному диференціалі з Росією (головним торговим партнером) посилилася до 1% (5,2% у Росії та 4,2% — в Україні до грудня; 5,4% в Україні та 7,2% — у Росії у річному вимірі; 0,0% проти 0,5% у жовтні).
Чинники збереження цінової стабільності залишилися сильними. Пролонгованою була дія сезонних факторів (овочі, фрукти, картопля дешевшали чотири місяці; цукор дешевшає другий місяць). «Допомогла» і погода (збереження продукції, можливості транспортування). Вдалося тричі уповільнити зростання цін на м'ясо (0,7 проти 2,1% у вересні); вперше за останні чотири місяці подешевшала олія. Вичерпується вплив на ціни алкогольних виробів підвищення акцизів (0,4% зростання у жовтні проти 0,7% у вересні й 1,2% у серпні). Залишаються поміркованими зміни тарифів на комунальні послуги (0,3%). Удається контролювати рух цін на паливо (0,4 проти 0,3% у вересні).
Головне, зазначають у НБУ,— дефляція продовольчих цін, що триває чотири місяці. Останній раз такою тривалою продовольча дефляція була у травні–серпні 2002 р. Поєднання поміркованої тарифної політики і відновленої дефляції продовольчих цін на базі високого врожаю і достатнього імпорту дало ефект цінової стабільності останніх чотирьох місяців. Монетарна політика НБУ була, як і у попередні місяці, коректною, а емісія знизилася у жовтні на 1,9% (чиста кредитна).
Удалося відновити зростання депозитів (1,1 проти 0,0% у вересні). Стабільним залишився обмінний курс (8,006 за долар проти 7,998 грн у вересні). Завдяки «паспортизації» відбито спробу спекулятивної атаки на готівковий курс обміну (8,05 за долар на продаж у жовтні проти 8,04 грн у вересні). Бюджетна політика уряду, зазначають в НБУ, була більш сприятливою, ніж рік тому. Кошти на казначейському рахунку за сезонних причин скоротилися, але лише на 9,6 проти 18,8% рік тому у жовтні. Монетарний навіс для вересня-жовтня більш сприятливий для утримання дезінфляційного тренда, ніж рік тому: монетарна маса зросла від початку року на 11,3%, рік тому — на 18,2%. При цьому зростання ВВП перевищує минулорічну динаміку (при вищій базі порівняння).
Прогнози
Фахівці НБУ прогнозують, що бюджетний орієнтир з інфляції (8,9%) не буде перевищено. Це означає, що вперше в історії гривні споживча інфляція два роки поспіль вимірюватиметься цифрою менш ніж 10%. Висока (понад 75%) імовірність того, що споживча інфляція буде на два-три відсотки нижчою за бюджетний таргет (8,9%). Це може статися навіть в умовах гіпотетично можливого підвищення цін на газ для населення і тарифів на комунальні послуги.
З імовірністю 50% у НБУ прогнозують, що за підсумками року інфляція споживчих цін в Україні становитиме новий історичний мінімум. Діючий мінімум зафіксовано у 2001-му (6,1%). Ця ймовірність може підвищитися, якщо уряд не змінить тарифів на комунальні послуги, запобігатиме значному подорожчанню палива і убезпечить обмінний курс гривні від вищих, ніж склалися, коливань.
Експерти Нацбанку пропонують утриматися від зниження ставок рефінансування з огляду на вищу динаміку базової інфляції порівняно з інтегральною (+7,8% плинна базова інфляція порівняно з 5,4% інтегральної). Інфляція споживчих цін за період знизилася до 8,6%, але все ще є більшою за облікову ставку (7,75%). Офіційно не переглянуто інфляційного прогнозу бюджету (8,9%). Варто утриматися від підвищення ставок рефінансування з огляду на відсутність надлишкової ліквідності у банківській системі. А також із урахуванням того, що окреслилося певне послаблення економічної активності в індустріальному секторі економіки (8,6 проти 8,9%). Через те, що у вересні-жовтні банки без сигнальної зміни відсоткових ставок за операціями НБУ самі розпочали активно підвищувати депозитні ставки.
Зафіксована вперше цьогоріч жовтнева дефляція цін виробників (на 1,8%) після послаблення їхньої прирістної динаміки у червні–вересні може бути сигналом до подальшого уповільнення зростання в промисловості. Два роки поспіль скорочується боргове навантаження на економіку. Цього року, за оцінками МВФ, суверенний борг України сягатиме не 40% ВВП, а трохи більш ніж 39 відсотків.
Балансування
У Нацбанку зацікавлені у бюджетному балансі. Нагадують, що у 1997-му дефіцит бюджету фінансували за рахунок розміщення держоблігацій. У 1998-му указом президента можна було зменшити дефіцит бюджету втричі — від 6 до 2%. Це рятувало ситуацію, але на певний період. У 2000–2004 рр. держбюджет був бездефіцитним, навіть малопрофіцитним. А в 2005–2008-му Україна вступила в епоху високодефіцитних бюджетів. Торік удалося зменшити дефіцит від 10 до 6,5%, наступного року він планується у 2,5 відсотка.
Ще недавно деякі експерти і парламентарі доводили, що мати дефіцит бюджету понад 3% ВВП не страшно, так живе вся Європа. Нині в Європі переймаються реформою фінансової системи, не кращим збиранням податків та їхнім адмініструванням, а зменшенням дефіциту кошторису.
Дефіцит бюджету — це відповідь на запитання: країна більше споживає чи виробляє, чи споживає стільки, скільки виробляє? За останні п'ять-шість років Україна більше споживала, ніж виробляла, тож більше позичала, ніж віддавала, має дефіцит поточного рахунку. Бюджетний дефіцит можна подолати, а борги зменшити шляхом девальвації, інфляції. Ми це проходили.
А можна збільшити виробництво чи зменшити споживання, зокрема інвестиційне (у нас часи були інвестиційного «перегріву»). Експерти НБУ вважають, що варто вдатися до нормалізації зростання номінальної зарплати і споживання. Його «перегрів» як у 2006–2008 роках, коли споживче кредитування зростало на 200%, до добра не приведе. Зменшити дефіцит бюджету можна, нормалізувавши співвідношення між виробництвом і споживанням, при цьому використати резерви для нарощування виробництва. Доцільно уникнути секвестру капітальних видатків. Нині Україна вживає серйозних заходів для зменшення дефіциту бюджету. Це визнають експерти Світового банку та МВФ, хоч сумніваються, чи зможе держава утриматися на цьому шляху.
Незалежні експерти зазначають, що завдання збалансування дефіциту бюджету стало для уряду актуальним. Через це він суттєво підвищив фіскальний тиск на економіку, зросла заборгованість з ПДВ. Балансувати бюджет треба, але повільно. Цей процес має відбуватися не за рахунок посилення фіскального навантаження, не в лоб (переплата податків, аванси) і навіть не через наведення ладу зі сплатою податків. А шляхом забезпечення ефективної структури дохідної й видаткової частини бюджету.
Аби цінова та курсова стабільність була не короткотерміновою, а тривалою, необхідно всі монетарні зусилля НБУ гармонізувати із зусиллями уряду, спрямованими на реформу бюджетної системи, бюджетного сектора, бюджетного балансу. Без цього нинішні й майбутні виклики буде складно подолати. Хоч стримати дефіцит бюджету можна і політичними заходами, але з точки зору макроекономіки вони малоприйнятні.
Виклики
Ухвалення збалансованого бюджету-2012 є складним для уряду, кажуть експерти, бо залишилися проблеми, пов'язані з імовірною другою хвилею економічної кризи і з тим, що соціальні зобов'язання, які брала влада впродовж 20 років, є такими великими, що виконати їх не міг жодний уряд. Проте зобов'язання існують, і невдоволення їх можливим скасуванням висловлюють афганці, чорнобильці та інші верстви населення, котрі мають соціальні пільги.
Головна проблема для уряду — тримати дефіцит бюджету на рівні, який був би безпечним. На наступний рік уряд заклав дефіцит на 2,5%, але це не зовсім чистий дефіцит держбюджету. Там є кілька статей витрат, що збільшують реальні видатки кошторису, зокрема підвищення статутного фонду «Нафтогазу», додаткові гарантії держави на 15 млрд грн, які треба покрити, і не передбачене їх повернення до бюджету; збільшення Аграрного фонду.
На наступний рік закладають оптимістичні прогнози доходів і зростання ВВП (на рівні 5%). Якщо буде друга хвиля економічної кризи, то уповільниться зовнішня торгівля, знизяться ціни на експортовані товари, тож зростання економіки на 5% виглядає надто райдужним, реально вона може зрости на 1,5–2%, запевняють експерти. Якщо зростання буде суттєвішим, то в уряду буде можливість протягом року збільшити дохідну і видаткову частини бюджету і бути впевненим, що бюджет таки буде виконано.
Актуальна проблема торговельного дефіциту (за вісім місяців — 8 млрд дол.), який тисне на стабільність національної валюти. Уряд заклав оптимістичний середньорічний валютний курс — 8,1 грн за долар. Якщо рівень дефіциту торговельного балансу буде суттєвим, великі корпорації виводитимуть з України гроші, іноземні компанії вимагатимуть від своїх «дочок» повернення коштів. Тож віддавати борги і зберігати стабільний курс гривні уряду буде складно, до того ж МВФ не поспішає з траншами.
Поки до остаточного варіанта держбюджету далеко, депутати борються за доступ до державних грошей, прикриваючи цей потяг суспільними потребами. Дві тисячі нардепівських поправок до проекту держбюджету потребують 386 млрд грн. Депутати переважно турбуються про свої округи, та й про підприємства, формальними чи прихованими власниками яких вони є, також не забувають: «потрусити» державну скарбницю для власних потреб не завадить. Будь-які кошти, що виділяють з державного чи місцевих бюджетів, передбачають відкати до 30%, кажуть обізнані. Це відверто визнають і самі народні обранці.
У своїх поправках нардепи переважно просять грошей на ремонт шкіл, дитсадків, доріг, водогонів у своїх виборчих округах. От тільки про власну вигоду не забувають — убивають одразу двох зайців. Перед виборами електорат прагнуть задовольнити і підряди не чужим фірмам видати, головне — правильно гроші на місцевому рівні освоїти. Для Ірпінської податкової академії на наступний рік виділили 254 млн грн. Її лобіст-нардеп вважає це мізером і просить додати ще 300 млн.
Дуже турбуються нардепи й про здоров'я нації, щоправда, не всієї. Вони обґрунтовують додаткові асигнування не на сільські амбулаторії чи районні поліклініки, а на чиновницьку Феофанію. Ще й виправдовуються, мовляв, у Феофанії можуть лікуватися і прості люди. Можуть, але за великі гроші. Нині торг за власний рядок кошторису йде повним ходом. Ще залишився ласий шмат — 23 млрд не розподілених на капітальні видатки гривень. І вже зараз очевидно, дебет кредитом у цьому бюджеті не зійдеться. Апетити тих, хто ділить, не збігаються з можливостями тих, хто державну кишеню наповнює.
Пояснити ж бюджетний оптимізм уряду можна легко, принаймні якщо орієнтуватися на систему політичних координат. У рік виборів ефектніше й ефективніше звітувати про 5,5% зростання ВВП, ніж про 3,5%. Щоправда, за умови, що цього вдасться досягти. А ще ефектніше та ефективніше через рік нагадати про непідвищення тарифів на газ для населення і укладення домовленостей з МВФ і Росією.
Глава уряду і глава держави сподіваються, що найближчим часом наша країна і Росія зуміють досягти домовленостей у «газовому» питанні. А Микола Азаров підсилив інтригу, заявивши, що Україна готова піти на компроміс у переговорах із Росією про перегляд ціни на газ. Про те, яким буде цей компроміс, він не сказав.
Експерти у цьому зв'язку говорять насамперед про українську газотранспортну систему. А представники опозиції гостро критикують владу за такий компроміс. Очільник Кабміну до критики готовий, він констатував, що коли про компроміс буде оголошено, з'являться різні його оцінки, когось він порадує, а хтось критикуватиме владу. Влада вже готова пояснювати і доводити, що українсько-російські газові домовленості відповідатимуть довготривалим інтересам нашої країни. Що ж, пояснити можна все.
Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:
назад »»»