УГОРЩИНА НА ПЕРЕЛОМІ
Угорські реформи не втрачають у темпі, але зменшилися лави прихильників, бо розчарованих стає все більше.
Андраш Ланчі, професор політичної філософії Будапештського університету Корвінус, підтримує прем'єра Віктора Орбана і його консервативний уряд, який протягом року проводить найсміливіший у Європі експеримент із політичної реформи.
На думку професора, два мільйони його земляків і нині готові підтримати правлячу партію «Фідеш». Десятимільйонна Угорщина нарешті після 20 років повільного і непослідовного прощання з «гуляшним соціалізмом» стає «нормальною» країною, як Польща, Чехія чи Словаччина.
Виборці «Фідеша», що складаються з численного, здебільшого збіднілого середнього класу, погоджуються з таким «діагнозом». Попередні уряди, особливо соціалісти, які перебували при владі дві попередні каденції, довели країну до катастрофи, бо дбали передовсім про комфорт закордонних інвесторів.
Щоправда, угорці залучили чималий капітал, у тому числі з Китаю. Будапешт став своєрідним банківським і фінансовим центром регіону. Однак політика поступок на користь Євросоюзу і розбещення інвесторів вигідними для них умовами приватизації призвели до економічної кризи. Її символом стала рецесія, бюджетний борг і безробіття.
До того ж угорці роками чули від лівиці й лібералів, що бути угорцем не є приводом для гордості, оскільки були в союзі з Гітлером, підтримували авторитарні уряди і брали участь у Голокості. «І ось з'явився Віктор Орбан, який не побоявся сформулювати угорський національний інтерес, чого соціалісти уникали як вогню. Він закликав нарешті повернутися до угорських джерел і змінити спосіб мислення»,— зазначає А. Ланчі.
Прем'єр уже переставив Угорщину на нові рейки. Йому це було зробити легко, бо «Фідеш» минулого року отримав дві третини місць у парламенті, у тому числі 170 зі 172 мандатів у мажоритарній частині (решту із 386 депутатів обирали за партійними списками).
Віктора Орбана вирізняє те, що він намагається виконати свої передвиборчі обіцянки. «Реформи треба проводити першого, найпізніше другого року правління, на основоположні зміни залишилося небагато часу»,— сказав віце-прем'єр Тібор Наврачіч, довірена особа прем'єра.
Фундаментом змін є квітнева конституція, яку контрольований «Фідешем» парламент підготував за три тижні. Її запровадять 1 січня. Конституція розпочинається першими словами угорського гімну: «Боже, благослови Угорщину» і має змінити суспільство, як цього бажають урядові політики, згідно із західними ідеалами, природними правами і в дусі християнських цінностей.
Конституція по-новому розписала соціальні ролі. Громадянин не може вже очікувати, що держава братиме на себе відповідальність, якщо він сам спочатку не докладе зусиль і не відшукає собі джерела доходу. Серед новел передбачено також обіцяне виборче право для понад двох мільйонів угорців із сусідніх країн, а «вишенькою на торті» будуть зміни щодо пенсійної системи, виборчого права і прав національних меншин.
Не минає місяця, щоб уряд не оголошував нових намірів або планів. Після дискусійного і неоднозначного закону про медіа, фактичної націоналізації пенсійних фондів, латання бюджетних дірок за допомогою контрибуції, накладеної на банки і міжнародні концерни, уряд визначає для себе нові виклики.
Угорщина старіє і має негативний природний приріст населення, отже, є програма поліпшення народжуваності й значні податкові пільги для родин із дітьми. Зріс курс швейцарського франка і ставки по житлових кредитах, тому до кінця 2014 року «заморожено» курс франка, єни і євро для осіб, які взяли кредити.
Безробітні роми, 10% мешканців країни, беруть соціальну допомогу, не шукають роботи і перебувають в стані апатії. «Фідеш» має програму публічних робіт, створену переважно з думкою про ромів. Не зникає бюджетний дефіцит? Треба ліквідувати бюрократичні структури, які дублюються, скоротити кількість депутатів у парламенті, об'єднати державні університети і академії. Батьки-роми не посилають дітей до школи, незважаючи на те, що їм загрожує втрата соціальних виплат? То для чого утримувати порожні школи, запитують політики «Фідеша» і планують зниження віку обов'язкового відвідування школи навіть до 15 років.
Угорці мають один із найнижчих у Європі рівнів зайнятості, водночас одні з найвищих у Євросоюзі податки, тому велику «сіру» зону в економіці. Існують особливі сподівання уряду, пов'язані з планом створення мільйона нових робочих місць протягом десяти років.
Упевненість уряду у своїх силах і форсування реформ зумовлює спротив опозиції. Вона твердить, що реалізовується антидемократичне бачення, використовує порівняння з путінізмом, китайською моделлю. Таких звинувачень команда Орбана не чула під час головування в ЄС. Усупереч попереднім застереженням, європейські партії уважно стежать, як «Фідеш» користується повнотою влади. А партія відверто заявляє, що більшість з двох третин парламенту дає достатню легітимність, щоб в ім'я будівництва нової угорської ідентичності, не оглядаючись на незадоволених правлінням, реалізовувати в життя кожний задум.
«Верифікацією будуть лише наступні вибори, тому руки розв'язані до 2014 року»,— заявив один із впливових радників кабінету. Це збігається з бажанням Орбана самостійно правити Угорщиною 15–20 років і найкраще в конфігурації, що унеможливлює безрезультатні спори з опозицією («А власне ці безрезультатні дискусії називають демократією»,— обурюється ліберальний філософ Янош Кіш).
Як виглядають нині механізми контролю за владою? Невипадково в Європі новий закон про медіа розглядали як замах на свободу слова і преси. «Найважливішою справою в Угорщині є створення робочих місць, а не свобода слова»,— вважає Андраш Штумпф, журналіст консервативного тижневика «Геті Валаш». Віктор Орбан — говорять його прихильники — може, і монополізував угорську політику, але він єдиний політик такого калібру в Угорщині.
Тим часом опозиція бойкотує голосування і дебати в парламенті. Вона попереджує, що майбутнім урядам, які формуватимуть інші політики, ніж із «Фідеша», складно буде «розмонтувати» систему, збудовану нинішньою більшістю. Ласло Райк, відомий діяч опозиції, під час недавніх дебатів так охарактеризував ситуацію: уряд вважає, що представляє інтереси всіх угорців, отже, опозиції немає, а лише вороги народу. До того ж, на його думку, «ставлення уряду є антиінтелігентським, панує такий популістський настрій, що Угорщина не потребує інтелігенції, яка мислить, митців, а лише робітників. Це супроводжується вихвалянням природної мудрості чи таланту так званих звичайних людей. Доводиться також чути, що ті, хто хоче виїхати за кордон, аби там працювати, повинні сплатити гроші за своє навчання. Це нагадує часи комунізму, режиму Кадара»,— підсумовує Райк.
Якщо закордонна преса б'є тривогу, що уряд Орбана «ґвалтує» демократію, то в Угорщині подібні голоси надто слабкі, а якщо й чути, то здебільшого серед столичної інтелігенції. Звідки цей парадокс? Андраш Ланчі дає прагматичну відповідь: «Так, багато угорців ненавидить прем'єра, але багато з-поміж них віддало за нього свій голос, вважаючи, що тільки Орбан упорається з нинішньою кризою».
Багато факторів склалося на феномен «Віктатора», як опоненти іронічно називають прем'єра. У цьому заслуга попередніх урядів, члени яких тепер мусять відвідувати зали засідань судів. Угорці надто розчаровані своєю трансформацією. Зрештою, це розчарування вміло підтримував і розпалював «Фідеш». Коли ще партія була в опозиції, то створювала атмосферу загальної кризи, переконувала угорців, що рівень їхнього життя мало змінився за останні 20 років, а Угорщина — бідна країна, що не розвивалася, як треба.
Тепер джерело виборчої сили «Фідеша» може стати його слабкістю. По-перше, переможне угруповання чекає на перегляд їхніх сил. Після змін виборчого законодавства — одного з найскладніших у Європі — парламент зменшиться на двісті осіб. Для багатьох маловпливових депутатів «Фідеша» це означатиме кінець політичної кар'єри, що може поглибити фракційні суперечності, яких у партії більш ніж достатньо.
«Фідеш» також стурбований опитуваннями громадської думки, з яких випливає, що політика не цікавить угорців, до того ж відчутно знизився рейтинг правлячої партії. Кабінет прем'єра Орбана потрапив до пастки завищених очікувань. Під час виборчої кампанії «Фідеш» обіцяв, що поліпшить економіку, але кон'юнктура не покращилася, хоч на це були розраховані майже всі урядові рішення.
Щоправда, у першому півріччі економіка розвивалася краще, ніж планували, але все одно повільно. Колись угорці були одними з лідерів «соціалістичного табору», а нині відстають не тільки від Чехії, а й Польщі. Не поліпшує настроїв і висока інфляція. Так, це загальноєвропейський і навіть загальносвітовий тренд, але угорці обурюються, що їхні фрукти і овочі (навіть полуниці) дорожчі від іспанських, а угорська свинина дорожча від бельгійської.
Розчарованих урядовою політикою стає все більше. За даними центру Шонда Іпсос, «Фідеш» може нині розраховувати на 24% голосів, соціалісти — на 12, а націоналістичний «Джоббік» — на 7%, трохи менше може отримати Партія зелених лібералів «Політика може бути іншою». Водночас 53% угорців не визначилися, за кого голосувати.
Янош Кіш із центру Шонда Іпсос малює виборчі розклади так: якщо виборці не прийдуть голосувати, то тим «преміюють» «Фідеш». Коли виборці радикалізуються, то потраплять до рук спритнішого «Джоббіка», порівняно з яким «Фідеш» виглядає більш поміркованою силою. Інші (зараз це найвірогідніший варіант) можуть потрапити до лівиці, у тому числі до зелених.
Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:
- КАПІТАЛ «УТІКАЄ» З РОСІЇ
назад »»»