ДЕКРИМІНАЛІЗАЦІЯ — ЦЕ ЗВУЧИТЬ ГОРДО
ЯКЩО НЕ ЙДЕТЬСЯ
ПРО ОПОЗИЦІЙНИХ ЛІДЕРІВ
Сподівання тих, хто вірив у якесь «миролюбне» розв'язання справи Юлії Тимошенко, цього тижня зазнали фіаско. Сподіваної «декриміналізації» статті, за якою було засуджено екс-прем'єр-міністра, не сталося. Не сталося, як і слід було очікувати, в результаті небажання Партії регіонів, як каже Олександр Єфремов, «подганять законодательную базу под одного человека». Словом, невиправним оптимістам тепер варто розраховувати лише на апеляцію у справі леді Ю...
Власне, особливих підстав вважати, що Юлія Тимошенко дочекається «милості» з парламентських стін, насправді не було. Політичні «гурмани» хіба що отримали черговий урок цинізму від «регіоналів», чий представник Михайло Чечетов спершу усно закликав своїх колег підтримати одну з поправок опозиції, а потім демонстративно замахав рукою в різні боки.
Ще одне цікаве припущення, яке з'явилося у політичних кулуарах після провальних голосувань, зводиться до того, що існували певні домовленості. Вони зводяться до своєрідного «обміну»: БЮТ підтримує закон про вибори в редакції «регіоналів», а ті дають голоси за «декриміналізацію» статті Тимошенко. Втім, такі чутки явно не бездоганні з позиції логіки. Бо у представників ПР і так на все про все є свої необхідні 226 голосів. Навіщо долучати ще й бютівські? Хіба що з огляду на євроспільноту? Та про це далі.
Наразі варто звернути увагу, що ухвалені «декриміналізаційні положення» також не бездоганні на всі сто. У схваленому більшістю законі практично встановлюється розмір штрафів за будь-які фінансові, приватизаційні, податкові та інші зловживання у великих розмірах.
Звернімо увагу: це відбувається на тлі недавніх заяв про виключення України з так званого сірого списку FATF (щодо «відмивання» брудних грошей); прожектів запровадити «податки на розкіш»; намірів перекривати будь-які шпарини до іноземних офшорів...
Це один бік медалі нашої сучасної економічної системи. А з іншого, «брудним» капіталам світу фактично даватимуть «зелене світло», якщо при цьому буде сплачено певну суму штрафів. Ну просто не закон, а «прейскурант» якийсь виходить! Ще добре, коли згадані штрафи йтимуть до держскарбниці, а не як система відкатів, що в українських реаліях цілком імовірно.
Показово також, що деякі можновладці ще досі прогнозують, що «під Юлію Тимошенко» може бути розроблено окремий закон, який дасть змогу полегшити їй долю. Наприклад, спікер Володимир Литвин припустив: «Я думаю, на сьогодні цю тему ще не закрито. Діалог буде тривати, оскільки закон ухвалено загалом, а йдеться про кілька знакових персоналій». (Треба розуміти, Володимир Михайлович і про Юрія Луценка не забув).
А от представник Президента в парламенті Юрій Мірошниченко вважає, що спроби повернутися до цього питання можуть з'явитися вже на наступній сесії. Мовляв, до лютого наступного року повертатися до одного й того самого питання не можна, а далі — будь ласка. Подавайте, шановні опозиціонери, що хочете! Ми добре знаємо, куди спрямовувати плоди вашої законодавчої діяльності.
Щодо Президента Віктора Януковича, то він, ніби мантру, повторює, що особисто, як і урядовці та решта членів його команди, до розслідування справ проти екс-прем'єра не причетний. Повторював він це саме і цього тижня у Вроцлаві, куди після кількагодинного очікування усе-таки полетів на зустріч зі своїми польським та німецьким колегами Броніславом Комаровським та Крістіаном Вульфом.
Епопея з «туманом», через який український Президент так довго не вирушав до сусідньої держави, уже стала справжньою притчею во язицех. Хто й чого тільки з цього приводу не припускав! Утім, більшість спостережень зводиться до того, що вітчизняний гарант наважився вилетіти до Польщі лише після того, як парламент ухвалив «декриміналізаційний пакет» у цілому, щоправда, як було сказано, без можливості звільнити Юлію Тимошенко.
Так вийшло, ніби Віктор Янукович має змогу відзвітувати європейським колегам про те, що він не має не лише жодного впливу на слідчих і судів, а ще й до законодавчої гілки влади жодним чином не причетний.
Дійшло до того, що цього вівторка Янукович змушений був визнати: ситуація навколо Юлії Тимошенко може перешкоджати підписанню угоди про асоціацію з ЄС. А раніше, пригадується, пан Президент та його численні спічрайтери такі можливості відкидали з порога. Мовляв, у європейців немає ніяких підстав хоч якось пов'язувати постать лідера опозиції та потенційної угоди.
Щоправда, й нині Янукович не береться прогнозувати подальшу долю своєї головної політичної конкурентки. Так, лише щось там натякає на майбутній розгляд апеляції (яку, до речі, призначено на 13 грудня — якраз за тиждень до анонсованого саміту Україна — ЄС, де має бути підписано доленосну угоду). Тобто певну надію на позитивний для Тимошенко результат українська влада усе-таки залишає? Чи це лише чергове окозамилювання для терплячих і довірливих європейців...
Хоч чи й таких уже довірливих. Низка експертів, серед яких відомий політолог Віктор Небоженко, припускає: Євросоюз насправді не має наміру відмовлятися від підписання угоди з нашою державою. Просто європейці дають Януковичу шанс самому визнати свою заангажованість щодо Тимошенко.
Якщо він цього не зробить, тиск лише посилюватиметься. А тиснути на Президента країни, з яким ЄС підписав солідний документ, легше, ніж на зацькованого і загнаного в кут лідера держави. Нехай ця держава і перебуває у самісінькому центрі континенту.
Словом, європейці залишають для Юлії Тимошенко ніби запасний вихід із ситуації, що склалася. Вона будь-якої миті може розраховувати на розгляд своєї справи, скажімо, в Європейському суді з прав людини. А вже що буде там... Поки не забігатимемо так далеко.
До речі, європейські суди можуть стати не єдиним засобом тиску. Чому б не припустити, що й з приводу потенційного закону про вибори у євроспільноти є певний план дій. Наприклад, розглянувши його (певна річ, після затвердження і підписання) і пославшись на негативні висновки Венеціанської комісії (які вже є, нагадаймо), заявити про невизнання виборів ще до їхнього проведення. Держава, котра має підписані з ЄС угоди, муситиме з цим рахуватися.
Проте це також перспективна річ. Поки варто наголосити, що у поясненнях Віктора Януковича щодо його «одвічної теми» з'явилися нові нотки: «Порушення кримінальної справи проти Тимошенко не було порушенням кримінальної справи проти лідера опозиції, воно було порушенням кримінальної справи проти прем'єр-міністра України і ініціатива була від Ради національної безпеки та оборони. Тому мати якісь претензії до сьогоднішньої влади — це не зовсім, я сказав би, відповідає дійсності».
Що це, як не чергова ланка в ланцюгові елементарного «переведення стрілок»? Для тих, хто забув, нагадаймо: попередньою ланкою були заяви про те, що порушення «газових справ» було ініційоване ще президентом Віктором Ющенком у лютому 2009 року, невдовзі після підписання злощасних контрактів із Російською Федерацією.
До речі, відчувається, що підписання нових газових угод також не за горами. Попри цілковиту втаємниченість цього процесу з боку нинішньої влади, тема заслуговує на окрему увагу.
Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:
- «КУМ РУЛЮЄ, Я ГАЗУЮ...»
назад »»»