ГАЗОВИЙ ТУМАН
Україна та МВФ нещодавно домовилися про коригування програми співпраці на 2012 рік. Потенційні кредитори погодилися на те, що після закінчення переговорів України з Росією щодо ціни на газ розпочнеться співпраця наших урядовців із місією Фонду стосовно програми на наступний рік.
Нині в України та МВФ є деякі розбіжності щодо оцінки перспектив розвитку нашої економіки на 2012 рік і дохідної частини державного бюджету. Експерти відзначають важливість співпраці з МВФ, але констатують, що і без коштів Фонду Україна зможе втримати свої позиції. Критичної ситуації немає, можна формувати надійну фінансову систему і без закордонних позик. Хоч попрацювати на результат доведеться наполегливо — треба більше заощаджувати, утримати регулювання на валютному ринку, зменшити дефіцит торговельного балансу.
Українські урядовці продовжують з оптимізмом дивитися і на продовження співпраці з Фондом, і на завершення переговорів з Росією. Неуспіх на цих перемовинах загрожує нашій державі вже з 1 січня 2012-го мати газову ціну на рівні 456 дол. за тисячу кубів, а далі може бути ще більше. Так що оптимістом бути приємніше, тим більше, що між Україною і Росією спостерігаються явні ознаки взаєморозуміння.
Улітку українському Президентові довелося говорити про газ у форматі «один проти двох». Російська преса застерігала: Кремль налаштований безкомпромісно, тож поступок щодо ціни на газ чекати не варто. Українські дипломати запевняли: нові пропозиції В. Януковича можуть викликати неабиякий інтерес у північної сусідки. Опозиція вдома застерігала від Митного союзу. Кремлівський тандем зустрів главу нашої держави вже без натяків на нещодавні різкості, обмін відвертими заявами про газ і міждержавне напруження. У підмосковній резиденції Завидово було підготовлено альтанку, самовар, багаття для шашликів і навіть вудки для рибалки.
Для України справою номер один була ціна на газ. До завидівської зустрічі В. Янукович зміцнював тили для переговорів. Наша держава шукала союзників у Туркменістані, Євросоюзі, Азербайджані й навіть під час поїздки на Генеральну Асамблею ООН у Нью-Йорку. З трибуни Генасамблеї В. Янукович закликав усі держави виробити чіткі правила в енергетичній сфері, працювати над підвищенням світової енергетичної безпеки, розробити ефективні механізми багатостороннього співробітництва для досягнення цілей розвитку в енергетичній сфері.
Скаржитися на Росію з головного мікрофона ООН В. Янукович не став. Експерти пов'язували ініціативу виробити енергетичні правила гри, зокрема, і з газовим конфліктом з Кремлем. Ціни на газ для України мають бути ринковими, а не політичними. Проте одними словами ООН і США не розчулиш. Для тамтешніх бізнесменів українська делегація привезла пропозиції, які могли зацікавити американців прибутками і стрімко зменшити споживання російського газу в Україні. У благополучній Америці також шукають альтернативу природному газу.
Український Президент, перебуваючи у Нью-Йорку, зустрівся з бізнесменами, яких називають людьми, котрі зробили революцію в енергетичній сфері. Вони добувають сланцевий газ із порід сланцю особливим методом — горизонтальним бурінням. Два роки тому завдяки видобутку сланцевого газу США навіть зменшили закупівлю звичайного газу з Катару. За оцінками експертів, через три роки в Україні можна добувати два мільярди кубів сланцевого газу, у 2015-му — п'ять мільярдів. Це майже шоста частина з того, що ми купуємо в Росії.
Нещодавно українські дипломати добилися ще однієї угоди — домовилися про постачання газу з Азербайджану (поки що два мільярди кубів на рік). Цей газ потече за три роки, коли буде готова інфраструктура на березі Чорного моря. Ці маленькі перемоги роблять Україну дедалі вільнішою від російського монополізму. Можливо, все це вплинуло і на господарів резиденції Завидово. Принаймні В. Янукович після завидівської зустрічі зробив оптимістичні заяви, що на переговорах з Д. Медведєвим і В. Путіним було досягнуто суттєвого прогресу. Хоч учасники перемовин дали обмаль подробиць про них.
Не розголошують і деталей переговорів глави українського уряду у Білокам'яній. М. Азаров повідомив, що компроміси щодо ціни на газ будуть зафіксовані у великому пакеті, що визначатиме весь спектр відносин між Росією та Україною. А на пряме запитання, чи пов'язує Україна зниження ціни на російське «блакитне паливо» зі вступом до Митного союзу, очільник уряду коротко відповів: не пов'язує. Таке небагатослів'я і утаємниченість помітила опозиція, яка вимагає звіту про газові переговори.
Реалії й перспективи
Україна і Росія близькі до укладення угоди про постачання природного газу. Наша держава відмовилася від оскарження чинних газових контрактів у міжнародних судах. Про це заявив міністр енергетики Ю. Бойко. Нині сторони обговорюють кілька сценаріїв перегляду угод. Для України важливо закінчити газові переговори до кінця цього року, бо маємо нову хвилю зростання цін на природний газ. Зараз перемовини між Росією та Україною проходять у конструктивному руслі, запевняють представники української влади, сторони близькі до кінцевого результату. Проте наші урядовці не хочуть коментувати можливі домовленості, вважаючи, що це зашкодить остаточному компромісу з північною сусідкою.
Найреальнішим варіантом виглядає створення газотранспортного консорціуму. До нього мають увійти основні транспортні магістралі — магістралі газопроводів і компанія «Укртрансгаз», а також газові сховища у західних регіонах України. Ще один варіант — інтеграція нашої країни до Митного союзу з Росією, Білоруссю, Казахстаном, певніше за все, буде відкинуто українською владою, зауважують експерти. Такий сценарій неодноразово пропонувала Росія, він передбачає жорстку інтеграцію економік двох країн. І, очевидно, невигідний українському уряду і Президентові.
Якщо Україна не створить газотранспортного консорціуму і не піде на інші поступки, що приведуть до компромісу з Росією, то може мати серйозні наслідки, запевняють аналітики. Зокрема, втратити транзитні переваги після того, як запрацює перша гілка газогону «Північний потік» і росіяни введуть в експлуатацію «Південний потік». До того ж плани з модернізації вітчизняної ГТС припускають залучення грошей українських і європейських банків, бо власних коштів «Нафтогазу» не вистачає навіть на своєчасні розрахунки з «Газпромом». Для модернізації ГТС потрібно п'ять-шість мільярдів доларів. Затримки переговорів із «Газпромом» призвели до того, що той втрачає інтерес до нашої ГТС. Ми пробуксовуємо у перемовинах із міжнародними фінансовими інституціями щодо виділення грошей на осучаснення вітчизняної ГТС.
За відсутності компромісу з Росією щодо ціни на газ у держбюджеті передбачається ціна на «блакитне паливо» — 414 дол. за тисячу кубів. Вона висока для української економіки, але «підйомна» для основних галузей промисловості — металургійної та хімічної. Головне питання, чи витримають таку ціну підприємства теплокомуненерго, бо частка імпортного газу постачається саме на їхні потреби. У разі недосягнення компромісу з «Газпромом» Україні доведеться підвищувати ціни на газ для внутрішніх споживачів, передусім для населення.
Можливі варіанти
Цей компроміс суттєвий — політико-економічний. Газові перемовини вимагають від української влади гнучкості й концентрації позицій. Найімовірніший варіант — створення газотранспортного консорціуму. Вже обговорюється можливість входження до нього великої європейської компанії й варіанти розподілу акцій: по 20% — Україні та європейській стороні та 60% — Росії. Це невигідно для нашої держави, вона має більш жорстко обстоювати свої позиції, аби розподіл акцій у газотранспортному консорціумі відповідав інтересам України і Росії. Частки мають бути рівноправними, кожна зі сторін повинна отримати майже 30% акцій.
Ще кращий варіант, коли б Україна контролювала у консорціумі не менш ніж 50% акцій, а європейська і російська компанії розподіляли між собою решту. Щодо такого розкладу вже є досвід Росії. У «Північному потоці» вона контролює половину акцій і згідно з європейським законодавством у будь-який момент може накласти вето на рішення іншої сторони. У нашої держави за третини акцій такого права вето не буде.
У тристоронній схемі консорціуму є значні ризики для України, зазначають експерти. Якщо консорціум буде розподілено на три рівноправні частки, це означатиме, що у перспективі «Газпром» може домовитися з європейською стороною про об'єднання зусиль і створення контрольного пакета акцій та управління українською ГТС. Бо певніше за все європейською стороною буде компанія-партнер «Газпрому» в Європі, його контрагент. Тож Україна може опинитися у ролі третього зайвого гравця, який фактично не контролюватиме ситуацію і залишатиметься спостерігачем.
Такий варіант кращий за білоруський, який раніше пропонувала Росія, коли в обмін на зниження газової ціни чи на майбутнє списання заборгованості України за спожитий газ наша держава поступово продаватиме свою ГТС «Газпрому». Проте варіант тристороннього газотранспортного консорціуму не гірший, якщо чітко дотримуватися зобов'язань України перед Європою. Ідеться про розподіл «Нафтогазу» на газотранспортну компанію, компанію з видобутку природного газу і на компанію, яка постачає газ промисловим споживачам і населенню.
Наступним кроком могло б стати створення консорціуму за участю української ГТС і європейських компаній, які були б зацікавлені закуповувати російський газ на українському кордоні, зберігати його в наших газосховищах і далі транспортувати територією Європи. Це значно б здешевило витрати для європейців і було б додатковою гарантією незалежності українських компаній.
Виникає запитання: чи буде знайдено гірший компроміс для України? Секрет може критися у домовленостях, які ще не оголошені. Наприклад, домовленості про доповнення газових контрактів-2009 щодо змін у формулі ціни. В доповненнях і розкриватиметься головний зміст газових переговорів. Варіантів може бути кілька, зазначають аналітики. Оптимальний, якщо українській компанії чи українському уряду Росія дозволить закуповувати частину газу безпосередньо в Туркменістані й безперешкодно транспортувати цей газ через територію Росії в Україну. У такому разі є сенс говорити про зниження транзитних ставок для Росії територією України, оскільки дзеркальним буде зниження ставок для України, коли туркменський газ транспортуватимуть через територію РФ.
Небезпечні схеми
Менш сприятливий варіант для держави загалом, але вигідний для певних фінансово-промислових груп — повернення у схему постачання газу Україні та його розподілу всередині країни компанії-посередника. У 2004–2008 роках таким посередником була швейцарська офшорна компанія «РосУкренерго». Можливо, цього разу шукатимуть майже такий варіант із офшорною компанією, яка не залежатиме від законодавства України і Росії. Тож оптимізуватиме витрати на транспортування газу територією двох країн і на збут газу в Україні, й таким чином будуть знижуватися ціни на «блакитне паливо».
Тоді зростають ризики, бо наш газовий ринок потрапляє під монопольний вплив. Як відомо з економічної теорії, будь-який монополізм негативно впливає на економіку, навіть якщо він починається з преференцій чи знижених цін. Урешті-решт це призводить до встановлення монопольних цін, вищих цін і невигідний порівняно з конкурентним середовищем.
Пом'якшилося напруження у відносинах України та Росії, але виникли нові проблеми, які стосуються майбутнього газотранспортного господарства нашої держави і енергетичної безпеки в цілому. Адже якщо знову отримаємо монопольний контроль однієї компанії над газовим сектором України, знижку в газовій ціні, то зникнуть економічні стимули для впровадження реформ, які прийнято називати непопулярними, тобто до підвищення цін на газ, стимулювання бізнесу й населення до енергозбереження.
Варіант із газотранспортним консорціумом буде черговою поступкою України північній сусідці в обмін на зміну газової формули у визначенні ціни на газ, кажуть експерти. Транзит не є головним, а головне — хто контролюватиме нашу газотранспортну систему. Щоб створити консорціум, треба виокремити газотранспортні мережі зі складу «Нафтогазу». Це рішення в компетенції Верховної Ради, яка має внести зміни до закону про трубопровідний транспорт. Якщо планують створення консорціуму, доведеться скасовувати заборону, яку було запроваджено у 2007 році за наполяганням блоку Юлії Тимошенко про те, що газотранспортну систему не може бути передано в оренду, концесію чи для створення спільного підприємства, ані приватизовано. Якщо заборону буде скасовано, можна реструктуризувати «Нафтогаз» і створювати газотранспортний консорціум. Проте це питання національної безпеки.
Рубльовий газ
Тим часом стало відомо, що Україна почне використовувати рублі в оплаті за російський газ. Цей момент може настати у грудні при розрахунках за постачання «блакитного палива» у листопаді. Опозиція у цій політиці вбачає втрату фінансової незалежності нашої держави. В експертів інша думка. Якщо українські суб'єкти господарювання постачатимуть продукцію до Росії і отримуватимуть за неї рублі, то їх буде легше продати на українському внутрішньому ринку після рішення про можливість розраховуватися за газ російською валютою. НБУ формує певну частину валютних резервів у російських рублях, і у нього буде можливість продати їх «Нафтогазу», який є найбільшим споживачем імпорту з Росії (80% сусідських поставок — газ, нафта, вугілля).
Таке рішення вигідне і Росії, бо так вона стимулюватиме використання своєї валюти для міжнародного обігу. До того ж розшириться товарообіг між Україною і Росією. Купувати російський товар за рублі вигідно, коли вони дешеві, якщо подорожчають — навпаки.
Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:
назад »»»