ЗНОВУ «ЧЕРВОНИЙ ДЕНЬ КАЛЕНДАРЯ»?
7 ЛИСТОПАДА, ПОПРИ СУДОВУ ЗАБОРОНУ, КОМУНІСТИ ПРОЙШЛИ ХРЕЩАТИКОМ
Не лише судові рішення в нашій державі, а й їхнє виконання раз по раз викликають чимало запитань. Таке враження, що для органів влади судові вердикти розподіляються на дві категорії: ті, що стосуються опозиції,— обов'язкові для виконання. Решта, так би мовити, має «рекомендаційний» характер.
Як відомо, нинішній тиждень розпочався від дати, що її прихильники комуністичної ідеї ось уже майже сто років здіймають на щит, не дозволяючи остаточно згаснути в історичних хащах. Ідеться про 94-ту річницю жовтневого перевороту в Петербурзі. Дарма, що більш ніж десять років цю дату не позначають в українському календарі червоним кольором. Комуністи не втомлюються виходити на центральні вулиці міст, демонструючи вперту відданість «марксизму-ленінізму».
Однак цього року рішенням Окружного адміністративного суду столиці України масові заходи на Хрещатику та Майдані Незалежності було заборонено. Треба розуміти, задля недопущення якихось зіткнень, адже комуністичне віншування «Великого Жовтня» в деяких ідеологічних супротивників КПУ викликає не лише роздратування, а й спонукає до рішучіших дій.
Тож можна лише подивуватися, чому ані компартійна хода Хрещатиком, ані заздалегідь зведена для мітингу сцена не викликала жодних (!) запитань у правоохоронців. На запитання журналістів речник столичної міліції Володимир Поліщук ухильно відповів, мовляв, хіба можна чіпати людей похилого віку, що так висловлюють свої настрої.
За великим рахунком, пан Поліщук має рацію: чіпати людей, тим паче похилого віку,— некоректно. Проте нинішній інцидент викликає низку запитань. По-перше, як усе-таки бути із судовими вердиктами? Якщо їх заздалегідь не мали наміру виконувати, навіщо було ухвалювати рішення про заборону масових заходів у центрі столиці?
По-друге, нинішня ситуація як дві краплі води нагадує іншу, що відбулася цього року під час святкування Дня Незалежності. До речі, офіційного і найголовнішого державного свята, а не якогось старого радянського рудимента.
Пригадуєте, як представникам опозиції було заборонено пройти центральними вулицями міста (причому не судом, а правоохоронцями), щоб у такий спосіб відсвяткувати ювілей відродження державності? А серед тих, кому 24 серпня правоохоронці перекривали шлях, також було багато немолодих людей. Скажімо, Левко Лук'яненко — багаторічний політичний в'язень, один із авторів Акта про проголошення незалежності нашої держави. Виходить, апологети неіснуючого свята (що крокували під проводом лідера КПУ Петра Симоненка) важать для правоохоронців значно більше, ніж ті, хто стояв біля витоків відродження нашої держави.
Такі аналогії можна продовжувати. Скажімо, коли за свої права виступають діти війни, наймолодшому з яких нині має бути 66 років (зовсім не юний вік), працівники міліції не завжди поводяться з ними так толерантно, як цього понеділка з комуністами.
Окреме питання — риторика нинішніх комуністичних вождів. Лідер КПУ Петро Симоненко, як завжди, патетично розповідав про недосконалість і продажність нинішньої влади (забувши, що Компартія кілька років є частиною нинішньої владної коаліції). А сам Петро Миколайович не раз і не двічі підігрував представникам Партії регіонів у їхніх «антинародних» рішеннях.
Цікаво також, що у своєму коментарі Симоненко зауважив: «Судові рішення про заборону мітингів ухвалюють з подачі націоналістів». Про те, що лідер КПУ націоналістів бачить джерелом усіх бід, відомо давно. Якщо навіть комфортні і майже тепличні умови для комуністичних поводирів чимось не до вподоби Петрові Миколайовичу, то як же йому можна догодити?
Утім, схоже, відповідь на це запитання не потрібна і самому головному комуністові. Зрештою, елементи «комунізації» українського суспільства помітні не лише в таких мітингах. Скажімо, чому б не провести певну паралель між нинішніми акціями КПУ, забороненими судом, і недавньою заявою Прем'єр-міністра Миколи Азарова про те, що варто повертатися до найкращих традицій радянських часів? Що ж, поки «повернення» цілком удається. Реанімація відбувається від самих першоджерел. Далі буде?..
Руслан ІВАНІВ
також у паперовій версії читайте:
- ЗАХИСТ «СУСПІЛЬНОЇ МОРАЛІ» ПО-УКРАЇНСЬКОМУ
- «ЛАВА ЗАПАСНИХ» ІЗ ДОНЕЧЧИНИ
назад »»»