ДВЕРІ ЗАЧИНЯЮТЬСЯ,
ЗАЛИШАЄТЬСЯ «ШПАРИНКА»?
НЕВТІШНІ ВИСНОВКИ З РЕЗОЛЮЦІЇ ЄВРОПАРЛАМЕНТУ
Не знаю хто як, а автор цих рядків після ухвалення резолюції Європейського парламенту щодо політичної ситуації в Україні пригадав епізод, що стався із чинним Президентом Януковичем у день його інавгурації. Коли без п'яти хвилин глава держави заходив до приміщення Верховної Ради, перед ним несподівано... мало не зачинилися двері. Лише миттєва реакція правоохоронців урятувала Віктора Януковича від значно більших неприємностей.
Нинішній вердикт європейської спільноти чимось нагадує той епізод. Після ухваленої резолюції двері до Євросоюзу для нашої держави почали стрімко зачинятися. Оскільки «спритного правоохоронця» у цьому разі не передбачено, європейська брама може зачинитися остаточно. Це може статися вже у грудні нинішнього року, коли заплановано саміт Україна — ЄС із підписанням угоди про асоціацію.
Для людей, котрі бодай трохи вміють аналізувати дипломатичні документи, очевидно: ухвалена резолюція видалася жорсткою за своїм змістом. Більше того, усе, що виходитиме з-під «європейського пера» надалі, так чи інакше кореспондуватиметься з документом, ухваленим наприкінці минулого тижня. Адже європейці, навіть попри не найкращі часи, що нині спостерігаються з їхньою фінансовою системою, не звикли керуватися приказкою про господаря власного слова: сам дав, сам і заберу.
Отже, головний месидж для сучасної української влади: її ідея про відокремлення справи Юлії Тимошенко (читай — політичних репресій) та євроінтеграції України неможлива в принципі. Бо прізвище екс-прем'єрки в документі згадується (увага!) десять разів. І увесь час у контексті того, що система правосуддя в Україні, м'яко кажучи, бажає бути кращою. Сама Юлія Тимошенко повинна бути звільнена і отримати право на ведення активного політичного життя. Іншими словами, бути допущеною до виборів у наступний парламент.
На перший погляд, навіть дивно: навіщо європарламентарі так багато уваги приділили постаті однієї з лідерів опозиції. Зрештою, можна було обмежитися однією чи двома згадками її прізвища.
Однак детальніший аналіз резолюції та подій, що передували ухваленню документа, свідчить: до такого «розжовування» європейці вдалися невипадково. Вочевидь, вони розуміють, що нинішня українська влада толерантні натяки просто не розуміє. Тож доводиться повторювати очевидні речі три, чотири, а то й десять разів.
Французькі журналісти, котрим значно менше потрібно дбати про дипломатичний етикет, ніж європарламентарям, нещодавно порівняли українського Президента з героєм комедії Мольєра «Міщанин-шляхтич». Мовляв, як і мсьє Журден, Віктор Федорович воліє здобути європейське обличчя, але не знає, як це зробити. Тому намагається діяти винятково перевіреними для себе і свого найближчого оточення радянськими методами (які в європейській царині й раніше не надто проходили, а тепер і поготів).
Звичайно, в будь-якій державі можуть бути власні правові нюанси, не зрозумілі сусідам. Проте резолюція Європарламенту фактично вказує ще й на те, що закордонним політикам і дипломатам уже набила оскомину відверта брехня сильних світу в Україні.
Віктор Янукович, хоч і без особливого натхнення, а все ж висловлювався про можливий перегляд низки статей кримінального законодавства нашої держави. І саме в контексті справи Юлії Тимошенко. Причому було це не раз. Скажімо, у вересні в Ялті, «притиснутий» неабиякою увагою європейців до постаті своєї колишньої конкурентки, він говорив про декриміналізацію відповідних статей Карного кодексу.
Повтор таких ініціатив прозвучав 11 жовтня, коли Янукович явно виглядав розгубленим аж надто різкими висловлюваннями європейської та американської спільноти. Проте на ділі й сам Президент, і всі члени його оточення (в тому числі парламентського), ніби мантру повторюють постулат про те, що змінювати законодавство «під одну людину» недоцільно й некоректно. Можливо, і некоректно. Але хто змушував владу заганяти себе в таку непросту ситуацію, ініціювати сумнівний процес над екс-прем'єркою?
До речі, в резолюції можна помітити й цю «дрібничку». За словами досвідченого дипломата, колишнього міністра закордонних справ Бориса Тарасюка, вирок, оголошений Родіоном Кірєєвим, шокував європейських політиків. «Особисто я не пам'ятаю в резолюціях Європарламенту висловів на кшталт: «Засуджує обвинувальний вирок... як порушення прав людини та зловживання судовою системою»,— розмірковує експерт.— Це означає, що ЄС для себе остаточно визначився, хто насправді в Україні керує судовою системою і визначає її рішення. Коли в офіційному документі містяться такі й подібні слова, то це мовою дипломатів означає: перестаньте нам брехати на кожній зустрічі».
А й справді, Віктор Янукович особисто або через своїх речників уже з десяток разів повторював, що жодного відношення не має до судової системи. Ну просто жодного!
Ще кілька слів про аналогію з дверима, які зачиняються перед Україною. Поки позиція Європарламенту залишається традиційною стосовно визнання права України на вступ до ЄС, про що сказано на початку нинішньої резолюції. Однак редакція цього пункту відрізняється від положень попередніх резолюцій.
Зокрема, від торішнього документа, ухваленого у день вступу Януковича на президентський «престол». Там було написано таке: «Україна як європейська держава має спільну історію та спільні цінності з країнами ЄС, який визнає європейські устремління України».
Нині формулювання значно сухіше: «ЄС визнає прагнення України згідно зі статтею 49 Договору про Європейський Союз, за умови, що будуть дотримані всі критерії, включаючи повагу до принципів демократії, прав людини, фундаментальних свобод та верховенства права».
По суті, Європарламент «законсервував» на короткий термін нинішній статус-кво. Від того, чи продовжуватиме українська влада свою політику стосовно опозиційних лідерів, залежатиме доля саміту Україна — ЄС, запланованого, як було сказано, на грудень. Якщо доти Юлія Тимошенко залишатиметься за ґратами, саміт можна не проводити, або перетворити його на пусту формальність. Втім, не факт, що європейці, в яких проблем нині надто багато, цього побажають...
Цими днями Голова Верховної Ради Володимир Литвин туманно заявив, що парламентські фракції буцімто досягли певного компромісу щодо декриміналізації низки статей Карного кодексу. Проте чи стосуватимуться вони екс-прем'єр-міністра і головне, чи дозволять їй балотуватися до ВР, поки що так і не зрозуміло. Імовірно, ці питання розглядатимуть у Верховній Раді сьогодні, 4 листопада. Хоч... Із тим, як парламент цього тижня знову перетворювався на місце майже бойових дій (блокування трибуни бютівцями та черговий штурм з боку невдоволених чорнобильців), усе це залишається під великим питанням. А час невпинно спливає — європейські двері зачиняються дуже швидко. Цього разу не лише перед Президентом, а й перед державою.
Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:
- ВІДВЕРТО ПРО НАБОЛІЛЕ— ІЗ СЕМЕНОМ ГЛУЗМАНОМ
назад »»»