ЧИ ВДАСТЬСЯ ПРИМУСИТИ НАРДЕПІВ
ВИКОНУВАТИ CВОЇ ПЕРЕДВИБОРЧІ ОБІЦЯНКИ?
Ми вже звикли до того, що після виборів ситуація в Україні щоразу повторюється за схожим сценарієм: спочатку ейфорія, потім розчарування. Хоч напередодні виборів найдієвішими формами впливу на владу громадяни вважають саме свої голоси, приблизно через рік, а то й раніше, виявляється, що знову обрали не тих, змушена констатувати Ірина Бекешкіна, директор фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва.
Виникає просте запитання: чому? Відповідь ще простіша — депутати не виконують своїх обіцянок. Така до банальності типова ситуація повторюється від виборів до виборів. Зазвичай людям важко самим в усьому розібратися. Власне, для того існують громадські організації, мета яких — допомогти проаналізувати цю невтішну закономірність.
Утім, цього разу, за словами Ірини Бекешкіної, з ухваленням нового виборчого законодавства на одну проблему може стати менше. У цьому законі, принаймні щодо кандидатів по мажоритарних округах, депутатську звітність взагалі не передбачено. Тобто не треба навіть людям брехати, адже можна нічого не обіцяти. Крім біографії кандидата, ми нічого не дізнаємося. «Це дуже небезпечно і неприпустимо. Тому ми вимагаємо, щоб кожен, хто йде на вибори, подавав свою програму, щоб люди могли розібратися і щоб потім народний обранець за цю програму відповідав»,— переконана вона.
Процес підготовки нового виборчого законодавства робочою групою під керівництвом міністра юстиції Олександра Лавриновича був непрозорим, оскільки представники опозиції та експерти не мали змоги взяти участі в обговоренні документа. Так вважає голова Всеукраїнської громадської організації «Комітет виборців України» Олександр Черненко.
«До складу цієї групи не було внесено представників опозиції, міжнародних організацій та експертів. Після неодноразових звернень були залучені лише представники профільних громадських організацій, але це мало на що вплинуло»,— вважає він.
Проаналізувавши найнебезпечніші й суперечливі норми цього законопроекту, О. Черненко зазначив, що він дає широкі можливості для зловживань. Зокрема, у питанні виборчої системи за закритими партійними списками. Тому що там існує своя внутрішня корупція, коли місця в списку фактично купують, список формують лідер партії й два-три наближені до нього олігархи. А з'їзд тільки формально його затверджує. З іншого боку, корупція, так би мовити, зовнішня — в мажоритарних округах. Там можлива купівля безпосередньо виборців.
Законопроект не знімає й низки ймовірних технічних і процедурних недоліків, які можуть негативно позначитися на результатах виборів, порушити рівність можливостей кандидатів.
Одне з таких питань — терміни та критерії формування виборчих округів. Законопроект визначає, що межі виборчих округів мають бути оприлюднені Центральною виборчою комісією не пізніше, як за 102 дні до голосування. Це означатиме, що до початку виборчої кампанії кандидати-мажоритарники не знатимуть території округу, на якій вони мають планувати свою виборчу кампанію, завчасно проводити якісь заходи. «Проте хтось не знає, а хтось знає дуже добре. За існуючою інформацією, ці межі округів у адміністраціях уже відомі, й певні потенційні кандидати до неї мають доступ»,— зауважує він.
Наступна проблема — формування виборчих комісій. За представленим законопроектом, пріоритетне право на внесення до членів виборчих комісій своїх представників мають парламентські фракції, сформовані в чинному складі Верховної Ради. Однак у парламенті тільки дві фракції створено партіями (Партія регіонів і КПУ), інші три — блоками. Це означає, що названі партії гарантовано матимуть свого представника, решта — на загальних засадах, методом жеребкування. В результаті виникнуть дисбаланс і однобокість політичних поглядів у виборчих комісіях, запевняє Олександр Черненко.
На реєстрацію кандидатів-мажоритарників в одномандатних округах дається мало часу — близько десяти днів. Проте процедуру виписано так, що через усі складні процедури — реєстрацію, подання документів, їхню перевірку — реально відводиться два-три дні. У цих умовах до документів «небажаних» кандидатів можна поставитися прискіпливо, а часу на виправлення технічних помилок може не залишитися.
Актуальна і проблема голосування вдома. Виборцю вже не потрібно буде давати довідку, чому він не може особисто прийти на виборчу дільницю — достатньо написати заяву. «Ми пам'ятаємо, які «епідемії» спостерігалися на минулих президентських виборах, коли 20, а то й 30 відсотків виборців, особливо в сільських округах, де голосування більш контрольоване, раптом як за командою не могли прийти на дільницю і просили проголосувати вдома»,— нагадує О. Черненко.
Проблематичне також питання визнання результатів виборів в одномандатних округах недійсними. На оскарження рішення про неправомірну діяльність виборчих комісій відводиться лише два дні. Це надто малий термін для збирання доказової бази.
Через недосконалу виборчу систему громадяни ставляться до виборів пасивно, особливо молодь. «Ми маємо великий «запас» виборців віком до 35 років, які взагалі не мають досвіду голосування. Це сім мільйонів молодих людей, котрі ніколи не голосували на парламентських виборах, які пропустили вибори 2006–2007 років, а також ті, яким виповнилося 17 років за час, поки у нас працює цей парламент»,— зазначає експерт Інституту політичної освіти член національного комітету «Молодіжної варти» Олександр Солонтай.
Олександр КОЗЛОВСЬКИЙ, Укрінформ
[an error occurred while processing this directive]
[an error occurred while processing this directive]
[an error occurred while processing this directive]
також у паперовій версії читайте:
- ТЕЙШЕЙРА: ЄВРОПА НЕ МОГЛА УЯВИТИ ТОГО, ЩО СТАЛОСЯ В УКРАЇНІ
- У ФОКУСІ ЗАРУБІЖНИХ ЗМІ
назад »»»