НЕ АКТОР, А ЦІЛИЙ ВСЕСВІТ...
Якими словами визначити сутність такого багатогранного явища в українському мистецтві, як Богдан Ступка? Мистецький всесвіт — краще, мабуть, не скажеш. Тому працівники Музею театрального, музичного та кіномистецтва України так і назвали виставку до 70-річчя актора — «Мистецький всесвіт Богдана Ступки».
Із нагоди ювілею народного артиста, Героя України, художнього керівника Національного академічного драматичного театру імені І. Франка відбулося чимало заходів. Виставка у Музеї театрального, музичного та кіномистецтва України вносить у святкування свій особливий акорд. Адже на відміну від телебачення і театрального або кінозалу, де основними засобами показу творчості митця є аудіовізуальні, музейники розповідають про Богдана Ступку іншою мовою. До її арсеналу входять світлини, живописні роботи, ескізи і макети декорацій до вистав, театральні костюми, нагороди. Значна частина цих експонатів зберігається у фондах музею, частину люб'язно надали для виставки Національний театр імені І. Франка та особисто Богдан Сильвестрович.
Неабиякий подарунок зробив головний художник колективу франківців Андрій Олександрович-Дочевський. Він збагатив експозицію оригінальною картиною, яку написав під час відпустки. Для її виконання автор вибрав такий матеріал, як пісок, використання якого у поєднанні з акриловими фарбами та італійським закріплювачем дало гарний результат. На картині зображено Богдана Ступку в ролі Короля Ліра, і вона прикрашає центральну частину експозиції.
Матеріали виставки висвітлюють найцікавіші сторінки творчої біографії актора — від його перших кроків у мистецтві до найновіших робіт. Початкові розділи експозиції розповідають про навчання Богдана Ступки у студії при Львівському академічному українському драматичному театрі імені М. Заньковецької. Актор ніколи не приховував, що пишається тим, що є учнем учня геніального Леся Курбаса. Його педагогом у студії був Борис Тягно, який передав Богданові як естафету основні принципи театральної школи Курбаса, одним із яких є концепція актора як «розумного Арлекіна».
Уже під час навчання в студії Ступка зіграв свої перші ролі, які засвідчили, що цей здібний студент має неабиякий потенціал. Талановитого другокурсника Борис Тягно запросив на роль Механтропа у виставу «Фауст і смерть» за п'єсою Олександра Левади. Ця робота стала помітною. Акторові-початківцю вдалося створити образ робота, котрий хоче бути людиною.
Світлини доносять до нас сцени з кількох вистав Театру імені М. Заньковецької, де зіграв Богдан Ступка. Серед його ролей 1960–70-х років — Чешков («Людина зі сторони»), Конфедерат («Гайдамаки»), Чортик («На Івана Купала»), Володя («В дорозі»), Троян («Марія Заньковецька»), Дзуньо Шуян («Човен хитається»). Трохи окремо стоїть одна з найкращих робіт актора того періоду — Дон Жуан у постановці Сергія Данченка п'єси Лесі Українки «Камінний господар». Особливістю цієї вистави було те, що головну роль по черзі виконували два провідні артисти — Федір Стригун і Богдан Ступка. Якщо Дон Жуан Стригуна був насамперед красенем і спокусником, то Ступка у своєму баченні героя наголошував на холодному розумі, цинізмі, загострював конфлікт між свободою та владарюванням.
У 1979 році розпочався київський період у житті й творчості Богдана Ступки. Своєрідним містком між заньківчанським і франківським колективами стала вистава «Украдене щастя» у постановці Сергія Данченка. Раніше, у 1976-му, режисер утілив той самий твір на сцені Театру імені М. Заньковецької. Розміщені в експозиції матеріали показують Ступку та його партнерів у виставах обох театрів. У Львові разом із ним у драмі Івана Франка грали Таїсія Литвиненко (Анна) і Федір Стригун (Михайло). Бачимо кілька акторських ансамблів, у складі яких Богдан Сильвестрович грав Миколу на київській сцені. У ролі Анни виступали Лариса Хоролець, Валентина Плотникова, Ірина Дорошенко, Михайла грали Віталій Розстальний, Володимир Нечепоренко.
Богдан Ступка у столичному Театрі імені І. Франка зіграв три ролі, які він вважає етапними у своїй акторській долі. Це — Микола Задорожний («Украдене щастя»), Іван Войницький («Дядя Ваня»), Тев'є («Тев'є — Тевель»). Організатори виставки приділили їм багато уваги.
Поряд із названими роботами Ступка зіграв безліч інших ролей — одним судилося більш тривале і щасливе сценічне життя, іншим — менш. Та в кожну актор неодмінно вкладав багато душі й копіткої праці. Сам він називає це пошуком якоїсь невловимої мелодії саме цього героя, його мовної партитури. І пластичної теж. Оглядаючи виставку, театрали згадають такі вже трішки призабуті вистави франківців 1980-х років, як «Вибір», «Здавалося б, одне лиш слово...», де Ступка втілював Шевченка, «Енеїда» (актор виступав «від автора»), «Дикий ангел», «Маячня» та інші. Є стенд, на якому бачимо візуальні відтворення спектаклів 1990—2000-х.
Кілька розділів експозиції присвячено кінороботам Богдана Ступки. Серед них — його найперша екранна роль — Орест Дзвонар («Білий птах з чорною ознакою», 1971 рік), знакові образи гетьманів Мазепи і Богдана Хмельницького, митців — Сковороди і Остапа Вишні. А завершується розповідь про неординарну, як і театральна, кінематографічну творчість Ступки, матеріалами про фільми останніх років — «Серце на долоні» та «Іванов» польського режисера Кшиштофа Зануссі та російського Володимира Дубровицького.
Тетяна КРОП
також у паперовій версії читайте:
- ІВАНА ДРАЧА НАГОРОДИЛИ ОРДЕНОМ
- РУСЛАНА ЗМІНИЛА ОБРАЗ І СТАЛА РЕЖИСЕРОМ ВІДЕОКЛІПУ
- У КИЄВІ ВИСТУПИТЬ ВІДОМИЙ ДЖАЗОВИЙ ВОКАЛІСТ
- ТАЄМНИЦІ ВРУБЕЛІВСЬКИХ СВІТІВ
назад »»»