ІЗ КОГОРТИ ПЕРШОВІДКРИВАЧІВ
Під його керівництвом створено перші дніпропетровські супутники серії «Космос», міжпланетні космічні апарати, зроблено дослідження планет Сонячної системи. Ім'я цієї людини — В'ячеслав Ковтуненко, доктор технічних наук, професор, один із засновників космічних досліджень в Україні. Йому нині виповнилося б 90...
У 1946-му випускник Ленінградського університету, учасник Другої світової війни отримав призначення у науково-дослідний інститут (НДІ-88), у відділ Сергія Корольова. Обійняв посаду провідного інженера аеродинамічних і теплообмінних процесів.
На початку 1950-х у Дніпропетровську зароджувалося нове конструкторське бюро. Набирали спеціалістів. Виявив бажання працювати в місті на Дніпрі й В'ячеслав Ковтуненко. Проте Сергій Корольов його не відпустив.
Тільки у 1953 році Ковтуненку вдалося прибути в Україну. Головний конструктор Михайло Янгель призначив молодого фахівця на посаду завідувача проектного відділу, що невдовзі перетворився на Окреме конструкторське бюро (ОКБ-586) із розробки бойових балістичних ракет на довгозберігаючих компонентах палива.
Почалася реалізація проекту міжконтинентальних ракет Р-12, пізніше більш ефективною визнали ракету Р-І4 із дальністю польоту 4500 км. Та найбільшою гордістю дніпропетровських творців була ракета Р-16 стратегічного призначення, яка спроможна уразити противника на відстані 13000 км. Вона несла на собі «подарунок» до 5 мегатонн, мала готовність до пуску лише 18 хвилин, у заправленому стані могла перебувати 30 діб.
Експертна комісія на чолі з академіком Мстиславом Келдишем визнала Р-16 кращою за ракету Сергія Корольова Р-9А. Рішенням уряду її прийняли на озброєння і поставили на бойове чергування. Колектив ОКБ-586 вийшов у лідери вітчизняного ракетобудування.
Створюючи стратегічну зброю, проектанти КБ не спинялися на досягнутому. Керівництво КБ «Південне» розуміло, що бойова ракета — практично готовий космічний носій. Її можна використати у мирних цілях. Основна ідея належала головному конструкторові Михайлу Янгелю: бойові ракети, що відпрацювали свій термін, перелаштовували на космічні носії, які б продовжували служити науці й людям. В'ячеслав Ковтуненко підтримував янгелівську концепцію, як заступник головного конструктора очолив КЕ-3, котрому доручили розробку космічних апаратів радіотехнічного спостереження, контрольно-юстирувальних комплексів і мішень-супутників.
Від середини 60-х під орудою В. Ковтуненка створювали космічний комплекс радіотехнічної розвідки оглядового і детального спостереження «Цілина» для ВМФ, який прийняли на озброєння.
«Працівники нашого КЕ-3 упровадили у виробництво супутників уніфіковані платформи з використанням єдиного корпусу, застосували загальні схеми управління бортовою апаратурою, єдину систему енергозабезпечення,— зазначав В'ячеслав Михайлович.— Усе це дозволило нам уперше у світовій практиці організувати у Дніпропетровському ракетно-космічному центрі серійне виробництво космічних комплексів різного оборонного призначення».
За перше десятиліття космічних досліджень створено і виведено на орбіти близько 40 наукових супутників, а загалом запустили понад 125 космічних апаратів. Це великий внесок у зміцнення обороноздатності країни. Тодішні стратегічні ракети допомогли зберегти мир і спокій на планеті. Саме розвідувальні супутники найпильніше контролюють процеси, що відбуваються на Землі, в тому числі попереджають про ядерну загрозу.
Професор Ковтуненко довів: майбутнє за космічними апаратами — це і глобальний зв'язок, всебічна інформація, наука і точний прогноз погоди, пошук природних ресурсів, навігація і військова розвідка. У 1966 році при Академії наук СРСР створили Раду з міжнародного співробітництва в галузі досліджень і використання космічного простору. Першим генеральним директором міжнародної програми «Інтеркосмос» обрали В'ячеслава Ковтуненка. Надалі із 25 автоматичних супутників серії «Інтеркосмос» 22 розроблено, виготовлено і запущено дніпропетровцями.
У 80–90-х роках проекти, які мали науково-дослідницький характер, здійснювали під керівництвом В'ячеслава Михайловича в межах міжнародної співпраці. Його невтомна робота в розвитку вітчизняної і світової космонавтики отримала високу оцінку. Він удостоєний Ленінської й Державної премій.
У грудні 1977-го В. Ковтуненка призначили головним, а потім генеральним конструктором ОКБ науково-виробничого об'єднання імені С. Лавочкіна (м. Хімки Московської області). За короткий час він зумів вивести підприємство у передові: знайшов вигідні замовлення, інвестиції, створив нове покоління міжпланетних станцій, одержав міжнародне визнання.
Не стало засновника і головного конструктора космічних апаратів, члена-кореспондента РАН і НАН України, Героя соціалістичної праці В'ячеслава Ковтуненка 10 липня 1995 року. Він увійшов в історію як один із піонерів космонавтики.
Валентин САНДУЛ
також у паперовій версії читайте:
- ПОЛІТ БЕЗ СТРОКУ ДАВНОСТІ
назад »»»