КОСОВСЬКИЙ ГЛУХИЙ КУТ
Перша половина цьогорічної осені на Балканах пройшла під знаком радикального загострення становища на кордоні між Сербією та Косовим. Причин для цього було більш ніж достатньо. З одного боку, США тиснули на уряд Хашима Тачі, вимагаючи від нього більшої активності щодо визнання незалежності Косова. Досі цей факт визнали близько 80 держав світу, чого недостатньо для міжнародного узаконення незалежності Косова та прийняття цієї держави до ООН.
З іншого боку, непростою є соціально-економічна та внутрішньополітична ситуація у Косові. Держави, які займають прагматичну позицію щодо визнання цієї колишньої сербської провінції, зазначають, що зроблять це, коли уряд Косова цілковито контролюватиме свою територію. Проте на півночі Косова в районах із сербською більшістю населення контроль з боку Приштини суто номінальний.
Крім того, суворий прикордонний контроль кордону з Косовим із сербського боку перешкоджає нелегальному транзиту наркотиків, зброї, торгівлі людьми. Саме ці злочинні способи заробляти гроші — основа косовської економіки.
Не можна також забувати, що радикальна ісламська опозиція уряду Хашима Тачі активно стежить за звинуваченнями на його адресу з приводу безпосередньої причетності до контролю над цим нелегальним «бізнесом». Тож особисто прем'єр-міністр Косова Хашим Тачі зацікавлений у зміні інформаційної «картинки» з Балкан. Сцени збройного протистояння сербів і військ НАТО його більше влаштовують, ніж гучні розслідування європейськими органами з боротьби проти організованої злочинності. Таке пояснення подіям, що відбуваються, дають сербські інформаційні джерела.
Натомість засоби масової інформації країн Євросоюзу наголошують, що очікують на чергові поступки Белграда в питанні визнання незалежності Косова. Щоправда, у цьому процесі є перешкода у вигляді наближення запланованих на весну 2012 року загальних виборів у Сербії. Радикальна сербська націоналістична опозиція продовжує наголошувати, що європейська інтеграція за рахунок втрати Косова неприйнятна. Майже два тижні відбувалися закулісні дебати з приводу умов відновлення переговорів між Белградом і Приштиною за посередництва Євросоюзу.
На 14 жовтня 2011 року в Брюсселі призначено зустріч офіційним сербській та косовській делегаціям. Однак поле для можливого компромісу надто вузьке. Навіть прагматичне визнання албанської влади в Косові демократичною владою Сербії у сфері вирішення практичних гуманітарних проблем наштовхнулося на різке заперечення націоналістичних кіл. Причому в умовах кризових економічних явищ у Сербії націоналісти нарощують популярність. Натомість сербському урядові Мірко Цветковича потрібна європейська кредитна допомога та офіційне визнання Сербії країною, з якою відбуваються перемовини про вступ до Косова.
Зрештою сербський президент Борис Тадич стимулює «технократа» Цветковича взяти на себе повну політичну відповідальність за визнання незалежності Косова. Рано чи пізно сербським політикам, якщо вони справді мріють про входження до Євросоюзу, доведеться це зробити. Такий крок для будь-кого з них, певніше за все, буде останнім у їхній політичній кар'єрі. Такі високі ставки на косовське питання залишають його у стані відкритої конфліктності.
також у паперовій версії читайте:
- ПОЛЯКИ ОБРАЛИ СТАБІЛЬНІСТЬ
- КИТАЙСЬКЕ ТУРНЕ ПУТІНА
- ФРАНЦУЗЬКА «ДИПЛОМАТИЧНА ПОЛІТИКА»
назад »»»