ІНФОРМАЦІЙНІ ВІЙНИ
ЧИ ПЕРЕРОЗПОДІЛ ВЛАСНОСТІ?
Реформи може здійснити тільки бюрократичний і політичний апарат, який шукає соціальний компроміс із великим бізнесом, узгоджує інтереси громадян і несе соціальну відповідальність за перетворення в економіці.
Традиційна схема, що протягом століть формувала прямі відносини в суспільстві: влада — народ, за визначенням лауреата Нобелівської премії Миру, колишнього віце-президента США Альберта Гора, відійшла в історію. Реалії ХХІ ст. цю схему змінили, перетворивши її на трикутник: громадяни — держава — корпорації, які все більше домінують і фактично виконують функції влади. Втім, перебувають, так би мовити, в «тіні» — поза увагою і контролем.
Навряд чи Україна уникнула цього світового процесу. Водночас, коли погляди громадськості прикуто до політичних баталій, в державі йде процес перерозподілу власності. Так вважає доктор політичних наук, професор, завідувач кафедри політичної аналітики і прогнозування Національної академії державного управління при Президентові України Сергій Телешун.
Свої слова він аргументує цифрами. Монополізація бізнесу за останні півтора року зросла в середньому на 30% і в деяких галузях сягає 83%. Якщо раніше вона становила 34%, то нині піднялася до 64,5%, а в деяких галузях, таких як металургія, агросектор і роздрібна торгівля,— до 83 відсотків.
Учений звертає увагу й на те, що в Україні завершується етап перерозподілу власності всіх типів, він часто-густо відбувається латентно (непомітно). І не тільки в контексті економічних відносин, а й політичної, адміністративної, інформаційної власності.
У цій ситуації Україні потрібен серйозний аналіз. Влада і опозиція, на переконання професора, в інформаційно-аналітичному середовищі не конкурують, як це їм належить робити апріорі, а займаються інформаційним формуванням власного іміджу. Це — головна проблема, яка породжує систему маніпуляцій і не зовсім чистих технологій.
Складається враження, що криза минула. Проте, на думку вченого, це була лише перша хвиля — криза прибутку і споживання. «Під рецесію другої хвилі Україна потрапить у листопаді-грудні. Це буде криза відсутності ресурсів, насамперед фінансових, організаційних, політичних»,— вважає він.
Влада досягла певних результатів — скоротила бюджетний дефіцит, структурувала державні борги, зменшила дефіцит, і наразі в Нацбанку і бюджеті існують кошти, які дають змогу урядові оперативніше впливати на соціально-економічну ситуацію. Проте чи вдасться йому надалі контролювати процеси, що відбуватимуться у сфері економіки, вчений не впевнений.
За його словами, не вирішено проблему кадрів. За даними експертів, в уряді й владній вертикалі працює лише 58% людей, котрих можна вважати справжніми професіоналами. «За оцінками фахівців, як і раніше, при призначенні на посаду на першому місці — особистісне ставлення, на другому — корпоративне, на третьому — організаційно-регіональне, на четвертому — партійне. Тільки на шостому-сьомому — професійне ставлення до своєї діяльності та вміння функціонально виконувати свої обов'язки. До речі, такий підхід характерний для влади і опозиції»,— зауважує Сергій Телешун.
Уряд розпочав важливу адміністративну реформу, але, на жаль, не довів її до кінця. Питання ефективності дій адміністрацій щодо їхньої публічності й спілкування з громадою кардинально не вирішено. Існує проблема у стосунках між громадами різних регіонів. Конкуренція відбувається не тільки між областями і регіонами, а й в середині Східного, Західного і Центрального регіонів. Хоч створена вертикаль управління впливає на владу, вона не знімає конфлікти, які існують в умовах перерозподілу фінансових і матеріальних ресурсів між різними соціальними групами.
Акції протесту «афганців», «чорнобильців», підприємців, водіїв і селян — свідчення того, що влада не навчилася налаштовувати стосунки з громадянами, задля яких держава ці реформи й розпочала. Ця критика, за словами вченого, стосується і опозиції, яка також не має ефективного комунікативного зв'язку з різними соціальними групами.
На переконання Сергія Телешуна, влада і опозиція перебувають в одному політичному просторі й несуть обопільну відповідальність за соціально-економічне становище. «Їхня конкуренція бізнесова, а не політична, і вступає у суперечність із самою природою опозиції. Немає чітких соціальних пріоритетів, які б об'єднали громадян із владою або опозицією, і мали підтримку»,— вважає він.
«До кінця не зрозуміло, на кого спрямовані реформи? Радянська теза «для народу» мало кого задовольняє. Бо є конкретні соціальні групи — базові, які фактично несуть відповідальність за економічні й політичні зміни.
Між іншим, стабілізатором суспільства в будь-якій країні є середній клас, представники малого та середнього бізнесу. Проте, як зазначалося, в Україні монополізація бізнесу зростає. Держава має визнати, що реформи відбуваються за рахунок великого капіталу, і чітко встановити його функціональну відповідальність за їхні результати. Адже нині 89% національного капіталу фактично контролюють16 сімей»,— констатував учений.
Сергій Телешун послався на висновки експертів Єльського університету, котрі вважають, що реформи не можуть проводитися монополіями. Американські фахівці переконані, що їх здійснюють тільки бюрократичний і політичний апарат, який шукає соціальний компроміс з великим бізнесом, узгоджує інтереси громадян і несе соціальну відповідальність за перетворення в економіці.
Підготував
Олександр КОЗЛОВСЬКИЙ,
Укрінформ
також у паперовій версії читайте:
- НОБЕЛІВСЬКІ ЛАУРЕАТИ-2011
- У ФОКУСІ ЗАРУБІЖНИХ ЗМІ
назад »»»