ДАВНІ ІСТОРІЇ НА НОВИЙ ЛАД,або «ДИКИЙ АНГЕЛ» ОЛЕКСІЯ КОЛОМІЙЦЯ — НА ЕКРАНІ
П'єса талановитого українського драматурга О. Коломійця «Дикий Ангел», яка з успіхом ішла на сценах театрів у 60-х рр. ХХ ст., одержала нове життя в кіно.
За її мотивами режисер і автор сценарію Іван Войтюк зняв на Національній кіностудії художніх фільмів імені Олександра Довженка телевізійний фільм «Платон Ангел». Не знаю, чи відбулася його прем'єра безпосередньо на телеекрані (каналів у нас багато — за всіма не встежиш), проте інтернет-мережа знайшла для нього місце у своїй «сітці». Бо таки є на що і на кого подивитися.
Особливо цікавий факт актуальності твору в сьогоденні. Здавалося б, стільки всього змінилося у часопросторі нашого життя-буття, але проста і мудра житейська історія, розказана Коломійцем, дивовижно потрібна просто зараз. Хоч, звісно, не без переформатування її на сучасний лад.
Глядачам пропонують таку собі повість з життя родини середнього прошарку. Тобто людей не багатих, але й не бідних. Глава сім'ї лікар-хірург уже вийшов на пенсію і порядкує у власному господарстві. У нього три дорослі сини і донька, онуки. Фільм починається з того, що до батьків, які живуть у доглянутій садибі за містом, приїжджають діти. Гарні, виховані, освічені. Одне слово, ідилія. Непогано англійці вигадали: «В кожній шафі — свій скелет». Ось цей «скелет» і демонструється на благополучній родині Ангелів.
Треба віддати належне авторові історії за вдало знайдене прізвище. Проте його непогано використовує і Войтюк. Він знаходить своєрідних антиподів цим, образно кажучи, «білим ангелам» і випускає в кадр «чорних ангелів». Жодної містики! Це — побутова історія. Негативні особи персоніфікуються у «пацанів» на мотоциклах у чорних масках та їхніх «архангелів» у джипі. Так елементи як візуальні, так і словесні створюють синтетичну картину сьогодення. З ними приходять шантаж, підпал, спроби незаконного захоплення землі, підкупу, викрадання доньки Платона Ангела і помічник депутата — колишній злочинець. Те, чим майже щодня «годує» хроніка новин дня. Тільки у фільмі все сконцентровано на одній родині.
Якщо конкретніше, то роль головного протиборця із цими «чорними» належить старійшині роду, тобто Платонові Микитовичу. Врешті-решт у екстремальній ситуації він бере в руки гвинтівку. Повторюю: це побутова історія, тому, як мовиться, не «перемикайтеся» на бойовик, бо в цьому ігровому фільмі інші «родзинки». Наші вітчизняні й жодного римейку з іноземної ментальності. В основі — п'єса Олексія Коломійця. Що значить не лише мовна, розмовна пластика, а й особливості національного характеру, які в цьому виді мистецтва найхарактерніші у діалозі. Це не якісь там репліки, вигуки з вуличного сленгу, жаргону чи... віварію, а людський діалог.
Діалог тих, хто має причетність до культури. Присутнє, щоправда, і запроваджене з рівня балаганної кримінальної сучасної тусовки, для якої типовим є існування по «понятіях». Утім, у фільмі цікава модель боротьби зі злом. Поступово контури так званих чорних розмиваються і перетворюють те зло на безбарвну й бездарну сірість.
Проте малоймовірно, що без артиста Богдана Ступки, котрий створив образ Платона Ангела, відбувся б такий ефект. Тому навіть не намагаюсь уявити, хто, крім нього, міг виконати у фільмі поставлене завдання. Як і кому до снаги витримати на камеру скільки крупних промовистих за смислом довгих планів і у кого б так органічно, переконливо звучало кожне вимовлене слово, як у нього. Таке відчуття, що Богдан Сильвестрович народився як артист для того, щоб у кризовий для культури час зіграти роль лікаря Платона Ангела. Причому це — гострохарактерна роль. Відразу напрошуються для порівняння попередні ролі політичних лідерів історії видатних особистостей, майстрів із цеху творчості (наприклад Остапа Вишню), яких зіграв Богдан Ступка. Проте автор не ставить за мету розібрати генеалогічне дерево творчості артиста. Натомість робить свій висновок про монументальність ролі Платона Ангела в персональній творчій майстерні Б. Ступки. Доречно згадати, що нині відзначають його 70-річний ювілей.
Однак у фільмі «Платон Ангел» у кадрі діяв не один актор. До виконавського ансамблю увійшли артисти Ірина Дорошенко, Валентин Шестопалов, Наталя Доля, Остап Ступка. Кожен із них додав картині свого кольору. Відзначу і тактовну ненав'язливу роботу оператора-постановника фільму Віталія Запорожченка. Не помилюсь, якщо скажу — пластика його бачення зіграла не останню роль у створенні мікросвіту різнобарвної стрічки «Платон Ангел».
Сусанна ЧЕРНЕНКО
також у паперовій версії читайте:
- КОСМІЧНА ГАРМОНІЯ
- БРАВІСИМО, МАЕСТРО!
- МОРОЗ ОПУСКАЄТЬСЯ ПІД ВОДУ
назад »»»