ЧУДАСІЯ В ГОТЕЛЬНОМУ НОМЕРІ
РОЗРЕКЛАМОВАНА ПРЕМ'ЄРА В АНТРЕПРИЗІ «БЕНЮК І ХОСТІКОЄВ» ВІДБУЛАСЯ
Три дні поспіль глядачі мали можливість подивитися комедію «Люкс для іноземців» у приміщенні Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки.
На прес-конференції за два тижні до події творці нової вистави представляли «продукт». Оскільки на той час не розпочалися навіть репетиції, певна річ, ніхто із журналістів уявлення про роботу не мав, а отже, нічого не міг запитати до пуття, тим більше, заперечити. Тому нам залишалося тільки слухати й брати до уваги. Зачаровували принадністю і красномовством усіма улюблені зірки — Наталія Сумська, Анатолій Хостікоєв, Богдан Бенюк.
Звісно, радісно було знову побачити Анатолія Хостікоєва, який після восьмимісячної перерви через травму ноги повернувся до активної творчості. Відчувалося, що і митець радів цій зустрічі. Анатолій Георгійович повідав, як він шукав матеріал для нової постановки, що, за його словами, було нелегкою справою.
Розпочалося з того, що знайшов у всесвітній мережі комедію англійця Дейва Фрімена «Люкс для іноземців». Прочитав уночі — ніби сподобалося, уранці ж виникли зовсім інші думки. «Через деякий час я знову прочитав цю п'єсу,— сказав пан Анатолій,— і знайшов у ній секрет. Ви його розгадаєте на виставі. Ця комедія дає простір для фантазії — режисерської та акторської». Режисер-постановник охарактеризував твір як такий, у котрому йдеться про те, що все у світі відносне, а головною опорою в житті є родина.
Багато запитань ставили до Наталії Сумської. Крім одного — куди поділася телепрограма «Ключовий момент», яку вела актриса,— усі решта стосувалися її нової ролі. «Хочеться знайти у героїні якийсь незвичайний нюанс,— зізналася Наталія Сумська.— Мій покійний батько казав, що кожна роль — характерна. І я відштовхуюся від цього. На роботі хочеться забутися, відірватися від побуту, політики і потягти за собою глядача».
Актор і співпродюсер театральної компанії Богдан Бенюк нагадав, що її (тобто компанії) вік перейшов десятирічну межу і додав: «Усі наші вистави мають певне реноме та високу планку».
Другий співпродюсер Мирослав Гринишин сповістив про видання кількох дисків із відеозаписом попередніх п'яти вистав антрепризи «Бенюк і Хостікоєв». Цей відеоальбом можна буде придбати лише перед виставами компанії. Його (вартістю 100 гривень) продавали і перед прем'єрними показами комедії «Люкс для іноземців». Недешевими були і квитки — від 100 до 500 гривень. Навіть програмки з мінімумом відомостей про виставу коштували 10 грн. Чи виправдав творчий продукт глядацькі сподівання і витрати?
Звичайно, на колір і смак товариш не всяк, може, хтось у захваті від переглянутого. Та особисто я не побачила в п'єсі ані загадки, ані незвичайних нюансів в образах (за невеличкими винятками), як нам пообіцяли. Натомість була тривіальна комедія ситуацій з елементами третьосортних серіалів.
Дія відбувається в номері занедбаного готелю у французькому містечку на кордоні з Німеччиною. Там вирує фестиваль «Святого Вольфганга», карнавальна стихія якого стає тлом дивної плутанини і незручних ситуацій упродовж усієї вистави. Такий був принаймні задум.
Так от, той самий номер через непорозуміння доводиться ділити... двом подружнім парам. Одна з них — суто англійська — Бренда та Стенлі Паркери. Друга — мішана — німкеня Гельга і шотландець Клод Філбі. У таких умовах виникає безліч проблем, та й це ще не все. У кожного з двох названих чоловіків у цьому ж готелі заплановано ще й, так би мовити, позашлюбні зустрічі.
Такий заплутаний сюжет потребує оригінальної, небуденної подачі. Однак вона у виставі відсутня. Тому чи не кожен хід у цій «шаховій партії» передбачуваний. Це, скажімо, сцени перманентних перестрибувань героїв із ліжка на ліжко (зрозуміло, з емоційними вигуками). Або влаштування однією з дружин скандалу з коханкою (майже з видряпуванням очей).
Значна частина сценічної дії обертається навколо радіатора, котрий протікає, і, даруйте, туалета. Життєво важливе місце, не заперечую, проте навіщо так достеменно переносити на кін правду життя? А тут Бренда Паркер бідкається, що загубила родовий перстень із діамантом у туалеті і їде на ту станцію чотири години...
Далі новий нещасний випадок. У замовлений номер прибуває поважний Клод Філбі і довго не може потрапити у те ж таки відхоже місце. Бідолаха червоніє, як рак, і ладен на все, аби бажані двері перед ним відчинилися. Віддам належне Богданові Бенюку, він червонів дуже достовірно, як і загалом гарно зіграв роль святенника з подвійним дном. Вдалою є і акторська робота Наталії Сумської — добропорядна німецька дружина зі зворушливим шармом.
Сумлінно працюють у виставі й інші виконавці — франківці Наталія Ярошенко і Василь Мазур, актриса столичного Театру імені Лесі Українки Анна Сирбу, представники Нового драматичного театру на Печерську Денис Мартинов та Ігор Рубашкін. Та є одне «але» — ця поверхнева драматургія не надає їм гідних можливостей.
Я вже писала, що більшість сюжетних поворотів неважко було спрогнозувати. Проте був один, який я б, наприклад, передбачити не наважилася. Це фінальний епізод, у якому дві дружини і одна коханка раптом виявляються донечками готельного чергового і відповідно рідними сестрами. У той кульмінаційний момент дуже вже запахло серіальним милом.
Після цього хочеться уклінно попросити митців з компанії «Бенюк і Хостікоєв» хоч надалі вже не знижувати оту планку, про яку вони розповідали. Бо антрепризний спектакль — це ж необов'язково несмак...
також у паперовій версії читайте:
- ЗБІРКА ФІЛЬМІВ ПРО БАБИН ЯР
- ВОЛОДИМИР КОНКІН НЕ ШКОДУЄ...
назад »»»