ЯК РОЗВАНТАЖИТИ СІЗО
Сумне лідерство нашої країни за кількістю арештів обумовлене прогалинами в Кримінально-процесуальному законодавстві, яке ускладнює допуск до участі у справі адвоката. Тому норми Конституції, що гарантують дотримання права на свободу і особисту недоторканність, належить забезпечити відповідними механізмами їхнього застосування.
Допустити захисника негайно
Проект нового КПК, який повертається обличчям до дотримання прав людини і громадянина, нині перебуває на експертизі у Венеціанській комісії, а після отримання її висновку може бути внесений на голосування в парламент. Однак ситуація в цій сфері така, що голова Комітету Верховної Ради з питань правової політики Сергій Міщенко, не чекаючи на ухвалення доленосного документа, подав законопроект під назвою «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення права підозрюваного, обвинуваченого, підсудного на захист».
Вочевидь парламентарій керувався відомим висловом: «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», зазначає голова асоціації «Право і дія» Олександр Теремчуківський. Наша правоохоронна система громіздка і малоефективна, але коли йдеться про її інтереси, демонструє неабияку винахідливість і послідовність. Хоч ст. 29 Конституції захищає від невмотивованого позбавлення волі, але кількість порушень у цій сфері вражає. Cуди ж задовольняють 90% подань про взяття під варту.
Про нагальність змін свідчить і висловлювання голови правління Української Гельсінської спілки з прав людини Аркадія Бущенка про те, що міліція «стала фактором ризику» і «представляє загрозу національній безпеці».
На перший погляд, проблем у адвокатів та їхніх клієнтів не повинно бути, адже, як зазначено в ст. 44 КПК, захисник допускається до участі в справі на будь-якій стадії процесу. Водночас нею визначено, що допуск починається від моменту винесення відповідної постанови чи ухвали. Уже звичним стали випадки, коли органи дізнання затягують з цим. Таким чином підозрюваного чи обвинуваченого позбавляють можливості мати конфіденційні побачення з адвокатом. Це, вважає Сергій Міщенко, неприпустимо.
Право оскаржити в суді рішення та дії органів влади гарантує ст. 55 Конституції, однак КПК містить положення, яке ускладнює його реалізацію. Тому потребує змін його ст. 106, у якій передбачено, що скаргу на затримання суддя розглядає водночас із поданням про обрання запобіжного заходу. На практиці це означає, що адвокат не може окремо оскаржувати саме затримання і взяття під варту. Така норма містить подвійну небезпеку. Адже якщо суд ухвалює рішення про взяття під варту, то законність затримання залишається поза його увагою. Згодом затримання може бути визнано незаконним, але особу однак лишають під вартою. Механізму виходу з цього глухого кута в чинному кодексі не існує. Це порушує право на захист.
Жодних слідчих дій без адвоката
На досудовій стадії свобода може бути обмежена з трьох причин: якщо особа хоче сховатися від слідства, становить реальну загрозу для суспільства, або перешкоджає встановленню істини, фальсифікує докази, чинить тиск на свідків. В усіх інших випадках узяття під варту незаконне. Однак слідство і органи дізнання систематично порушують ці норми, адже їм зручніше допитувати людину, котра перебуває під вартою. Тож зарадити може лише забезпечення адвокатам негайного допуску до затриманого (до речі, цього ж вимагає Конституція). Тоді стануть неактуальними вибивання і фальсифікація доказів, утримування по кілька діб без складення протоколу та інші горезвісні міліцейські ноу-хау.
У згаданому законопроекті запропоновано доповнити ст. 44 чинного КПК положеннями, згідно з якими захисник отримує допуск до справи негайно, одразу після того, як надасть документи, що підтверджують його повноваження (але в будь-якому випадку не пізніше, ніж за 24 години від моменту, коли адвокат подав заяву про допуск до участі в справі). Найважливіше: до винесення постанови про допуск захисника не можуть бути проведені будь-які слідчі чи інші процесуальні дії за участю підозрюваного.
Слід унести зміни до ст. 106 КПК. Ними передбачено таке: якщо скарга на затримання надійшла до суду раніше, ніж подання про обрання запобіжного заходу, то спочатку розглядатимуть скаргу. Це допоможе суттєво скоротити народонаселення слідчих ізоляторів. Виписана в проекті й, здавалося б, очевидна річ: якщо після закінчення 72 годин від моменту затримання особи, підозрюваної у скоєнні злочину, щодо неї не обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту, то її має бути звільнено. Це актуально, адже трапляються випадки, коли орган дізнання «забуває» зробити те, що диктує міжнародна практика і звичайна логіка.
Аби адвокат мав можливість оскаржувати законність затримання до моменту обрання запобіжного заходу, законодавець пропонує внести ще одну поправку. Суть її в тому, що копію подання про взяття під варту, а також про продовження терміну арешту належить негайно вручити затриманому та його адвокатові до розгляду цього подання судом. Це сприятиме дотриманню прав людини і громадянина, а також стане додатковою мотивацією для працівників органів дізнання затримувати особу винятково на законних підставах, зазначено в пояснювальній записці до законопроекту.
Щоб уникнути можливих непорозумінь, копію постанови судді про обрання запобіжного заходу має бути вручено підозрюваному, його захисникові, слідчому, прокуророві, а також відправлено начальникові установи попереднього ув'язнення.
Ліквідація зазначених прогалин у законодавстві, посилення позицій адвокатури зменшать кількість невмотивованих затримань і незаконних арештів, наголошують експерти.
Ніна КЛИМКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:
- «НІ» МИСЛИВСТВУ ТА ДЖИПІНГУ В ЗАПОВІДНИКАХ
- ЗАПИТУВАЛИ— ВІДПОВІДАЄМО
- ЗАКОН СЛІД ПОПУЛЯРИЗУВАТИ
назад »»»