РІЗНОВЕКТОРНА ІНТЕГРАЦІЯ
Життя вкотре ставить нас перед вибором: Європа чи Євразія. Що артикулюється зараз як створення зони вільної торгівлі з європейським співтовариством або входженням до Митного союзу. На жаль, нині Україна в політичному і суспільному плані, як і раніше, розколота на проросійський і прозахідний табір. Вона залишається важливим інструментом впливу для обох сторін. Експерти наголошують, перш ніж приєднатися до будь-якого союзу, потрібно визначитися, що є економічно вигідним для нашої країни — створення зони вільної торгівлі (ЗВТ) із ЄС чи приєднання до Митного союзу з Росією, Білоруссю та Казахстаном.
Україна — одна із найбільших європейських держав із великим нереалізованим потенціалом. Країна великих можливостей, яка зацікавлена у взаємовигідному співробітництві як з Європейським Союзом, так і Росією. На пострадянському просторі Україна посідає друге місце за чисельністю населення та економікою, поступаючись лише РФ.
Ці показники, а також більш-менш високий показник ВВП на душу населення перетворюють Україну на привабливий ринок і принадний актив для іноземних держав. Для Європи Україна важлива передовсім своїм географічним положенням, особливо як держава-транзитер енергетичних ресурсів.
Україна як транзитна держава важлива і для Росії. Проте Москва високо цінує її також за інші галузі економіки, зокрема металургійну промисловість, сільське господарство, оскільки вони дають значний приріст економіці Росії ще з радянських часів. Тож Україна важлива для європейців, але вона також має вирішальне значення і для РФ із причин, які виходять далеко за межі економічних і торговельних зв'язків, у тому числі з причин військового характеру, бо в українському Севастополі знаходиться штаб російського Чорноморського флоту. Крім того, Україна займає стратегічно вигідне положення, перебуваючи між Росією та Європою.
Нині Україна стала для Заходу і Росії полем битви. Переговори з ЄС і РФ засвідчують, наскільки загострилося економічне суперництво між ними за нашу державу. Україна опинилася на роздоріжжі й, на жаль, налагоджувати відносини стратегічного партнерства в обох напрямах не вдається. Проте нашій державі доведеться зробити це найближчим часом.
Однією з передумов входження України до Митного союзу є її входження до зони Євразійського економічного співробітництва, а згідно з правилами ЄврАзЕс країни мають нерівні права, оскільки всі рішення ухвалюють простою більшістю голосів, а кількість голосів визначається залежно від внесків країн. Фактично Росія має право вето на будь-яке рішення. Щоб ухвалити рішення, відмінне від бажання уряду РФ, теоретично потрібно створити єдиний фронт із усіма країнами-учасницями.
Крім того, Договором між Росією, Білоруссю, Казахстаном про створення Митного союзу запроваджується Комісія Митного союзу як єдиний регулюючий орган у сфері митного права. Її рішення обов'язкові для виконання на території країн-учасниць. Отже, всі рішення зазначеної Комісії мають пріоритет над нормами національного законодавства, у тому числі національної Конституції.
Будь-які митні суперечки мають вирішувати судді ЄврАзЕС за правом РФ, що фактично звужує правоздатність національних судів і обсяг суверенітету країн-учасниць. Рішення Комісії Митного союзу ухвалюється двома третинами голосів, а оскільки Росія має 57% голосів, їй достатньо заручитися підтримкою будь-якої з країн-учасниць, щоб ветувати будь-яке рішення у межах Митного союзу. Згідно з умовами Договору про створення Митного союзу місцем перебування Комісії є Москва, що суперечить етиці Євросоюзу, де його керівні органи зазвичай розташовуються в країнах, які не мають переважного впливу на ухвалення рішення.
Тож у разі приєднання України до Митного союзу, констатують експерти, відбудеться делегування суверенних прав України наддержавному органу, де відносна більшість голосів належить Росії. А з урахуванням Союзного договору між Білоруссю та РФ призводить до абсолютного домінування РФ. На думку експертів, через низку причин нині Україна не може стати повноцінним членом Митного союзу. Найперше членство України в СОТ виключає приєднання до Митного союзу в рамках ЄЕП.
Якщо Україна стане членом Митного союзу, їй потрібно вийти із СОТ. А в подальшому відмовитися від підписання угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Наразі створення зони вільної торгівлі з ЄС — найкращий спосіб реалізації національних інтересів, побудови економічно розвинутої демократичної держави.
Вагомі аргументи
Експерти радять розглянути питання щодо зони вільної торгівлі та Митного союзу в двох площинах. Перша — геополітична, оскільки це вибір між шляхом у майбутнє і шляхом у вчора. Зона вільної торгівлі в геополітичному плані — шлях у майбутнє, бо це частина нашої угоди про асоціацію з Євросоюзом. Наш напрям на євроінтеграцію — частина національного законодавства. Тому що ми бачимо динамічно розвинуті й такі, що продовжують свою високу динаміку розвитку, європейські країни. І розуміємо, що ми є частиною за культурними, економічними та іншими ознаками європейського простору, а отже, маємо стати майбутньою частиною Європейського Союзу.
Митний союз — це пострадянський простір з усіма відповідними наслідками (корупцією, проблемами інфраструктури). Тобто близькість до його членів є негативом, який несе нам Митний союз. Ми мусимо від нього відходити і зона вільної торгівлі та Угода про асоціацію з ЄС — шлях відходу від цього «постсовка».
Друга площина, в якій треба розглядати питання зони вільної торгівлі, — економічна. Українська економіка відкрита, у нас відкритий ринок для європейських товарів. Щоб стати нормальними учасниками зони вільної торгівлі, важливо спростити і зробити прозорими митні процедури. Це вкрай потрібно українській економіці й бізнесу. Питання митниці болить нині підприємцям. Тож підписуючи угоду про ЗВТ із Євросоюзом, Україна має зробити все, аби стати прозорою, як держави ЄС. Актуальна й боротьба з корупцією на митниці, бо ситуація з непрозорою корумпованою митницею не дасть змоги нам стати членом ЗВТ.
Потрібні зміни в питаннях технічних бар'єрів, зазначають експерти. Десять років в Україні бізнес намагається досягти змін у регулюванні технічних бар'єрів. Якщо ми цього досягнемо підписанням Угоди про ЗВТ і це підштовхне уряд зробити не позірні регуляторні зміни, а реальні зміни для контролю за якістю, безпечністю продуктів, технічних бар'єрів, то матимемо великий плюс. Коли оцінити регуляторні зміни, яких потребує співпраця і підписання Угоди про ЗВТ із ЄС, то нам потрібно зробити все, до чого прагне український бізнес.
У нас різні економіки, в Україні значно менша заробітна плата, ніж у Євросоюзі. Якщо у нас в рази менша зарплата, то й вартість нашої продукції мала б бути в рази меншою. Проте це не так, бо в країні застаріла інфраструктура, панує корупція. Про це роками говориться, а віз і нині там. Це ми маємо подолати в країні для настання кращих змін. Вони настануть разом із підписанням Угоди про зону вільної торгівлі з ЄС, запевняють аналітики.
Контраргументи
Експерти нагадують: факти новітньої історії свідчать, що прихід європейського капіталу в Україну обмежився роздачею кредитів під купівлю європейських товарів. У результаті — дестабілізація фінансового сектора, борги і банкрутство українських виробників, підприємців і громадян. Яскравим прикладом аналогічної політики є Греція, Португалія, Ірландія, країни Прибалтики, які свого часу відкрили ринки для транснаціонального капіталу, відмовилися від захисту національного товаровиробника і підтримали соціальну стабільність за рахунок кредитів. Зараз ці країни балансують на межі банкрутства, тотального безробіття і краху економіки.
Продуктивність праці в Україні становить близько 30% середньоєвропейських показників. Тому вітчизняному товаровиробникові важко виграти конкурентну боротьбу за ринки збуту у потужних транснаціональних компаній, які мають більш технологічну виробничу базу та доступ до дешевих кредитних ресурсів. Тож єдине, що Україна зможе постачати на ринки Євросоюзу,— сировина. Але і тут наша «вільна» торгівля буде обмежена квотами.
Ще одним важливим питанням є фінансування програм приведення продукції до норми стандартів Євросоюзу. Приміром, Литва на ці потреби отримала від Європи близько мільярда євро. Польща тільки на програму модернізації переробних підприємств одержує приблизно два мільярди євро. Що стосується України, то у жодному документі чітко не прописано процедуру чи хоч суму коштів для згаданих потреб. Чомусь замовчують те, що створення ЗВТ із Євросоюзом призведе до прямих втрат держбюджету. А це понад 20% надходжень від тарифів, сплачених європейськими імпортерами. Найбільша складова нашого експорту в Європу — залізна руда та залізорудні концентрати. Очевидно, що економічна система, зосереджена на торгівлі сировиною, не може забезпечити високі стандарти життя громадян.
Одним із яскравих прикладів незацікавленості Євросоюзу в українських високих технологіях, нагадують аналітики, є приклад наших намагань розпочати спільні проекти в літакобудуванні, в тому числі з компанією Air Bus. Тому, на жаль, кінцевий підсумок створення ЗВТ із Євросоюзом означає, що ми здамо наш внутрішній ринок і на довгі роки законсервуємо країну як сировинний придаток Європи, карликової, напівколоніальної економіки.
Натомість вступ до Митного союзу, зазначають аналітики, дозволить Україні гарантувати довгострокову енергетичну безпеку та знизити ціни на базові енергоресурси. Інтеграція України у Митний союз дасть змогу прискорити темпи зростання ВВП від 0,9 до 1,5% щорічно. Разом із вітчизняним машинобудуванням позитивний ефект отримають: виробництво електроенергії, а також такі галузі, як транспорт, сільське господарство. Торік серед усіх секторів національної економіки найшвидші темпи відновлення після кризи спостерігалися у машинобудуванні (33,5%). Це відбувалося насамперед за рахунок нарощування експорту на ринки Росії та країн СНД. У разі вступу до Митного союзу разом з іншими країнами-членами Україні буде гарантовано представництво в Комісії Митного союзу. Тож на відміну від СОТ, де з нами ніхто не рахується, ми отримаємо реальну можливість обстоювати наші позиції в межах Комісії. Це питання переговорів і компромісу з партнерами.
Інтеграція до Митного союзу та розширення співпраці з країнами-членами дасть можливість Україні зберегти свої позиції виробника продукції з високою доданою вартістю, що означає високооплачувані робочі місця, замовлення на кваліфіковану робочу силу, а також розвиток вітчизняної освіти і науки. Якщо ми не будемо намагатися вести ці переговори зараз, то виникає загроза витіснення українських товарів із ринків країн — членів Митного союзу. Тільки прямі втрати для українських транспортників можуть сягнути мільярда доларів. Утім, найбільша загроза для національної економіки — зростання цін на енергоресурси. Якщо вони зростатимуть, ситуація 2008 року може повторитися, і це загроза для гірничо-металургійного комплексу, хімічної промисловості нашої країни.
Варто розпочати перемовини про умови вступу України до Митного союзу, констатують аналітики. Україна має почути від партнерів офіційні пропозиції щодо параметрів співпраці. Треба вимагати від уряду розкрити суть політичних зобов'язань, які бере на себе наша країна при підписанні угоди про асоціацію з Євросоюзом. А від Кабміну, Мінекономіки, МЗС — вичерпної інформації про розрахунки ризиків і переваг участі України у створенні ЗВТ із Євросоюзом та відмови від участі у Митному союзі. Повторення епопеї зі вступом України до СОТ, у результаті якої рівень митного захисту країни виявився одним із найменших у світі, неприпустимий. Тільки після опрацювання фактичних даних можна ухвалювати остаточне рішення щодо вибору вектора інтеграції. Інакше це вже не інтеграція, а розпродаж країни.
Питання вигоди має бути покладено в основу відносин нашої держави з будь-яким економічним союзом. На жаль, при дискусії щодо ЗВТ або вступу до Митного союзу політичні аргументи переважають економічні розрахунки. Причини нашої невпевненості — у відсутності зрозумілої та легітимної стратегії розвитку держави, її поведінки на міжнародній арені. Поки зовнішня політика країни підпорядкована вирішенню тактичних питань сьогодення, внаслідок чого складається враження, що кожного разу ми прокладаємо зовнішньополітичний курс на чистому аркуші, не маючи орієнтирів і досвіду. Це викликано тим, що ми досі не відповіли на ключові конституційні запитання: яку державу прагнемо збудувати, яким буде її устрій, форма правління, політичний режим?
Подальший розвиток відносин з Євросоюзом і Митним союзом багато в чому залежить від успіху внутрішніх реформ. Неефективний державний механізм, зарегульованість економічних відносин і пов'язана з цим корупція, заплутана податкова система, низька спроможність захистити свої інтереси в суді здатні звести нанівець всі переваги, які можуть дати зона вільної торгівлі з ЄС чи Митний союз.
Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:
назад »»»