ЄВРОСИРІТСТВО ПО-УКРАЇНСЬКОМУ
Четверта хвиля еміграції з України призвела до різкого зростання кількості соціальних сиріт. Це — особлива соціально-демографічна група дітей, які стали сиротами при живих батьках. Нині їх налічується три з половиною мільйони.
За все й одразу — дорогою ціною
Парадокс у тому, що найчастіше трудові мігранти виїжджають за кордон заради благополуччя дітей. За різними оцінками, понад 80% — щоб заробити кошти на їхню освіту, більш як 70% — на житло, майже стільки ж — для забезпечення їхніх щоденних потреб. Однак ці наміри супроводжуються величезними втратами.
Покинуті батьками в малолітньому віці на тривалий час діти виростають без них і звикають до дорослого життя. Інколи навіть не хочуть, щоб батьки поверталися.
У маленьких дітей при цьому виникає емоційна загальмованість і навіть затримка розвитку. Не формується почуття прив'язаності, а це означає, що вони будуть нездатні жити повноцінним життям.
Змінюється ціннісна орієнтація дитини. До від'їзду батьків важливим було їхнє становище в суспільстві, навчання в престижній школі, місце проживання, висока успішність. Після навіть нетривалої відсутності тата й мами на перший план виходить уміння «красиво» жити.
Для наших євросиріт (таким терміном послуговуються в Польщі та Румунії) характерна агресивна, непередбачувана поведінка. Вони нездатні будувати стосунки з іншими, важко адаптуються в суспільстві. У майбутньому вони ймовірно створюватимуть сім'ю за тим зразком, що і їхні батьки, адже позбавлені страху кинути дитину напризволяще.
Діти трудових мігрантів підпадають під вплив вуличних банд, наркоторговців, оскільки мають гроші, які їм надсилають батьки (вони перетворилися на живі банкомати). Соціальне сирітство — це також залежність від алкоголю, злочинність, проституція, наголошує завідувач кафедри педагогіки Українського католицького університету Марія Швед.
У покинутих нащадків наступає відмежованість від суспільства. Вони не мають мотивації докладати зусиль для того, аби стати його повноцінними членами. У них викривлений підхід до життя (за принципом — усе й одразу).
Важливо й таке: діти, чий університетський диплом оплачений ціною самопожертви батьків, можуть поповнити лави безробітних, тож зусилля старших виявляються марні.
Зустрічаються й крайні випадки: батьки зникають за кордоном, а діти залишаються без засобів для існування. Вони не мають статусу сироти чи напівсироти, тож позбавлені відповідної допомоги з боку держави, зазначає Уповноважена Верховної Ради з прав людини Ніна Карпачова.
На серйозні проблеми вказує також дитячий психіатр Надія Смакогуз. Проводити психіатричний огляд дітей віком до 14 років без дозволу двох батьків або офіційного опікуна заборонено законом. У дітей мігрантів не бракує хвороб цієї категорії. У віці до п'яти років — це нічні страхи, заїкання, у старших — різноманітні психози. Проте в поле зору медиків такі хворі потрапляють пізно, тому що не всі вони мають опікунів, також не всі опікуни помічають ці стани. Тому психологи зустрічаються з цією проблемою тоді, коли підлітки стають некерованими й вступають у конфлікт із законом.
Щоб уникнути таких ситуацій, слід унормувати питання законного представництва дітей та їхнього соціального супроводу на час, коли батьки перебувають за кордоном, пропонує Надія Смакогуз, адже у кожної шостої дитини трудових мігрантів за кордоном обоє батьків, 20% мігрантів залишили своїх дітей на близьких родичів. Особливо прикро, що відбувається це на тлі зменшення чисельності дитячого населення.
Робота з дітьми закордонних заробітчан не вписується в жодну модель чи технологію виховання, необхідно шукати інші шляхи та підходи, наголошують педагоги.
Бачитися
з дітьми частіше
Трудова міграція — це ще й новий виклик правам дитини. Порушується конституційне право дитини на сімейне виховання та батьківське піклування. А це — порушення однієї з базових норм Конвенції ООН про права дитини.
Велика проблема — відсутність у трудових мігрантів чіткого плану на майбутнє, немає визначеності навіть щодо часу, який збираються провести на заробітках. Початково поїздка бачиться як короткострокова, але через сукупність причин її термін часто перевищує десять років. Тож психологічне відчуження між батьками й дітьми або членами сім'ї неминуче, як неминуче й масове руйнування родин.
Багато сказано про те, що держава має створити умови для повернення мігрантів додому, не повинна розкидатися людським потенціалом. Однак поки що обставини складаються так, що реальних підстав і можливостей для повернення немає. Згідно з інформацією, наведеною Бі-Бі-Сі, 2005 року бажання повернутися висловлювали 75% українців-мігрантів, після парламентських виборів 2007-го їхня кількість скоротилася до 30%. Нині ця цифра варіюється в дуже широкому діапазоні залежно від того, хто саме проводив опитування.
Хай там як, а за повідомленням Міжнародної благодійної організації «Карітас України», яка понад шість років виконує проекти, пов'язані з репатріацією та реінтеграцією українських мігрантів, вони повертаються неохоче, переважно ті, кому працювати не дозволяє здоров'я, або ті, хто втратив роботу.
Проблема не в тому, як зупинити міграцію, а як управляти існуючими її потоками, вважають експерти. Усі вони сходяться на тому, що слід розробити загальнодержавну програму допомоги дітям тих, кого віднесла «четверта хвиля».
Необхідно визначити правовий статус соціального сирітства та механізми захисту прав дітей, позбавлених піклування батьків-мігрантів, наполягає омбудсман, адже нині не існує загальнонаціональної бази даних про цю категорію, навіть про їхню чисельність.
Поліпшило б ситуацію збільшення питомої ваги так званої циркулюючої міграції. Багато українських жінок працює за кордоном саме за такою моделлю: займається «човниковою» торгівлею, вахтовим методом трудиться у сільськогосподарській сфері. Щоб батьки могли бачитися з дітьми частіше, працівникам Міністерства закордонних справ слід було б подбати про те, аби спростити перетин кордону. І найважливіше: наші мігранти приїжджали б на батьківщину частіше, якби процедура отримання віз до країн Євросоюзу була не такою обтяжливою, якби було запроваджено безвізовий режим для українців.
Ніна КЛИМКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:
- ЗАПИТУВАЛИ — ВІДПОВІДАЄМО
- ЖЕРТВИ ВИМАГАЮТЬ 2,5 МІЛЬЙОНА ДОЛАРІВ
- ІНТЕРЕСИ ДІТЕЙ
назад »»»