ЧИ БУДЕ КОНТРОЛЬ НАД МІЛІЦІЄЮ?
Подвійний відомчий контроль у системі Міністерства внутрішніх справ виявився недієвим у боротьбі з порушеннями прав людини в діяльності міліції. Малоефективним називають і контроль з боку держави в особі таких інституцій, як прокуратура та омбудсман. Щоб протистояти цьому явищу, експерти пропонують створити спеціальний незалежний державний орган.
Довіра до поліції — як до священика
Найменше порушення прав і свобод людини не виправдовує розкриття навіть найтяжчого злочину. Ці слова належать міністру внутрішніх справ Анатолію Могильову. Так, очільнику відомства, яке уславилося найбрутальнішими порушеннями в цій сфері. Правда, необхідно додати, що висловив Анатолій Володимирович цю гуманну і прогресивну думку під час зустрічі з головою Департаменту з правових питань Ради Європи Ханною Юнкер.
А ще він повідомив, що наприкінці березня нинішнього року підписав розпорядження «Про додаткові заходи щодо недопущення випадків катування та жорстокого поводження в діяльності органів внутрішніх справ». Українська міліція не зійде зі шляху дотримання прав людини у своїй діяльності, запевнив міністр єврочиновницю. І не боячись передати куті меду, додав, що дотримання прав людини є пріоритетним напрямом у діяльності працівників ОВС.
Такі ж думки озвучив Анатолій Могильов і на засіданні міністерської колегії у Львові: «Найголовніше — неприпустимість порушення прав людини в тому чи іншому регіоні. Оцінювати роботу міліції можна тільки за одним принципом — це думка населення про її роботу». Щоб підлеглим було зрозуміліше, до чого їм слід прагнути, керівник МВС навів приклад Польщі, де рівень довіри до поліції співвідноситься з довірою до священика.
Однак наші повсякденні реалії далекі від політкоректних заяв — порушення прав людини в найжахливіших проявах сиплються як з рогу достатку. Причина такого стану — в безкарності. Невже порушення, допущені в цій сфері, немає кому розслідувати? Навпаки, цим займаються, умовно кажучи, бійці двох фронтів. Службові розслідування мають право проводити керівники служб та управлінь і відділів органів внутрішніх справ.
Однак одразу виникає запитання: навіщо їм цей клопіт? Нічого доброго їм це не віщує. Адже, як заявив Анатолій Могильов, за порушення, вчинене міліціонером, буде покарано його керівника. За таких умов замість розслідування ганебної поведінки і адекватного покарання винуватця маємо її приховування — до цього змушує інстинкт самозбереження.
Такими ж неефективними є дії з боку інспекції з особового складу. Згідно з Положенням про цю структуру вона здійснює «контроль діяльності органів та підрозділів УМВС щодо забезпечення дисципліни та законності, попередження злочинів з боку особового складу, вживає заходів щодо зміцнення законності, перевірки її стану, підтримує постійні стосунки з іншими правоохоронними органами з цих питань». Вона також «проводить розслідування за фактами злочинів, скоєних працівниками міліції,... порушень законності, скоєних працівниками служб управління та органів внутрішніх справ».
Абсурдний принцип
Однак практика свідчить, що і на цьому напрямі очікувати прориву не випадає. Причина в тому, що працівники інспекції підпорядковані начальникові обласного управління міліції — особі, котра аж ніяк не зацікавлена у виявленні порушень, скоєних своїми підлеглими, наголошує член Асоціації українських моніторів з дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів Володимир Батчаєв.
Підсумовуючи, можна сказати: подвійний відомчий контроль усупереч очікуванням є абсолютно неефективним, тому що принцип, за яким міліція має контролювати саму себе, є стовідсотково абсурдним.
Як змінити ситуацію? Один із варіантів — втілити принцип підзвітності суспільству. Він офіційно закріплений у законах «Про міліцію», «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією та правоохоронними органами держави», «Про об'єднання громадян», не кажучи вже про Конституцію. Цей перелік 2010 року поповнила постанова Кабінету Міністрів «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики».
У січні нинішнього року під час парламентських слухань було оприлюднено ініціативу народних обранців запровадити ефективні механізми взаємодії між громадськістю та парламентськими інституціями у сфері контролю за діяльністю правоохоронних органів у галузі дотримання прав людини у вигляді постійно діючої експертної ради при профільному комітеті Верховної Ради.
До складу її мали входити представники громадських правозахисних організацій. Аналогічні експертні ради можна було б утворити також при Генеральній прокуратурі та офісі омбудсмана для розгляду об'єктивності службових перевірок за скаргами громадян, зазначає доктор юридичних наук, голова правління Асоціації українських моніторів Олег Мартиненко.
Однак механізми, які спрацьовують у суспільствах з усталеними демократичними традиціями, можуть виявитися недієвими у посттоталітарних державах. Тому, на переконання Володимира Батчаєва, нам не обійтися без створення незалежної від МВС державної структури, яка займалася б винятково контролем за дотриманням прав громадян у правоохоронних органах. При цьому можна скористатися досвідом інших країн, які вже мають такі структури.
Ніна КЛИМКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:
- ЗАПИТУВАЛИ — ВІДПОВІДАЄМО
- ЗМІНЮЄТЬСЯ «АСОРТИМЕНТ» ТА ГЕОГРАФІЯ
- ВІДМОВ ПОМЕНШАЛО
назад »»»