НЕ РОЗМІНЯТИ
НА МІДЯКИ
СОЦІАЛЬНИЙ
КАПІТАЛ
Кабінет Міністрів ухвалив постанову № 745, якою обмежується низка соціальних виплат. Соціальний пакет визначатимуть тепер не у відсотках щодо прожиткового мінімуму, як того вимагає закон, а постановами Кабміну, виходячи з можливостей держбюджету. Зокрема, це стосується пенсій інвалідів — учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, дітей війни, осіб, що втратили годувальника, й дітей-інвалідів.
Закон «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визначає їхні пенсії у відсотках від прожиткового мінімуму (нині — 764 грн) — вони залежать від групи інвалідності й років участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС — від 110 до 220 відсотків прожиткового мінімуму. А от постанова закріплює розміри пенсій на рівні від 600 до 1200 грн (на 240–480 грн менше). Пенсія дітей-інвалідів, згідно із законом, має становити 70 відсотків прожиткового мінімуму, а постанова обмежує її 380 грн (замість 534,8 грн).
Постановою передбачається також зменшити виплати й дітям війни. Надбавка до пенсії їм становить 49,8 грн, хоч закон передбачав 30 відсотків прожиткового мінімуму, потім рівень обмежили 25 відсотками. Постанова має діяти до кінця поточного року.
Один чоловік зателефонував із цього приводу до редакції і сказав, мовляв, будемо вимагати свої доплати через суд як діти війни й інші громадяни. Але річ у тім, що, оскільки зменшення виплат відбувається через постанову Кабміну, то суди не зможуть виносити рішення на користь позивачів.
А що ж влада?
Нині урядовці відмовляються коментувати постанову. Заступник міністра соціальної політики Василь Надрага, зокрема, при цьому посилається на зайнятість. А от голова головного секретаріату Всеукраїнської чорнобильської народної партії Микола Ісаєв оцінює необхідні виплати чорнобильців у 12,7 млрд грн (ураховуючи недоплати за попередні роки).
На його думку, якщо у влади немає нині коштів, то нехай вона ці борги оформить як державний борг з наступною виплатою в розумні терміни (не так, як знецінені вклади до Ощадбанку СРСР).
...А тепер трохи статистики. За даними ООН, в Україні четверо з п'яти людей живуть за межею бідності. За 2010 р. люди зубожіли на 10 відсотків. Як вони житимуть зі зменшеними доходами?
З іншого боку, у нас 40 відсотків населення, або 18 млн мають пільги (п'ять мільйонів ветеранів праці, три мільйони ветеранів війни, два мільйони чорнобильців, 2,6 млн інвалідів, близько семи мільйонів дітей війни, котрі разом мають десь 600 видів пільг, які регулюються більш як 50 законами. Це — за соціальною ознакою. А у нас же є ще пільги за виробничою ознакою. Експерти кажуть, що заборгованість по пільгах за соціальною ознакою вже становить понад 100 млрд грн.
Уряд можна, звичайно, з одного боку зрозуміти, з іншого — полаяти, виходячи з нужденного рівня життя людей. І з того, що він не шукає джерел фінансування. Але, на думку провідного наукового співробітника Інституту демографії і соціальних досліджень НАНУ Лідії Ткаченко, «державі слід переглянути кількість людей, яким належать пільги: самих тільки дітей війни, наприклад, сім мільйонів. Тим-то «тільки дітям війни на місяць необхідно мільярд гривень, або 12 млрд на рік. А щодо пільг чорнобильцям, то за 25 років із моменту катастрофи необхідно було переглянути механізм виплат».
Може, пані Ткаченко в чомусь має рацію. І все ж хотілося, щоб влада замість забирати (зменшувати) пільги, доплати, спробувала пошукати джерела фінансування пільговиків.
Дехто з експертів все-таки заперечує постанову Кабміну. Скажімо, експерт Фонду соціальної безпеки Юрій Гаврилечко каже:
— Ситуація двояка. В уряду є гроші на проведення Євро-2012, яке фінансується з держбюджету. Знайшлися кошти на списання боргів підприємствам ПЕК (йдеться про суму 12 млрд грн). А на соціальні виплати грошей немає. Не можна одночасно виконувати соціальні зобов'язання й погашати борги олігархам. Проблема в розподілі грошей, а не в їх відсутності.
До речі, й Світовий банк без розуміння поставився до рішення нашого уряду «пробачати» борги ПЕК.
Лунають голоси й про те, скажімо, чи не можна зменшити фінансування «високих контор», їхніх чиновників?
Цікавий і такий момент. Один із нардепів сказав: «Згідно зі статистикою, у нас 6661 мільйонер. Є певна кількість мільярдерів. Однак доходи задекларували тільки 18 мільйонерів, причому найбільша сума, задекларована для сплати податків,— 700 млн грн. Це ніби вони мають всього-на-всього по кілька кіосків і належать до... середнього класу. Отож, якщо у нас і далі діятиме така система, то, звичайно, і пенсійний вік пересічних українців підвищуватимуть, і виплати їм скорочуватимуть.
Мабуть, добре подумавши, можна знайти й інші джерела фінансування виплат. Бо забрати у людей те, що вони одержують, звичайно ж простіше, ніж щось шукати. Отож і йдуть саме цим, легким шляхом, у всьому.
Наші читачі часто запитують: «Якщо пільги заберуть, то що залишиться натомість»? Мабуть, нічого. І про це свідчить простий розрахунок. Нарікають, скажімо, що близько 14 млн пенсіонерів мають пільговий проїзд у транспорті, але не всі користуються ним. Вельми сумнівно, що кожен із них при адресній допомозі одержить грошову компенсацію. Бо якщо кожному дати хоча б по червінцю (на чотири проїзди на місяць), то на це на рік треба буде 168 млрд грн. А є ж іще пільгові категорії... Де держава візьме гроші?
Отож ситуація складна і в держави, і в людей. І все ж, мабуть, забирати вже надане — аморально й незаконно.
Нам увесь час кажуть, що закон зворотної дії не має. Ми повсякчас цитуємо ст. 22 Конституції про те, що не можна, ухвалюючи нові закони чи вносячи зміни до чинних, зменшувати зміст і обсяги набутих людьми прав і свобод. Хіба постанова № 745 Кабінету Міністрів не зменшує їх?
От і нуртує суспільство. Президент ВГО «Союз Чорнобиль України» Юрій Андреєв заявив, що у День Незалежності чорнобильці разом із ветеранами проведуть мітинг під стінами АП з вимогою відновити їхні соціальні гарантії.
За словами Андреєва, 53 народні депутати України вже звернулися з цього приводу з поданням до Конституційного Суду, аби з'ясувати, чи є конституційною постанова № 745.
Я, звичайно, вітаю крок народних обранців до справедливості. Але, припустімо, суд, скоріше за все, визнає постанову неконституційною. А що далі робити, коли, за словами влади, в державній скарбниці не знаходиться грошей для людей?
У нас багато соціальних законів приймалося «під вибори», на хвилі популізму. І мене завжди дивувало, чому державні мужі, вносячи і приймаючи ті чи інші проекти законів, одразу не визначають джерел фінансування? Було б краще і людям, і самій владі, якби так було. Влада вносила б до законів тільки ті виплати, які вона спроможна зробити, а в людей не доводилося б забирати сьогодні те, що їм дали вчора, без кінця збурюючи суспільство. А то що у нас виходить: одна рука дає, інша — забирає. Тим-то людина, яка має якісь пільги, живе під постійним страхом, що в неї неодмінно щось та заберуть.
Хіба ж це правильно? Хіба це є та стабільність, яка потрібна і про яку «співають» наші високопосадовці? Пісні, звичайно, гарні, а діло?
також у паперовій версії читайте:
- ЩО НЕПОКОЇТЬ ШУКАЧІВ РОБОТИ
- А ЯКЩО ОДНОРАЗОВО ЗА П'ЯТЬ–ДЕСЯТЬ РОКІВ?
назад »»»