НІМЕЧЧИНА: ПОЛІТИЧНИЙ ЛАНДШАФТ
Результати цьогорічних виборів до парламентів семи німецьких федеральних земель вказують на глибокі зміни політичної сцени на земельному і федеральному рівнях. Дотепер при владі у землях була одна з великих партій — ХДС або СДПН у коаліції з меншим партнером — відповідно Партією вільних демократів (ПВД) або Партією зелених (ПЗ).
Цьогорічні вибори яскраво показали вплив суспільних змін у ФРН і виборчих преференцій на досі стабільну партійну систему: СДПН і ХДС втрачають довіру і підтримку виборців, натомість угруповання, асоційовані з протестними рухами (як ПЗ), посилюють свій вплив.
Зміни у німецькому суспільстві
Глибокі зміни у німецькому суспільстві за останні двадцять років сильно вплинули на ставлення до політики і виборчі симпатії. Вони випливають з демографічної ситуації, посилення індивідуалізації громадян і розмаїття середовищ, що творять середній клас.
На тамтешнє суспільство найбільше вплинуло об'єднання двох німецьких держав, у результаті чого кількість населення ФРН збільшилася на 18,5 мільйона громадян з іншим соціальним досвідом. Хвиля еміграції добре освічених молодих жителів східних земель перемішала різні соціальні групи з іншою ментальністю та поглядами. Соціальна різнорідність посилюється зростанням кількості мешканців ФРН імміграційного походження (кожен четвертий житель — іноземець, або народжена у Німеччині дитина чи онук громадян іншої держави).
Ще одним аспектом є старіння німців. За оцінками демографів, до 2030 року чисельність населення в країні зменшиться на п'ять мільйонів.
Демографічні чинники, глобалізація, поширення нетрадиційних форм зайнятості все більше впливають на індивідуалізацію суспільства і призводять до розпаду традиційних середовищ і груп за інтересами, котрі існували десятки років і з якими ідентифікувалася значна частина громадян Німеччини (наприклад робітники, чиновництво, профспілки).
Аналіз електоральної поведінки після виборів до бундестагу в 2005 і 2009 роках підтвердив прогресуючу індивідуалізацію німців, яка виявляється у спонтанному ухваленні виборчих рішень відповідно до інтересу на певний момент, тоді як раніше це було на підставі політичних поглядів.
Усе більше осіб не бере участі у виборах на федеральному рівні — у 2009-му до бундестагу не голосували приблизно 30% громадян Німеччини (на сім відсотків більше, ніж у 2005 р.).
Інакше виглядає ситуація на земельному рівні, де кампанії відбуваються навколо місцевих тем і безпосередньо торкаються інтересів виборців. Активність виборців на виборах парламенту землі Баден-Вюртемберг у березні 2011-го становила понад 66%, що на 12% більше, ніж п'ять років тому. Тобто політична активність громадян не зникає, а лише отримує нове вираження. Донедавна її визначали участь у виборах, членство у партіях і профспілках. Нині вона більше виявляється як діяльність у різних організаціях, місцевих громадянських ініціативах тощо.
Змінюється і середній клас, який становить 60–67% суспільства ФРН. До 90-х років належність до окремих груп середнього класу була рівнозначна зі сталим електоратом партії. Робітники голосували за СДПН, міщанство — за ПВД або ХДС, селяни — за ХДС і ХСС.
Більш освічені виборці зазвичай віддавали голоси за лібералів і християнських демократів. Новий середній клас утворили особи з вищою освітою, які не обіймають керівних посад (приміром учителі), вільних професій, зайняті розумовою працею, у сфері послуг і кваліфіковані робітники. Здебільшого ці люди мають ліберальні погляди, дбають про довкілля, соціально чутливі, підтримують ідею німецької опікунської держави, водночас проти її надмірної розбудови (зокрема, проти підвищення допомоги по безробіттю).
Великі партії без майбутнього?
Результатом змін німецького суспільства і відсутності адекватної реакції найбільших партій на ці зміни стала втрата ХДС і СДПН членів партії та електорату у небачених досі масштабах. Це викликає і стимулює внутрішньопартійні конфлікти навколо програмного спрямування і пріоритетів діяльності найбільших партій.
Існування двох масових партій — ХДС (із союзною баварською ХСС) і СДПН, які збирали понад 80% голосів на виборах, ще у вісімдесятих роках було звичним. Здавалося, що позиція партій настільки міцна, а електорат настільки сильний, що поява нових угруповань неспроможна їх послабити. Тим часом від початку дев'яностих років на чергових виборах на федеральному й земельному рівнях великі партії значно втрачають підтримку, а експерти говорять про кінець масових партій.
У пошуках підтримки
Через зниження рейтингів і зменшення кількості членів масові партії шукають підтримку представників середнього класу. Оскільки це середовище неоднорідне, партії прагнуть формулювати привабливі пропозиції для якнайширшого кола слухачів.
Скорочення постійного електорату робить метою великих партій схожий електорат — середній клас і виборці, не пов'язані постійно з жодним угрупованням. Намагаючись залучити тих самих виборців, великі партії відмовляються або модифікують традиційні гасла, переймають теми і гасла конкурентів.
Таке зближення партій, з одного боку, полегшує формування коаліцій за межами традиційних таборів (наприклад, велика коаліція, християнські демократи із «зеленими» і соціал-демократи з лібералами), зменшуючи ризик можливих дискусій в уряді щодо напрямку практичної політики. З іншого боку, тісне зближення з конкурентами несе ризик утрати довіри до партії. Бо воно тісно пов'язане із замовчуванням ключових проблем (для партії), часто дражливих для потенційних партнерів з коаліції. Так через відмову партії від основних положень програми, які визначають пізнаваність та ідентичність угруповання, виникає невдоволення постійних виборців.
Щоб охопити якнайбільшу чисельність виборців, керівництво партій намагається надати своїм висловлюванням привабливу форму. Все ширшим стає застосування новітніх технологій (серед іншого, мультимедійний зміст на інтернет-сторінках, присутність у соціальних програмах), партії дбають про негайне реагування на суспільні настрої й присутність у телевізійних дискусіях. Набагато більше значення, ніж дотепер, надають опитуванням громадської думки і оголошеним на їхній основі рейтингам популярності окремих партій.
Кон'юнктура для малих партій і громадського руху знизу
Ситуація сприяє розквіту малих партій, які порушують місцеві проблеми і ті, що залишаються поза увагою великих партій. Їхній вплив зростає і через податливість частини суспільства (особливо молоді) на політичний радикалізм. Найбільше користі здобули за останній час партії з лівої сторони політичної сцени — Партія зелених і Партія лівих.
Наслідком кризи великих партій та появи нових суспільних очікувань є фрагментація німецької політичної сцени не тільки на рівні федеральних земель, а й на федеральному рівні. Посилюється значення нових партій або вже існуючих, але без істотного впливу на політику ФРН. Це — WASG, Партія піратів, чи Вільні виборці (Freie Wahler). Ці угруповання концентруються на локальних проблемах.
Наприклад, Вільні виборці підтримують більші доплати для родин, розвиток відновлювальних джерел енергії й швидкий доступ до лікарської допомоги. Інші угруповання, у свою чергу, порушують проблеми, які практично залишалися поза увагою політиків — становище людей старшого віку, доступ до телекомунікаційних послуг. Таким чином здобуває прихильників, наприклад, Партія піратів, яка займається здебільшого свободою висловлювань в інтернеті.
Вираженням незадоволення виборців діяльністю нинішніх головних акторів політичної сцени стала також підтримка радикальних рухів. Більш-менш високу популярність у Німеччині мають антиіммігрантські погляди, що підтвердила дискусія навколо контраверсійної книги політика СДПН «Тіло Сарацина», яка містить образливі оцінки інтелектуального потенціалу і працьовитості іноземців.
Звідси підтримка для правих та антиіммігрантських угруповань PRO (наприклад PRO Deutschland, PRO NRW, PRO Koln), які будують свою діяльність на протидії «ісламізації» Німеччини і організовували протести проти будівництва мечеті в Кельні у 2007–2008 роках. Прихильників здобувають також ліві ідеології, про що свідчить стабільна позиція Партії лівих, яка складається з багатьох груп, у тому числі лівих екстремістів.
Зелені«беруть банк»?
Найбільшу користь від соціальних змін і проблем великих партій нині має Партія зелених. Вона завдячує надзвичайно високу популярність передовсім негативному ставленню німців до ядерної енергетики, послідовному пацифізму і своєрідній «свіжості» після шести років перебування в опозиції. Її популярність найімовірніше має тимчасовий характер.
Після ухвалення бундестагом 30 червня цього року енергетичної стратегії, що передбачає закриття ядерних електростанцій до 2022 року, «зелені» втратять провідний елемент свого засновницького міфу (противників використання ядерної енергетики) і водночас суттєвий чинник громадської підтримки. Подальше збереження такої високої підтримки вимагатиме від партії зміни політичної програми.
Безпрецедентне зростання популярності Партії зелених спостерігається від середини 2010 року і свідчить про пристосування партії до змін у німецькому суспільстві. Підтримка для «зелених» багато в чому випливає з відчуття моменту і суспільних настроїв, ніж зі спокійнішої риторики чи нової політичної програми. Зростання рейтингу партії розпочалося завдяки протестам проти розбудови залізничного вокзалу у Штуттгарті влітку 2010 року, де суттєву роль відіграло питання захисту довкілля.
Ця корисна для «зелених» тенденція зміцнилася після аварії на атомній електростанції в Японії й широкому спротиву подальшому використанню ядерної енергії у Німеччині.
«Зелені» користуються довірою в питанні захисту клімату, бо мають автентичну і послідовну позицію з цієї проблеми. Велику роль у зростанні популярності «зелених» має специфічна структура партії, яка відрізняється від структури традиційних партій: два голови, гендерна рівність у партійних органах, відкритість до молодих людей та осіб іммігрантського походження. На користь «зелених» діє також аргумент «новизни» — незважаючи на три десятиліття існування партії, вона ніколи не була коаліційним партнером у жодному земельному уряді. Їй приписують також можливість істотної зміни політики, яка ведеться правлячим угрупованням.
Шість років опозиційної діяльності після завершення правління уряду «зелених» і СДПН у Берліні партія створювала образ свіжої безкомпромісної сили з новими задумами. Проте швидке зростання популярності несе ризик втрати підтримки в разі невиконання виборчих обіцянок. Така ситуація спостерігалась у випадку ПВД, яка на виборах до бундестагу в 2009 році отримала рекордно велику підтримку (14,6%) з огляду на її компетентність в економічній політиці й ефективну працю в парламентській опозиції, а нині має приблизно п'ять відсотків голосів.
Спроба прогнозу
Німецька політична сцена залишатиметься під домінацією двох найбільших партій, але їхня перевага буде зменшуватися. Масові партії, кожна з яких здобувала понад 30-відсоткову підтримку, у майбутньому можуть мати труднощі з досягненням такого результату. Створюватимуться коаліції з трьох і більше партій. Це посилить процес зближення партій до себе, але ускладнить узгодження спільної позиції у контраверсійних справах, які можуть не подобатися електорату партії.
Політичний краєвид ФРН стане більш різноманітним, а малі партії можуть несподівано ставати рівноправним партнером масових партій, як це було у випадку Партії зелених. Нові локальні ініціативи матимуть все більший вплив на політику, здійснювану на центральному рівні, посилять підпорядкування її темам, на яких зосереджено публічні дебати у Німеччині.
Посилиться значення бундесрату — представництва федеральних земель у Берліні, який впливає на всі рішення, пов'язані із законами, що стосуються федеральних земель або вимагають їхнього фінансування. Інша, ніж у федеральній коаліції, розстановка сил у цьому органі може значно затягувати ухвалення рішень і навіть блокувати проекти, запропоновані урядом. Заходи щодо збереження позиції в земельних урядах впливають на ухвалення рішень на федеральному рівні без участі бундесрату або суперечливі реформи відкладають на час після виборів.
Внутрішня політика у Німеччині все більше впливає на закордонну політику і безпеку. Розрахунки перед земельними виборами впливають на рішення Німеччини на рівні Євросоюзу та інших міжнародних організацій. Відсутність однозначної позиції робить її менш передбачуваним партнером для союзників і партнерів. Посилення значення бундесрату і необхідність пошуку спільного знаменника більшою, ніж досі, кількістю партій у межах утворюваних коаліцій на федеральному рівні поглиблюють цю тенденцію і ставлять Німеччину у більшу залежність від внутрішньопартійної ситуації у міжнародних інституціях.
За матеріалами іноземних медіа підготував Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:
назад »»»