ЗАХИЩЕНИЙ, БО КОМПЕТЕНТНИЙ
Зрештою, навіщо нам цей клопіт? Це запитання ставлять школярі, які щиро не розуміють, навіщо їм «завантажувати мозок» зайвою інформацією? Без цього предмета, переконані учні, можна спокійно обійтися у дорослому житті. Чи так це насправді?
Замислитися над проблемою запропонували організатори клубу «Валеологія» під керівництвом президента Міжнародної академії культури безпеки, екології та здоров'я, кандидата педагогічних наук Лариси Горяної. Утім, учителів, які викладають предмет БЖД у навчальних закладах, переконувати не довелося. Вони знають, що такі предмети, як «Основи здоров'я», БЖД не лише не «засмічують» голови дітей зайвою інформацією, а навпаки, озброюють практичними навичками. Катастрофа на ЧАЕС продемонструвала, що до таких масштабних аварій не були готові навіть професіонали. Що вже говорити про звичайних громадян...
Виклик часу
Пам'ятаю, якими розгубленими почувалися ми, випускники школи, обпалені чорнобильським лихом! До речі, нам не скасували жодного іспиту (як пояснювали дорослі, щоб не було паніки). Бракувало елементарної інформації. Ніхто, приміром, не міг пояснити, як поводитися, щоб уникнути додаткового впливу опромінення. Чи можна виходити на вулицю? Чи безпечні прогулянки у парку чи в лісі? Чи можна вживати ягоди, овочі, фрукти? Інформація, яку ми одержували, не розвіювала сумніви, лише породжувала нові запитання.
Показовим є те, що американські та японські школярі, студенти по кілька годин на тиждень вивчають предмети, подібні до БЖД. Як свідчить життя, одержані знання допомагають грамотно поводитися під час екологічних і техногенних катастроф. Підстав же для занепокоєння більш ніж достатньо.
Фахівці стверджують: спостерігається тенденція до щорічного збільшення частоти надзвичайних ситуацій різного характеру. Світ жахнувся, спостерігаючи наслідки руйнівних землетрусу та цунамі в Японії, що призвели до численних людських жертв, а також економічних, матеріальних, фінансових і моральних збитків. Через масштабність японської катастрофи трохи призабулося, що протягом недавніх літ відбувалися потужні землетруси в Китаї, Киргизії, Чилі, на Гаїті, що призводили до людських жертв.
На Україну теж чекають складні часи, прогнозують експерти. На південні області насуваються посухи, західні надалі потерпатимуть через потужні паводки і повені. Для багатьох областей справжньою бідою стали зсуви. Епідемії, нещасні випадки щороку забирають життя тисяч людей. За статистикою, лише через невиробничий травматизм населення України зменшується на 0,15%. Природа надсилає сигнал: якщо люди ігноруватимуть вимоги безпеки життєдіяльності, то згодом не вистачатиме ресурсів (зрештою, у багатьох країнах світу спостерігається подібна картина).
Протягом тривалого часу домінувала думка, що природа здатна самоочищатися, самовідтворюватися. Проте її можливості не безмежні. Біосфера не може витримати енергетичного впливу людини на неї. Як наслідок «ефективної» діяльності людини, ми все частіше стаємо свідками екологічних катаклізмів і катастроф. Смерчі на американському континенті, повені в Європі, різке потепління в Україні (аномальна спека) мали б сприйматися як останнє застереження.
Численні факти виникнення надзвичайних ситуацій на території України і в усьому світі підкреслюють важливість вивчення дисципліни «Безпека життєдіяльності» (БЖД).
Знати й уміти
Як комплексна дисципліна, БЖД спрямована на здобуття базових знань з проблеми забезпечення оптимальних умов існування людини у природному і техногенному середовищах. Необхідність вивчення цього предмета пов'язана з невпинним підвищенням негативного впливу господарської діяльності на середовище, яке оточує людину,— не лише природне, а й виробниче та побутове.
Забруднене довкілля, виробництво нових, не відомих раніше речовин, генетична модифікація сільськогосподарських рослин, застарілість виробничого обладнання і технологічних процесів, використання в побуті великої кількості хімічних препаратів і різних механізмів потребують знання факторів, які впливають на стан людини, а також змушують шукати методи, що зменшили б їхній негативний вплив.
Безпека життєдіяльності — комплексна дисципліна, що ґрунтується на знаннях основ екології, психології та фізіології праці, хімії, фізики, соціології, демографії й потребує дотримання здорового способу життя.
Починаючи з 1994 р., до навчальних планів ВНЗ України запроваджено обов'язкову для вивчення дисципліну «Безпека життєдіяльності». У 1999-му наказом Міністерства освіти і науки України запроваджено новий обов'язковий для вивчення курс «Основи безпеки життєдіяльності» (ОБЖД). У цей час було розроблено і видано низку навчальних посібників для ВНЗ і підручників для середньої школи.
«Кожному з нас необхідно знати, як діяти в певному випадку,— переконана викладач БЖД Олена Єрмолова.— Навіть якщо ви дотримуєтесь усіх правил поведінки в навколишньому середовищі, це не гарантує цілковитої безпеки. Саме тому кожному з нас потрібно знати, як діяти в тому чи іншому випадку. Щоб уникнути біди, не менш важливе уміння надати допомогу потерпілим. Бажано формувати ці вміння зі школи, змалку привчати дітей до безпечної діяльності. Слушно та вчасно було запроваджено до шкільної програми курси «Основи безпеки життєдіяльності» та «Основи здоров'я». Вони дають учням основне поняття про безпечне довкілля, переконують, що безпека залежить від їхньої поведінки та способу життя».
«На запитання: «Навіщо вчити БЖД?» — маємо відповідь: «Щоб своєчасно виявляти ознаки потенційної небезпеки і реагувати навіть тоді, коли оточуючі не розуміють, що їм загрожує. Необхідно також розуміти характер небезпеки, передбачати можливі варіанти розвитку подій. І, звичайно, слід навчити дітей впевнено і рішуче діяти в екстремальних ситуаціях; уміти захистити себе і допомогти іншим»,— підтримує колегу викладач Олена Сидоренко. Педагоги, які не перший рік викладають БЖД, переконані, що настав час, коли учні потребують практичних знань.
Перевантаження... теорією
Загалом, стверджують експерти, головним недоліком вітчизняної освіти є перевантаження учнів теоретичними знаннями. Натомість бракує практичних знань і умінь, які можна застосувати у повсякденному житті. У справедливості цих слів мала змогу переконатися особисто.
Пам'ятаючи зі шкільних років, яким цікавим був предмет біології, усіляко спонукала до його вивчення доньку-школярку. Та повсякчас натикалася на її спротив. «У чому причина?» — непокоїло. Гортаю сторінки підручника з біології для 8-го класу (автори Н. Запорожець, С. Влащенко.— Харків, 2008). Відразу впадає в очі тема: «Світ плоских червів». Якось не дуже романтично, якщо відверто.
Читаючи параграф, не перестаю дивуватися: хіба потрібно восьмикласникові знати стільки про червів? «Клас сисуни налічує близько чотирьох тисяч паразитичних видів. Форма тіла листоподібна, але війок немає. Їхнє тіло вкрито щільною оболонкою кутикулою. Вони мають органи прикріплення: гачки, присоски, війки тощо. Представники цього класу: печінковий сисун, кров'яний сисун». Тепер розумію, чому біологія потрапляє у нас не до улюблених предметів.
Далі автори у всіх подробицях «змальовують» цикл розвитку печінкового сисуна. Зрештою, чи так уже потрібно учневі 8-го класу знати про особливості стьожкових червів (виявляється, є й такі) та з яких частин вони складаються. Наприкінці школярів інформують, що «після вживання погано просмаженого м'яса людина може заразитися ціп'яком».
Власне, задля цієї інформації школярі читали науковий «трактат» від розумних авторів. Чому б не подати інформацію стисло, дохідливо? Так, щоб учню було зрозуміло: із тими паразитами погані жарти. Головне — дотримуватися особистої гігієни і бути уважним при обробці продуктів харчування. Проте автори вперто тягнуть учнів у світ наукових і не зрозумілих їм термінів. До речі, ви знаєте, що таке фіна? Виявляється, коли личинка потрапляє до організму «остаточного хазяїна», вона перетворюється на пухирець «з головкою і шийкою». Оце і є фіна. Так що діти наші розумні, можете не сумніватися. Шкода лише, що їхні голови не здатні вмістити стільки інформації. Та й чи потрібно?
Дайте перевести подих. Не знаю, як вам, а мені чомусь недобре. Якщо в європейських академіях навчальний рік забирає у студентів приблизно 60–70 годин на тиждень, то в Україні у переважній більшості шкіл такий показник досягається у старших класах.
Тому, переконана Лариса Горяна, вчитися потрібно, але першочерговою необхідністю є навчити дитину цінувати власне здоров'я; прищепити навички, які б допомогли уникнути небажаних ризиків. Можна вивчити хімічні формули і при цьому бути безпорадними у побуті, навіть не уявляти, наскільки небезпечними можуть бути хлорвінілові пляшки, мийні засоби,— речі, з якими ми весь час стикаємося у побуті»,— пояснює Лариса Горяна.
Більше того, навіть дорослі споживачі (не лише школярі) не знають усієї правди про небезпеку від фосфатного порошку. До речі, за даними експертів, у розвинутих країнах 15 років заборонено порошки, що містять фосфати, хлор та інші шкідливі речовини.
«Мені неодноразово доводилося бути свідком ситуацій, коли школярі не знали, як поводитися не лише в екстремальній ситуації, а навіть тоді, коли йшлося про надання першої медичної допомоги,— розповідає Олена Сидоренко.— Приміром, одного разу діти розбили термометр і вдали, ніби... нічого не сталося. Лише один меткий школяр запропонував збирати ртуть пилососом. Яким же було його здивування, коли він почув, що при використанні пилососу, великої щітки або віника кульки перетворяться на пил, який важко зібрати. Працювати необхідно у гумових рукавичках, уникаючи контакту зі шкірою.
Ще був випадок. На одному з уроків продемонструвала дітям, як надавати долікарську допомогу у побуті. Навчила, як робити зігрівальний компрес, бинтувати суглоби. А на одному з уроків розповіла дітям, як поводитися під час пожежі. Хоч вони мали приблизне уявлення, але дивувалися, дізнавшись, що для кожної конкретної ситуації існують певні правила.
Скажімо, якщо пожежа виникла в помешканні над вашою оселею, слід вимкнути усі електроприлади, накрити меблі поліетиленовою плівкою або ковдрами. А от у разі виникнення пожежі під вашою оселею доведеться бути більш обережним. Перед тим як вийти через двері, злегка причиніть їх (у жодному разі не відчиняти та не вибивати), бо миттєвий доступ кисню здатний призвести до потужного викиду полум'я. Склалася парадоксальна ситуація: комп'ютерне покоління почувається розгубленим, коли йдеться про звичайні побутові речі».
Чотири принципи
«Технології, спрямовані на збереження здоров'я, повинні широко використовувати у навчальних закладах,— переконана Лариса Горяна.— Ідеться про культуру безпеки, культуру здоров'я, екологічну культуру».
Фахівці переконані, що за предметом «Безпека життєдіяльності» — майбутнє. Тут не лише вивчають діяльність людини та її вплив на навколишнє середовище. Коли говорити про основні напрями вивчення предмета ОБЖД, то найперше — формування у дітей і молоді відповідального ставлення до місця проживання.
По-друге, мовиться про демографічну безпеку і родинне виховання. Адже виродження народонаселення України пов'язано насамперед із духовним фактором, утратою життєвих орієнтирів і справжніх цінностей. Наркоманія алкоголізм, гепатит, СНІД — це не примарне майбутнє, а виклики сучасного життя.
Третє — безпечне дитинство, адже саме у межах освітньої галузі викладачі БЖД можуть звернути увагу на проблеми, які зазвичай «обминають» вчителі. На уроках БЖД із учнями говорять на «незручні» теми. Наркотична залежність, алкоголізм, небезпека участі у деструктивних організаціях — про це варто говорити відверто і ґрунтовно. БЖД учить розв'язувати міжособистісні конфлікти, допомагає налагодити дружні стосунки з однолітками та вчителями.
Четвертим напрямом є інформаційна безпека, тож завдання БЖД — навчити молодь розрізняти конструктивні та деструктивні впливи сучасних ЗМІ. Інформаційне поле агресивне, і вміння правильно розставити акценти також є вимогою часу. Не зайвим буде ознайомитися з основами військової безпеки, адже сучасні технології можуть бути як мирними, так і становити реальну загрозу знищення людської цивілізації. Ідеться, зокрема, про утилізацію хімічної та ядерної зброї, звичайних мін.
* * *
Хоч безпека життєдіяльності як цілісна наукова дисципліна почала формуватися порівняно недавно, але як система знань і адекватних заходів, засобів охорони життя людини, її здоров'я існує з тих часів, коли людина вперше усвідомила як зовнішні, так і створені безпосередньо нею загрози власному існуванню.
З розвитком технологій спектр чинників, що загрожують безпеці життєдіяльності людини, поступово (за останнє століття стрімко) розширювався. Як кажуть, за все треба платити, і людство — не виняток. Та попри те, що технології розвиваються, спинити розвиток цивілізації, мабуть, неможливо.
Нині завдання людства полягає в тому, щоб зробити життя якомога безпечнішим або принаймні мінімізувати негативні наслідки технологічної революції. «Звісно,— зауважить прискіпливий читач,— але далеко не кожна школа може похвалитися сумлінним ставленням до БЖД».
Це справді так, адже у викладанні неабияку роль відіграють викладачі. Нині у переважній більшості шкіл ставлення до предмета формальне. Предмет здебільшого викладають вчителі, яким не вистачає годин. Утім, можна прослухати багато теоретичних рекомендацій, прочитати інструкцію з техніки, але так нічого і не навчитися. Та якщо підійти до БЖД творчо, користь буде неабияка. Практичні навички, одержані на уроках, стануть у пригоді кожному.
Наталія ОСИПЧУК
також у паперовій версії читайте:
назад »»»