ЯК ПРИБОРКАТИ СІМЕЙНИХ АГРЕСОРІВ?
Виповнюється десять років від часу ухвалення Закону «Про попередження насильства в сім'ї». За цей час стали очевидними його недоліки й аспекти, в яких належить змінити цей нормотворчий акт.
Без центрального опалення
і вбиралень
Що не спрацювало під час втілення положень закону в практику? В Україні не використовують такий механізм, як захисний припис. Його суть у тому, що дільничні інспектори міліції та працівники кримінальної міліції у справах дітей забороняють сімейному дебоширові вчиняти певні дії щодо жертви. Не тільки не торкатися її пальцем, а й наближатися до неї, розшукувати, якщо вона переїхала до іншого помешкання, навіть вести з нею телефонні переговори. Такий охоронний ордер у світі — один із основних механізмів гарантування безпеки потерпілих. Однак у нас з цим чомусь не склалося. Торік правоохоронці поставили на профілактичний облік 81135 сімейних агресорів, водночас винесли лише 6684 приписи. Серед інших причин такого стану практики вказують таку: застосування захисних приписів ефективне лише тоді, коли жертва і кривдник живуть окремо. В іншому випадку ці цидули позбавлені сенсу. Саме тому положення про них майже не використовували — не хотіли витрачати час на недієздатний інструмент.
Питання питань — куди податися жертвам домашнього насильства, якщо перебування з кривдником під одним дахом неможливе? Закон не передбачає обов'язковості створення для потерпілих кризових центрів. У ньому йдеться про те, що ці центри «створюють місцеві державні адміністрації за поданням спеціального уповноваженого органу виконавчої влади з питань попередження насильства в сім'ї відповідно до соціальних потреб регіону».
Тож не дивно, що кількість кризових центрів мізерна. До 2008 року їх було засновано у 22 областях. Умови в них різні, але назвати їх комфортними не можна. Як зазначає директор Державної соціальної служби для сім'ї, дітей та молоді Олена Січкар, Донецький обласний центр розташований у передмісті в хатинці на дві кімнати, без центрального опалення і вбиралень. Він розрахований на 15 осіб, а на момент відвідин його чиновницею там перебувало понад 20 жінок віком 17–18 років із двома-трьома дітьми.
Щодо спеціалізованих притулків для жертв насильства, то про них у законі не згадано жодним словом. Такі заклади існують у системі Державної соціальної служби у справах сім'ї, дітей та молоді (їхню долю у зв'язку з адмінреформою не з'ясовано донині). Проте не всі, хто цього потребує, мають до них доступ. На заваді стає вікове обмеження (до 35 років) і територіальне — особу має бути зареєстровано в тому регіоні, де розташовано притулок.
Наша країна — одна з небагатьох, де запроваджено роботу з сімейними агресорами. Для них у законі передбачено спеціальні корекційні програми, спрямовані на формування ненасильницької поведінки в родині. Проходження таких програм обов'язкове. Його розглядали як альтернативне покарання. Однак, перефразувавши відомий вислів, можна дійти висновку: позитивні сторони законодавства компенсуються необов'язковістю його виконання. Торік на корекційні програми було скеровано 3673 сімейні дебошири із 81 тисячі поставлених на профілактичний облік, пройшли їх лише триста осіб, а протягом трьох місяців 2011-го — сто. Держава не забезпечила належних умов для реалізації цієї норми.
Між тим тема сімейного насильства залишається актуальна для українського суспільства. Кількість звернень протягом останніх років із цього приводу збільшується. Якщо 2008 року їх надійшло 71 тисяча, то 2010-го — 110 тисяч, а за перший квартал нинішнього — 34 тисячі. Нагадаємо, це явище латентне, тож офіційна статистика не відображає його масштабів. На думку директора Департаменту сімейної та гендерної політики Галини Жуковської, наведені цифри свідчать про підвищення рівня довіри до органів, що працюють у цьому напрямі. Зростає й кількість телефонних звернень на національну «гарячу лінію» з питань запобігання насильству. Нині їх число становить майже тисячу на місяць, зазначає президент Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда — Україна» Катерина Левченко. Тому без удосконалення законодавства та постійного моніторингу його імплементації змінити ситуацію неможливо.
Захистити тещ і свекрух
У парламентському Комітеті з питань прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин розробили і винесли на розгляд зацікавленої громадськості законопроект, яким запропоновано внесення змін до чинного Закону «Про попередження насильства в сім'ї». У цьому документі поняття «насильство в сім'ї» замінено на «домашнє насильство». Це зроблено для того, аби розширити коло осіб, які підпадають під дію згаданого закону, адже у чинній редакції поза ним опинилися ті, хто вже не має родинних зв'язків, але змушені жити під одним дахом. Без такої поправки неможливо забезпечити ефективний захист жінок, які потерпають від переслідувань та протиправних дій з боку колишніх чоловіків, адже ця категорія кривдників не належить до тих, кого закон визнає членами родини. Передбачено поширення згаданого закону і на осіб, котрі колись були у фактичних шлюбних відносинах, хоч офіційно їх не оформляли. Проте навіть до уточненого поняття «осіб, які можуть бути жертвами насильства в сім'ї» не входять прабабусі, тещі, свекри, свекрухи, хоч практика роботи судів свідчить, що вони теж потерпають від домашніх агресорів.
Ще одна новація — криміналізація побутового насильства. До ст. 382 Кримінального кодексу запропоновано внести доповнення, яким буде передбачено карну відповідальність за невиконання вимог захисного припису, а також непроходження корекційних програм, адже цю вимогу виписано у модельному законі ООН про домашнє насильство. Згідно із законопроектом захисний припис установлюватиме суд, адже відповідно до міжнародних стандартів будь-яке обмеження прав належить саме до його компетенції. Це сприятиме більшому усвідомленню кривдником необхідності виконання припису.
Запропоновано також нову редакцію ст. 173 із позначкою 2 Кодексу України про адміністративні порушення. До домашніх агресорів пропонують ширше застосовувати громадські роботи замість штрафів. Адже, як свідчить практика, більшість кривдиників не працює, а штраф виплачує жінка-потерпіла. Накладаючи його на порушника, до відповідальності фактично притягують жертву, зазначає суддя Верховного Суду Ольга Шаповалова.
Як наголошує народний депутат Олена Бондаренко, ухвалення запропонованого законопроекту стало б ще одним кроком держави на шляху до виконання обов'язку із захисту своїх громадян від насильства в родині.
Ніна КЛИМКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:
- ЗАПИТУВАЛИ — ВІДПОВІДАЄМО
- НА ЕТАПІ — ЖОДНИХ ЗМІН
- ДЕСЯТЬ ТИСЯЧ ЄВРО ЗА «АВТОБАН» ПІД ВІКНОМ
назад »»»