БИТВА ЗА ЗЕМЛЮ
Упродовж одного-двох років влада має намір провести другий етап земельної реформи. Як відомо, вона триває майже 20 років, її перший етап завершився розформуванням колгоспів, розподілом колективних земель на паї й дав поштовх «тіньовим» схемам скуповування ріллі. Земля має стати товаром і мати свою ціну, зазначають можновладці. Реформа дасть змогу продуктивно використовувати наявні земельні ресурси. Головна ж її мета у тому, аби земля одержала перспективного господаря і було покладено край «тіньовому» скуповуванню земельних паїв.
Перший крок до земельної реформи вже зроблено — Верховна Рада ухвалила закон про земельний кадастр, за нього проголосувало 260 народних депутатів. Земельний кадастр — це єдина державна геореєстраційна система відомостей про землю, що розташована в межах державних кордонів країни.
За задумом законодавців, створення кадастру сприятиме посиленню прозорості у земельних відносинах, допоможе подолати корупцію, пожвавити інвестиційну діяльність на земельному ринку. Цей закон стосується не тільки земель сільськогосподарського призначення, він допоможе гарантувати право власності на землю, унеможливить махінації з земельними ділянками. Закон встановлює основні принципи ведення земельного кадастру, чіткі вимоги до документів, які мають надаватися до кадастру.
Сподіватись на те, що цей закон цілковито знищить корупцію, не варто, зауважують експерти, він може тільки трохи знизити її рівень. Зокрема, припинити поширену в країні торгівлю бланками державних земельних актів, адже передбачається електронний обіг документів. Аби корупція у земельній сфері кардинально зменшила свої масштаби, потрібно ухвалити ще низку законодавчих актів.
Роль закону про земельний кадастр не обмежується запуском ринку землі. Створення кадастру — важлива річ, якою розвинуті країни займаються сторіччями. Це справа обліку земель і головне — гарантія захисту прав землевласників. Земельний кадастр містить облік земельних ділянок, дає уявлення про них, їхніх власників, якісні характеристики землі, розташування на місцевості.
Другий поштовх
Другий засадничий закон, який має дати поштовх земельній реформі,— закон про ринок земель схвалено урядом і передано до парламенту. Він складається з чотирьох основних блоків, за якими, запевняють розробники, відбудеться подальше доопрацювання. У першому блоці йдеться про проведення земельних торгів. Він технологічний, тому не викликає негативної соціальної реакції, зауважують фахівці Держагенції земельних ресурсів, але довгоочікуваний. Від 2008 року в Україні практично заблоковане проведення земельних торгів і при цьому унеможливлене надання в оренду вільних земельних ділянок без права таких торгів. Блок націлений на те, аби подолати абсурдну ситуацію, в якій країна перебуває вже чотири роки.
Другий блок — найбільш соціально цікавий, тому викликає гострі дискусії в суспільстві. В ньому йдеться про особливості обігу земель сільгосппризначення. На етапі підготовки до першого читання він був серйозно доопрацьований з урахуванням пропозицій і зауважень громадських організацій, фахівців. Питання ринкових відносин, наголошують експерти, це завжди баланс між чистою цивілістикою та певними адміністративними чинниками, захисними нормами з боку держави. Співвідношення їх між собою і є конкретною національною моделлю ринку землі.
Третій блок пов'язаний з важливим і необхідним для суспільства питанням — консолідацією сільськогосподарських земель. Ми нікуди не подінемося від цього, адже на першому етапі земреформи вдалися до технологічного абсурду — подрібнення землі на паї, що унеможливило ефективне господарювання. Обсяг норм щодо консолідації сільгоспземель представлений у законопроекті, як зазначають у Держземагенції, в обсязі, в якому це необхідно для перших років функціонування ринку землі. І не більше. Виникає аналогія із законом про вилучення земельних ділянок для державних суспільних потреб. Вона полягає у важливості застосування державного примусу у відносинах консолідації земель. Тобто у важливості примусової міни земельних ділянок, примусового викупу.
Це питання соціально гостре, тому потребує тонкого, чіткого юридичного регулювання. В першій редакції законопроекту інститути примусу щодо консолідації земель не знайшли свого відображення. Це було зроблено свідомо, запевняють у Держземагенції. Якщо на етапі підготовки до другого читання розробники законопроекту бачитимуть, що суспільство готове сприйняти примусову модель консолідації земель, а відповідні юридичні норми не викликатимуть несприйняття у громадськості та фахівців, то ці норми можуть з'явитися у законі.
Розробники законопроекту свідомо звузили коло відносин консолідації земель. До речі, в Європі цей процес не зводиться до простої консолідації сільгоспділянок. Він комплексний, до нього входить консолідація водних і земельних ресурсів. Цьому в європейських країнах приділяють особливу увагу. Наша влада сподівається, що за підтримки іноземних фахівців у 2012 році підготує спеціальний закон про консолідацію земель, в якому буде застосовано ширший підхід до цієї тематики.
Нарешті четвертий блок законопроекту присвячено інституціональному забезпеченню функціонування земельного ринку, в тому числі питанням недопущення скуповування землі через пов'язаних осіб. Цьому присвячено окремі норми, які з'явилися в проекті перед його розглядом у Кабміні. Серйозну увагу приділено заходам, спрямованим на соціальний захист власників земельних паїв, захист від корупційних схем. Проаналізувавши динаміку змін законопроекту протягом його підготовки та узгоджень, експерти зробили висновок, що він ставав більш соціальним і застережливим.
Об'єктивні оцінки
Влада зараховує земельну реформу до своїх першочергових завдань, зазначаючи, що високий рівень корупції у земельній сфері, масштабність «тіньових» земельних оборудок змушує якнайшвидше починати і закінчувати цю реформу. АПК у результаті реформи має перетворитися на одну з провідних галузей економіки, що забезпечить конкурентні переваги нашої країни на світових ринках. А ось в українському суспільстві, як свідчать опитування експертів Світового банку, панують не надто позитивні настрої щодо запуску земельного ринку. Проти цього 52,5% опитаних, 18,7% — «за», але тільки за певних умов. Майже 17% підтримають цей процес, коли буде створено повноцінні правові, економічні механізми формування ринку землі.
Це об'єктивне ставлення людей до земельної реформи спричинене ваучерною приватизацією, зазначають аналітики, коли звичайні громадяни не отримали ні крихти державного майна. Тож держава має створити умови, які б допомогли переконати власників земельних паїв у тому, що їхні права будуть захищені, у необхідності земельної реформи. Це допоможе провести реформу.
Сільгоспвиробники теж не дуже оптимістично налаштовані щодо земельної реформи. На запитання, коли в Україні буде сформовано ринок сільгоспземель, половина опитаних дала лаконічну відповідь — «ніколи», 17% вважають, що через три–п'ять років, 13% — через шість–десять, 12% — у 2012–2013 роках, 5% переконані, що після ухвалення базових законів. Тільки 17% сільгосппідприємств готові вийти на ринок землі після ухвалення відповідних законів. Це негативні показники.
Ідеться при сприйняття ринку землі, адже земля — основний фактор виробництва, і не маючи її у власності, важко будувати сталий бізнес. Одначе певні проблеми простежуються на державному макрорівні. Земельна реформа не може бути відірваною від економічних процесів, що відбуваються в державі. В Україні ж з першого липня скасоване відшкодування ПДВ при експорті зернових і запроваджене експортне мито на певні сільгоспкультури, зокрема для ячменю на 14%. При нинішніх експортних цінах це призведе до значних втрат для сільгоспвиробників.
Крім цього, згідно з постановою НБУ зменшено заставні коефіцієнти для нерухомого майна при отриманні банківських кредитів. Зокрема, показник для категорії «під контролем» до нинішнього червня становив 70%, після — 50%. Тож раніше можна було отримати кредит за 70% вартості заставленого майна, нині надійним позичальникам банк не видасть позику більш ніж 50% вартості майна, переданого у заставу. Влада прагне провести земельну реформу і запевняє, що вона сприятиме залученню кредитів до аграрного сектора. А Нацбанк усуває можливість для ефективного залучення банківських позик.
Виходить, з одного боку, держава прагне сформувати ринок землі, з іншого — забирає доходи у аграріїв, які ті могли б використати на придбання землі. Тож одна реформа не корелюється з іншою. Треба давати не тільки правові можливості для купівлі земель сільгосппризначення, а й економічні. Економічна політика має бути цілісна, всі реформи (податкова, пенсійна, земельна) повинні бути узгоджені між собою, тоді ставлення до земельної реформи буде набагато кращим.
Дослідження засвідчили, що 55% опитаних сільгосппідприємств висловилися «за» надання права купівлі землі юридичним і фізособам. Згідно із законопроектом про ринок земель, юрособи не мають права придбавати землі сільгосппризначення. Це означає, що 16 тис. сільгосппідприємств усуваються з ринку. Вони орендували землю у фізосіб — власників паїв, далі орендуватимуть її у фізосіб, які купують землю у власників паїв. Однак придбати угіддя і будувати на них сталий бізнес не зможуть. Це негативно позначилося на настроях сільгосппідприємств.
Логіка розробників законопроекту про ринок земель зрозуміла: у суспільстві обережне ставлення до приходу на український ринок землі великого капіталу, особливо іноземного. Заборона для юросіб купувати землю схожа на лікування головного болю шляхом відсікання голови, кажуть аналітики. У законопроекті можна було б передбачити компромісний варіант — можливість викупити 20–30% землі юрособам, решту продавати тільки фізособам. З одного боку, передбачити захист суспільства, з іншого — дати можливість українським компаніям, які зайняті в сільгоспсекторі, ефективно працювати, маючи землю у власності.
На землі успішно працюють лише ті, хто нею володіє, запевняють експерти, про орендовані ґрунти дбатимуть не так прискіпливо, як про свої. Можна законодавчо передбачити контрольні функції держави за якість утримання землі, але ніхто, крім власників, не дбатиме так добре про землю.
Логіка ціни
На запитання, за якою ціною ви готові купувати землю, соціологи отримали красномовні відповіді — 60% респондентів заявили, що не будуть купувати землю, бо не мають економічних можливостей. Лише 1% опитаних в змозі придбати землю за ринковою ціною, 2% — за нормативною оцінкою землі, 8% — за понад 15 тис. грн, 9% — за 10–15 тис., 16% — за 5–10 тис. грн. Якщо юрособи, у яких є гроші, не зможуть долучитися до ринку землі, а закон дозволить придбати землю тільки фізособам, серед яких не так багато таких, що мають достатньо капіталу, то вартість землі буде набагато нижчою, ніж та, за яку її спроможні придбати сільгосппідприємства.
Висновок зрозумілий — чим більше суб'єктів вийде на ринок, тим вищою буде ціна на землю. Чим більше законодавчих обмежень накладається на процес купівлі землі, тим менше суб'єктів братиме у ньому участь і тим слабшою буде конкуренція. Норми законопроекту працюють проти власників земельних паїв, які продаватимуть угіддя протягом перших трьох–п'яти років після формування ринку землі.
І все ж експерти зазначають, що нинішня редакція законопроекту про ринок земель краща, ніж чотирирічної давності. Відчувається, що над нею працювали професіонали, хоч є що удосконалювати. Зокрема, треба поміняти черговість переважного права. Спочатку надавати право реалізації земельного паю сусідові, орендарю. Якщо вони не скористаються ним, то держава має підставити плече, викупити землю і надати в оренду тим, хто працює на ній. Тоді менше буде тих, хто не сприймає земельної реформи.
Поки урядовці, науковці, експерти дискутують про те, чого більше у земельній реформі — позитива чи негатива, аграрії збирають збіжжя. Вже зібрано понад 80% цьогорічного врожаю, намолочено 30 млн т зернових.
Оцінити хід жнив і збирання ранніх зернових глава уряду М. Азаров зміг, побувавши на Полтавщині. Відкриваючи хлібопекарний комплекс, він запевнив, що наразі немає жодних підстав для підвищення цін на хліб. Нині продажна ціна на зерно сягає 1600 грн за тонну і покриває собівартість виробництва зерна, дає певну рентабельність. Ціни на соціальні сорти хліба незмінні, принаймні впродовж поточного маркетингового року, тобто до липня 2012 року. Мінагропром буде постійно моніторити цінову ситуацію, аби вчасно прогнозувати її розвиток.
Після того як полтавські аграрії поскаржилися, що державні доплати на зерно, молоко, м'ясо повільно надходять до їхніх господарств, глава уряду доручив профільному відомству розблокувати ситуацію і забезпечити своєчасне надходження субсидій і дотацій аграріям. У бюджеті необхідні гроші для селян є, наголосив М. Азаров.
У аграрному міністерстві одразу прозвітували, що цього року сільгоспвиробникам перераховано 1,5 млрд грн дотацій. Гроші були спрямовані на фінансування основних бюджетних програм із підтримки АПК. У деяких регіонах ці програми профінансовано на 100%, в інших є певні проблеми. При цьому очільник Мінагропрому М. Присяжнюк пообіцяв особисто проконтролювати надходження усіх коштів до господарств.
Перебуваючи на Житомирщині й спілкуючись із селянами, М. Присяжнюк закликав їх до широкого обговорення законопроекту про ринок земель і внесення пропозицій до нього. Адже при проведенні земельної реформи головне — не обезземелити селян і врахувати національні інтереси держави. Роз'яснювальною роботою щодо впровадження ринку землі в регіонах займатимуться спеціальні штаби.
Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:
назад »»»