РЕСПУБЛІКАНЦІ
В НАСТУПІ
Республіканці переламали домінацію демократів у Конгресі. Проте їм бракує популярного і харизматичного лідера, який зможе кинути виклик Бараку Обамі. Вибори відбудуться вже наступного року, отже, партія не має багато часу на пошук такої людини.
Після перемоги Барака Обами на президентських виборах-2008 демократи здобули домінуючу позицію на вершинах влади. У них було 256 місць у Палаті представників, 57 сенаторів і 26 губернаторів. Вибори у листопаді 2010 року змінили цю ситуацію. Республіканці здобули більшість у Палаті представників (242 місця) і більшість губернаторських посад (29). Лише у Сенаті демократи зберегли більшість, забравши 51 місце.
Уявлення республіканців розбурхують опитування, що показують невпевненість Обами у переобранні. Наприклад, опитування Інституту Геллапа від початку року засвідчують, що виборці ділять свою підтримку між Обамою і потенційним кандидатом республіканців порівну.
Останнє опитування Геллапа, проведене у червні, довело, що 44% респондентів готові підтримати кандидата республіканців, незважаючи на те, що він невідомий. Нинішнього президента готові підтримати на 5% менше виборців. Перевагу потенційного кандидата Республіканської партії показує також опитування Rasmussen Reports. Невідомо, як виглядатимуть ці пропорції, коли республіканці нарешті оберуть свого кандидата, який кине рукавичку Обамі, а обидві партії запустять на повну потужність свої виборчі машини.
Серед республіканців від кандидування відмовився Майк Гаккабі, котрий довго в опитуваннях підтримки був лідером праймеріз. Ексцентричний мільярдер Дональд Трамп також оголосив, що не братиме участі у змаганні за Білий дім, бо вже були ті, хто бачив його кандидатом республіканців. Деякі коментатори визнали це за фальстарт, який дасть змогу йому кандидувати у 2016 році, не обтяженим поразкою.
Усі найсильніші республіканські політики, які стартують у праймеріз, характеризуються сильним консерватизмом. Найбільшу підтримку нині мають Сара Пейлін і Мітт Ромні. За ними йдуть Герман Кайн, Тім Пауленті, Рік Санторум, Нью Гінгріч і Мішель Бахман. Решта претендентів має підтримку нижчу від 5%. У Нью-Хемпширі 13 червня вони змагались у дебатах, але Сара Пейлін участі не брала, бо досі не оголосила про участь у виборах. Попри те, її регулярно враховують в опитуваннях.
Тривають спекуляції щодо можливості приєднання до президентських перегонів інших республіканських кандидатів. Найсерйознішими з них є колишній губернатор Нью-Йорка Рудольф Джуліані й губернатор Техасу Рік Перрі, якого охрестили «новою надією» Республіканської партії. Перрі керує великим штатом, де значно знизив податки і зміг збалансувати бюджет. Джуліані знає вся Америка, а його образ асоціюється з ефективністю у питаннях безпеки. Пейлін, Перрі й Джуліані все ще мають запас часу. Вони не мусять кидати виклик нинішньому президентові, ризикуючи програти, і зможуть поборотися на наступних виборах, коли шанси будуть більші, бо демократи змушені будуть знайти когось на місце Обами.
Натомість якщо хтось із цієї трійки або навіть усі вирішать поборотися за республіканську номінацію, то вони повністю змінять характер передвиборчої баталії. Їхні шанси були б тим більшими, що демократи не можуть бути впевненими у переобранні Обами.
Республіканський передвиборчий забіг потроху набирає темп. Нині його очолює Мітт Ромні, який боровся за висунення від Республіканської партії у 2008 році. За даними Rasmussen Reports, Ромні зі своїм гаслом Belive in America користується найбільшою підтримкою з-поміж консервативно налаштованих виборців (принаймні наразі) й має найбільші шанси перемогти Обаму.
Підготовленим до посади президента його вважають 49% виборців. Він добре виглядав на дебатах у Нью-Хемпширі. Коментатор «Вашингтон Пост» Кріс Кілліза вважає, що він виступав як президент. Опитування для «Вашингтон Пост» у червні засвідчило, що в сутичці Ромні проти Обами обидва мають по 47% підтримки, коли йдеться про всіх американців. Коли взяти до уваги лише зареєстрованих виборців, то республіканець отримав перевагу 49 до 46 відсотків.
Проте Ромні мусить пояснити свій підхід до реформи охорони здоров'я. Перебуваючи на посаді губернатора Массачусетсу, він провів у цьому штаті реформу охорони здоров'я подібну до тієї, яку здійснив Обама. Тепер натомість Ромні обіцяє в разі обрання президентом скасувати федеральну реформу. Коли запитують про зміни в його штаті, він відповідає, що діяв лише на рівні штату, бо має право проводити такі реформи, і якщо жителям штату вона не подобається, то її можуть скасувати. Він також муситиме пояснити свій неоднозначний підхід до проблеми абортів і гомосексуальних зв'язків. Його противники, напевно, використають ці теми.
Конкурентка колишнього губернатора — Мішель Бахманн. Її називають «Сара Пейлін із мозком». Її проблемою є низька, порівняно з іншими, пізнаваність — у масштабі країни на рівні 65%. Пейлін розпізнають 95% виборців. У своїх стараннях номінуватися вона має сильно напружитися, щоб дійти до виборців і переконати їх. Інша перешкода, яку вона повинна подолати,— небажання «республіканського істеблішменту». На її користь буде популярність серед прихильників Tea Party, яка має значний вплив серед республіканців. Бахманн може стати «чорною конячкою» цих праймеріз.
Найвиразнішим кандидатом є Рональд Ернест Пауль, відомий як Рон Пауль. Його погляди відрізняються від інших конкурентів. Пауль голосував проти резолюції, яка дозволила застосування сили проти Іраку в 2002 році. Він вважає, що США повинні вийти з ООН і НАТО, щоб країна зберегла сильну і безумовну незалежність. Як рішучий прихильник вільного ринку, Рон Пауль переконаний, що Америка має вийти з НАФТА і ВТО, котрі зловживають втручанням держави у вільноринкові механізми. Він отримав небагато голосів делегатів у 2008 році, але у вражаючому стилі накопичує кошти на кампанію 2012 року. Хоч Пауля ще називають «інтелектуальним хресним батьком» Tea Party, він не користується особливою підтримкою «чаювальників», які схильні підтримати погляди Пауля лише на внутрішню політику.
У питаннях закордонної політики він — своєрідний «неоізоляціоніст». Його погляди на міжнародні справи неприйнятні для більшості виборців, у тому числі республіканців, які віддані неоконсерватизму.
Нью Гінгріч — старий партійний бос, його вважають одним із найбільш плідних мислителів-республіканців. Часто проголошує промови, пише статті й книги. Він очолив процес імпічменту Клінтону. Проте нині сам мусить пояснювати консерваторам причини двох своїх розлучень. Додатково він перейшов на католицизм, чим викликав обурення протестантів. Для консервативних виборців моральні та релігійні питання важливі.
Ще одним претендентом на номінацію є Тім Паулент. Він — прихильник низьких податків і повернення в армії до обмежень стосовно гомосексуалістів. Цей колишній губернатор Міннесоти називає себе «справжнім консерватором». Він не має того, що вирізнило б його серед інших кандидатів. Дехто вважає Паулента найконсервативнішим губернатором Міннесоти за останні 90 років. «Нью-Йорк Таймс» описав його як милу, веселу, симпатичну, але старомодну людину. Проте цих якостей замало, щоб виграти. Паулента пізнають лише 55% республіканських виборців. Це все одно краще, ніж у Кайна, котрого пізнає лише 43% виборців, чи Ріка Санторума з пізнавальністю на рівні 51%. Герман Кайн — єдиний темношкірий, який бореться за республіканську номінацію. Сам факт темної шкіри достатній, щоб здобути голоси афроамериканців. Кайн говорить про себе, що він не афроамериканець, а чорний американець. Він хоче зниження податків і посилення імміграційної політики та вельми популярний з-поміж прихильників Tea Party.
Політика нинішньої американської адміністрації та її реформи не викликають захоплення виборців, а особливо найбільший проект Обами — реформа системи соціального захисту, яка може «забуксувати» через опір республіканців і бюджетний дефіцит. Спостерігаючи за «передвиборчими рейтингами», можна припустити, що головна боротьба розгорнеться між Ромні й Пейлін, якщо вона захоче поборотися за номінацію Республіканської партії. В американських виборчих кампаніях часто відбуваються несподіванки і хоч на старті фаворитом вважається Ромні, але не відомо, хто ховається за поворотом.
Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:
- СХІД — СПРАВА ТОНКА...
назад »»»