АНДРІЙ СЕРДЮК: МЕДИЧНА НАУКА — ФУНДАМЕНТ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я
Від часу заснування Академії медичних наук України минуло 18 років. НАМНУ має багату історію, пов'язану з іменами видатних вітчизняних учених, які створили відомі у світі наукові школи. Зважаючи на здобутки Академії у сфері охорони здоров'я населення, їй торік присвоєно високий статус національної.
На початку цього року на загальних зборах НАМНУ було обрано нового її президента — доктора медичних наук, професора, академіка, директора Інституту гігієни та медичної екології імені О. Марзєєва Андрія Сердюка.
Читачам нашої газети його ім'я добре відоме з численних власних виступів на її сторінках і публікацій, присвячених його діяльності, зокрема у подоланні наслідків Чорнобильської катастрофи, у якій він брав особисту участь від перших днів після аварії на ЧАЕС 25 років тому.
Чергову зустріч із ним ми почали з традиційного запитання про підсумки роботи очолюваної ним Академії за перше півріччя нинішнього року.
— Почну з того, що про її результати я недавно поінформував колегію Міністерства охорони здоров'я. Наші наукові дослідження за цей період були зосереджені на розробці найактуальніших проблем теоретичної, клінічної й профілактичної медицини, які проводили відповідно до запланованих тем науково-дослідних робіт, затверджених науковими радами НАМНУ, а також експертною радою з фундаментальних досліджень НАН України. Загалом виконували 171 фундаментальне дослідження, 311 — прикладних і 57 — за державними програмами.
— Що конкретно криється за цими цифрами? За якими напрямами вели дослідження, які їх результати?
— Нагадаю не досить відомий вислів класика світової літератури Льва Толстого: «Завданням науки має бути пізнання того, що має бути, а не того, що є». Керуючись цим постулатом, вченими Академії виокремлено три головні напрями: визначення фундаментальних механізмів життєдіяльності організму та продовження тривалості життя, розробку принципово нових методів діагностики, лікування й профілактики найпоширеніших хвороб людини та виявлення чинників несприятливої дії на організм факторів навколишнього середовища, в тому числі радіаційного і умов праці.
Щодо результатів, тут теж без цифр не обійтися. У першому півріччі впроваджено 380 нових методів наукових досліджень, із яких щодо лікування — 231, з діагностики — 118 і профілактики — 31. Розроблено 30 нових технологій лікування та діагностики, отримано 35 так званих охоронних документів і подано 40 заявок на них.
— Від цього моменту, як кажуть, деталізуйте докладніше.
— Маєте на увазі розповісти простіше про найскладніше у сфері охорони здоров'я? Таке бажання цілком зрозуміле, бо й на власному досвіді переконався, що медикам, на жаль, нерідко бракує вміння і терпіння дохідливо пояснювати на суто побутовому рівні свої дії щодо профілактики і лікування певних хвороб.
Візьмімо, для прикладу, ситуацію з виникненням і запобіганням інфекційним хворобам, особливо небезпечним у спекотну літню пору. На підставі вивчення епідемічної ситуації з холерою у Маріуполі з виїздом в осередок хвороби розроблено та представлено до МОЗ України науково-обґрунтовані пропозиції щодо протидії їй. У них ідеться про комплекс заходів для унеможливлення її поширення, які передбачають неухильне дотримання особистої гігієни, попередження забруднення довкілля, активізацію діяльності санітарно-епідеміологічних служб у плані ретельного контролю за ситуацією з метою запобігання інфікування населення та оперативного реагування на подібні випадки.
Стосовно протидії кишковій палочці, яка спричинила спалах епідемії насамперед у Німеччині та й інших країнах Європи, наші вчені розробили й подали до МОЗ свої рекомендації щодо пошуку факторів інфікування та опрацювали алгоритм дій медичної служби у разі підозри занесення цього збудника в Україну. Дотримання цих рекомендацій сприяло запобіганню поширення кишкової інфекції.
Перелік подібних прикладів можна продовжити, зокрема, і в напрямку медичної екології. Рекомендації, які розробляють у процесі аналізу гігієнічної експертизи проектів будівництва та експлуатації об'єктів підземного простору, сприяють мінімізації їх техногенного впливу на здоров'я людей і довкілля. Так само, як і пропозиції під час натурних досліджень: вимірів шуму й інфразвуку, вмісту радону, гігієнічної оцінки мікроклімату, повітрообміну та освітлюваності й аерозольного забруднення повітря.
Окремої розмови, на мою думку, заслуговують напрацювання вчених у напрямах серцево-судинних захворювань, онкології, неврології та психіатрії, педіатрії, акушерства і гінекології тощо.
— Проблеми, пов'язані з лікуванням хвороб у цих напрямах наукової й практичної медицини, безумовно, заслуговують детального висвітлення на сторінках нашої газети, і редакція, зважаючи на прохання читачів, постійно робить це й передбачає продовження актуальної тематики у своїх планах. Нині хотілося б дізнатися, що нового з'явилося в організації діяльності Академії за перше півріччя?
— Перш ніж відповісти на запитання, хотілося б акцентувати увагу на результатах ще одного дослідження, пов'язаного з реалізацією державної програми «Здоров'я нації». Зрозуміло, здоров'я починається з турботи про стан його охорони від перших років дитинства.
Наголошую на цьому, бо нашими вченими вже встановлено, що серед дітей спостерігається суттєвий дефіцит важливого для організму людини вітаміну D, що є однією з причин порушення ліпідного обміну, тож виникненню атеросклерозу та серцево-судинної патології. Хочу зазначити, цей вітамін у всьому світі розглядається як суттєвий засіб збереження здоров'я не тільки при профілактиці та лікуванні опорно-рухомого апарату, а й як засіб запобігання та лікування найпоширеніших хвороб, у тому числі онкологічних.
Щодо питання про ефективність діяльності Академії, почну з підвищення відповідальності насамперед керівників науково-дослідних закладів, запровадження колективної, об'єктивної оцінки результатів їх діяльності, демократичних, на засадах конкуренції, програм очільників цих закладів.
На загальних зборах Академії у лютому цього року ухвалено рішення провести перевірку всіх наших 36 інститутів. До речі, у керівників двадцяти з них цього року закінчуються контракти.
— Як практично здійснюватимуться ці перевірки? Хто буде уповноваженим робити за їх наслідками остаточні «вердикти»?
— Ми комплексно перевірили шість інститутів, у тому числі Інститут гастроентерології у Дніпропетровську, діяльність якого неодноразово критикували у засобах масової інформації. До кінця нинішнього року і на початку наступного плануємо завершити цю роботу. Всі без винятку наші інститути повинні бути проатестовані й відповідно акредитовані. З цією метою створено спеціальні комісії, до складу яких увійшли відомі спеціалісти й члени Академії, котрі ретельно проаналізують наукові доробки, результати впровадження їх у практику, організаторську й фінансову діяльність, її інноваційну спрямованість та дієвість міжнародних зв'язків.
На президії Академії затверджено положення про вибори керівників інститутів на конкурсних засадах, які мають продемонструвати колективам і членам наукових рад свої програми розвитку інститутів з урахуванням сучасних досягнень наукової та практичної медицини. Все це робитиметься гласно, прозоро, за участю засобів масової інформації, у яких оголошуватимуться конкурси на заміщення виборних посад.
— Цілком зрозуміло, що всі «благі» наміри вчених щодо реформування галузі, залишатимуться нездійсненними без належної підтримки владних структур. Чи є сподівані суспільством зрушення у цьому напрямку, принаймні поліпшення, поки що не досить ефективних відносин між владою і медичною наукою?
— У мене є реальні підстави сподіватися на досягнення цієї мети. Ми постійно відчуваємо підтримку Адміністрації Президента, профільного комітету Верховної Ради стосовно вирішення нагальних проблем у галузі медичної науки. Головне в тому, що вчені обґрунтовують необхідність вирішення певної проблеми у своїй сфері, а урядовці допомагають знайти реальні можливості для їх вирішення.
На підтвердження хочу навести показовий приклад результативності такої взаємодії. За нашою пропозицією було поставлено на порядок денний питання про визначення для кожного регіону квот на обстеження і лікування в академічних закладах медичної науки. Цю пропозицію науковців уже підтримано й практично буде реалізовано найближчим часом.
У нас у цьому плані склалися ділові дієві стосунки з Міністерством охорони здоров'я і особисто з міністром В. Аніщенком та регіональними державними адміністраціями. Голова Севастопольської міської держадміністрації В. Яцуба, наприклад, уже звернувся до нас із проханням виділити 300 ліжко-місць у клініках науково-дослідних інститутів Академії для надання безоплатної високоспеціалізованої діагностичної та лікувальної допомоги ветеранам Севастополя.
— Серед офіційно визначених в Україні академій зі статусом національних у ЗМІ чи не найчастіше згадують про НАНУ і НАМНУ. Як вони взаємодіють між собою і які результати їхньої співпраці?
— Мені спало на думку застереження всесвітньо відомого вченого Фредеріко Жуліо-Кюрі: «Наука потрібна народу. Країна, яка її не розвиває, невідворотно перетворюється на колонію». Аби нас не спіткала така сумна доля, маємо про це постійно пам'ятати, враховуючи незаперечну істину про те, що численні розгалуження науки повинні взаємозбагачуватися.
Згадав про це під час розмови з президентом НАН України Б. Патоном, коли, спираючись на останні напрацювання в галузі атомної енергетики, прогнозували їхній вплив та перспективний розвиток ядерної медицини. Про плідне використання досягнень очолюваного Ю. Алексєєвим Національного космічного агентства України в сфері охорони здоров'я людей і довкілля йшлося у недавній розмові з ним про застосування новітніх технічних і технологічних процесів космічного спрямування у суто медичній галузі.
Принагідно вважаю доцільним відзначити ефективність наших зв'язків із міжнародними колегами. У нас склалися творчі зв'язки із японськими вченими, яких об'єднали з нами спільні пошуки мінімізації впливу радіаційного забруднення на населення після ядерних вибухів у Хіросімі та Нагасакі, Чорнобильської катастрофи та аварії на «Фукусімі-1».
Із задоволенням згадую недавню зустріч із сином легендарного керманича Куби Фіделя Кастро —Діасом, який опікується медициною та наукою на острові Свободи, де протягом чверть століття безплатно лікують наших дітей, уражених Чорнобилем у всесвітньо відомому таборі «Тарара». Наші медики щиро вдячні кубинським колегам за надання можливості вивчати їхній досвід, визнаний у всьому світі, у плані лікування онкологічних хвороб, вакцинації для запобігання інфекційних захворювань та розвитку фармакологічної промисловості. Прикро, що про це рідко згадують у наших засобах масової інформації.
— З огляду на це, запитання: яку роль, Андрію Михайловичу, Ви відводите пресі у висвітленні актуальних проблем охорони здоров'я людей і довкілля?
— Як багаторічний член Національної спілки журналістів України, до якої мене прийняли за численні проблемні й популярні публікації, передусім хочу висловити вдячність колегам за увагу до медиків. Проте змушений із сумом констатувати, що цей процес швидше має випадковий, а не (як хотілося б) системний і послідовний характер.
Водночас самокритично і відверто мушу визнати, що в цьому є вина й медиків, які, на жаль, не завжди враховують організаційні й мобілізуючі можливості ЗМІ в плані всебічного та об'єктивного висвітлення нинішнього стану справ в охороні здоров'я та невідкладних заходів щодо його кардинального поліпшення.
В Академії вже визначено конкретні кроки щодо налагодження творчих зв'язків зі ЗМІ, розроблено графік виступів у електронних і друкованих засобах масової інформації. Переконаний, що довгострокова угода між НАМНУ і Гільдією головних редакторів, яку ми недавно підписали, сприятиме реалізації наших спільних намірів в ім'я охорони здоров'я людей і довкілля.
Над трикутником «пацієнт — хвороба — лікар», де пацієнт і лікар мають спільно протистояти хворобі, преса теж повинна здійснювати свою благодійну функцію — всіляко допомагати досягненню цієї мети.
Розмову записав Олександр ПОБІГАЙ
також у паперовій версії читайте:
назад »»»