НЕБЕСНИЙ ПОЛІТ... НЕ ВІДРИВАЮЧИСЬ ВІД ЗЕМЛІ
Колектив ДП «Антонов» — визнаний лідер вітчизняного авіабудування — отримав сертифікат на розроблений фахівцями цього державного підприємства і там-таки збудований перший на пострадянському просторі комплексний тренажер високого рівня D.
Що таке «рівень D», пояснимо згодом. Поки зазначимо: такий тренажер КТС-148 дає змогу повністю імітувати — на землі неначе в небі — будь-які (штатні й позаштатні разом із відмовами різних агрегатів та систем) ситуації, з якими може зіткнутися у реальному польоті екіпаж регіонального пасажирського літака нового покоління Ан-148.
Сертифікат, виданий Державною авіаційною службою України, означає, що ДП «Антонов» віднині має право не лише здійснювати на цьому комплексному тренажері підготовку й перепідготовку пілотів, а й виготовляти такі тренажери для різних замовників.
Кореспондент «Демократичної України» відвідав тренажерне господарство «Антонова».
Що таке «рівень D»?
Однією з невід'ємних складових конструкторської діяльності ДП «Антонов» була і залишається розробка нових літаків різних типів і модифікацій, а також створення таких засобів наземної імітації польотів, як дослідницькі пілотажні стенди (щодо них авіаційні фахівці використовують абревіатуру «ИПС», яка походить від російськомовного словосполучення «исследовательский пилотажный стенд»). Ці стенди створювали на різні сучасні сімейства літаків із маркою «Ан». А призначаються вони для того, аби з їхньою допомогою відпрацьовувати дії, спрямовані на вихід із певних позаштатних ситуацій в польоті. Тож результати цих досліджень потім вносили до настанов із льотної експлуатації авіаційної техніки.
Подальшим розвитком «ИПС» стали створювані конструкторами «Антонова» установки з більш широкими можливостями — комплексні тренажери, які дають змогу робити підготовку та перепідготовку лінійних льотчиків, хто працюватиме в авіакомпаніях на машинах певного типу.
Першим дітищем колективу «Антонова» у цій сфері став комплексний тренажер до транспортного літака Ан-74Т-200 (із робочими місцями для двох пілотів). А у 2000-му за розробку технології авіаційних тренажерів фахівців «Антонова» відзначено Державною премією України.
Наступною установкою подібного призначення був комплексний тренажер до «Руслана» — важкого транспортного літака Ан-124-100 і його модернізованої модифікації Ан-124-150М, або, як цей варіант нині іменують, Ан-124-200. У цьому тренажері обладнано робочі місця для двох пілотів, штурмана і бортінженера. Нині тренажер використовується у підготовці та перепідготовці екіпажів авіакомпанії «Авіалінії Антонова», яка є транспортним підрозділом державного підприємства «Антонов» і має у складі свого крилатого флоту групу «Русланів». Водночас варто зазначити, що коли, як планується, в Росії за участю України має відновитися серійне виробництво «Русланів» (у їх модернізованому варіанті), єдиний у світі сертифікований тренажер до транспортних літаків цього типу, напевно, користуватиметься великим попитом повітряних перевізників.
Згодом фахівці «Антонова» створили й ввели у дію дослідницький пілотажний стенд «ИПС-148». Він багато в чому допоміг в оптимізації аеродинамічних характеристик нового лайнера Ан-148 та у підтвердженні відповідності його технічних та інших параметрів, обладнання і систем вимогам сертифікаційного базису як при нормальній експлуатації лайнера, так і у різних особливих ситуаціях під час польоту, зокрема при низькій видимості, в умовах високогір'я тощо. На стенді «ИПС-148» уже пройшло підготовку чимало пілотів «сто сорок восьмих».
Усі згадані нами дослідницькі пілотажні стенди і тренажери, які досі працювали у ДП «Антонов», нерухомі (тому належать до рівня С). Тобто зовнішнє навколишнє середовище у різних польотних обставинах відтворюється на цих установках так, що крізь скло віконець пілотської кабіни видно все, що «відбувається» навколо (це робиться завдяки певним комп'ютерним програмам), а сам стенд чи тренажер рівня С не рухається у просторі.
Проте перед ДП «Антонов» постало нове завдання — створити рухомий тренажер. І народжений тут КТС-148 (ця абревіатура походить від російськомовного словосполучення «комплексный тренажер самолета») має отой самий рівень D. У цьому тренажері є система «ніг», шарніри яких і відповідні системи керування дозволяють пілотам, котрі працюють у кабіні, не лише отримувати зорову уяву від згаданих картинок «польоту» та сприймати інформацію з приладів про все, що відбувається, а й, по суті, мати реальні фізичні відчуття від різноманітних змін положення «літака» у просторі під час польоту. Ці переміщення тренажера відбуваються, говорячи мовою фахівців, у шести ступенях свободи — стосовно трьох осей (поперечної горизонтальної, поздовжньої та вертикальної), а саме: набір висоти чи зниження літака, крен ліворуч чи праворуч, поворот ліворуч чи праворуч.
Тренажери рівня D мають у своєму розпорядженні такі «кити» світового авіабудування, як, скажімо, американський «Боїнг» і західноєвропейський «Ербас». Проте досі тренажерів рівня D не було — ані в Україні, ані в Росії, ані в інших пострадянських державах, тому КТС-148, який створили і збудували фахівці «Антонова», став на цьому просторі першою ластівкою.
Президент — генеральний конструктор ДП «Антонов» Дмитро Ківа зазначив, що застосування комплексних тренажерів рівня D дасть змогу значно поліпшити якість підготовки льотних екіпажів до пілотування літаків, а отже, уможливить підвищення безпеки польотів.
Хто за штурвалом?
...У тренажерному комплексі «Антонова» кореспондент «Демократичної України» став ініціатором проведення «польоту» на КТС-148, щоб не лише побачити все зсередини на власні очі, а й відчути реакцію власного організму на переміщення «літака» у просторі.
Мені вдалося домовитися з льотчиком-інструктором ДП «Антонов» Героєм Радянського Союзу Валерієм Мигуновим, який у тому комплексі опікується тренуваннями пілотів на кількох тренажерах — до літаків трьох різних типів. І от піднімаємося сходами нагору до входу в тренажер КТС-148.
Тут, мабуть, слід сказати, що автор цих рядків на той момент мав певний досвід «польоту» на одному з тренажерів, здобутий наприкінці 90-х років під час відвідування аналогічного об'єкта в комплексі європейської авіабудівної компанії «Ербас» (Аіrbus) у французькій Тулузі. Тоді там — на рухомому тренажері, який дозволяє імітувати польоти на аеробусних сімейства А-319/320/321,— мені пощастило «пілотувати» лайнер у «польоті», до якого входили зліт, набір висоти, політ по колу з чотирма розворотами (на сленгу авіаторів — так звана коробочка), зниження і посадка. Інструктував та опікав мене шеф-пілот «Ербаса» (і французький астронавт) Патрік Бодрі, котрий пройшов у СРСР повний курс підготовки до космічного польоту й був дублером Жана-Луї Кретьєна (який влітку 1982-го здійснив на радянському кораблі космічну подорож). Згодом і сам Бодрі злітав у космос у складі екіпажу одного з американських «шатлів». До речі, з тодішнього СРСР Патрік привіз додому, у Францію, дружину-росіянку, котра працювала у Зоряному містечку, де вони й познайомилися. Тому Бодрі з часом не забув російської мови, що допомогло нам спілкуватися у кабіні тренажера в Тулузі.
Тож нині у Києві в тренажерному комплексі ДП «Антонов» я не лише швидко знайшов спільну мову з льотчиком-інструктором Валерієм Мигуновим, а й, на відміну від менш рішучих колег-журналістів, виявив оперативність, завдяки чому в кабіні тренажера КТС-148 кореспондент «Демократичної України» опинився у правому кріслі другого пілота, де система керування «літаком» (штурвал, педалі тощо) повністю дублює ту, яка є на лівому — командирському місці (тоді як чотирьом іншим представникам ЗМІ довелося під час цього «польоту» перебувати у невеликому вільному просторі за кріслами пілотів). Технік, що обслуговує цей тренажер, установив і зафіксував пілотське крісло на такій відстані від пристроїв керування, щоб, із урахуванням моїх зростових параметрів і, зокрема, довжини ніг, було зручно діставати до педалей.
Кабіна пілотів на КТС-148, з усім її обладнанням і приладами на панелях, точно повторює пілотську кабіну літака Ан-148. Перед нами за склом вікон кабіни — панорама, що відтворює злітно-посадкову смугу аеропорту «Бориспіль» та навколишні території. Валерій Мигунов як командир екіпажу «запускає» двигуни, включає певні тумблери й водночас, як і перед реальним польотом, «читає карту», тобто вголос розповідає про виконувані операції.
Отримавши дозвіл на зліт, починаємо «розбіг» — і ось уже «відриваємося» від аеродромної бетонної смуги і поступово «набираємо висоту». Надалі, зробивши правий розворот, виконуємо політ по колу. І крен, і віражі — все відчувається як зором, так і вестибулярним апаратом організму — подібно до того, як це відбувається у реальному польоті. Нарешті, завершивши «коробочку», знижуємося й незабаром приземлюємося — точно по осі злітно-посадкової смуги — і виключаємо двигуни. «Політ» успішно завершено.
Фахівці «Антонова» розповіли мені, що на такий тренажер пілоти потрапляють після циклу теоретичних занять, які тривають протягом місяця. Безпосередня підготовка на комплексному тренажері КТС-148 займає (залежно від кваліфікації та досвіду пілота) від 20 до 40 «льотних» годин. Завершивши тренажерну підготовку, пілот може переходити до наступного етапу — реальних польотів (спочатку з інструктором) на літаку Ан-148.
Дмитро Ківа повідомив, що нині «Антонов», фахівці якого набули досвіду в розробці та виготовленні тренажерних комплексів, надає допомогу російській компанії «Транзас» (із Санкт-Петербурга) у створенні аналогічного тренажера рівня D. Узагалі «Антонов» готовий не тільки використовувати свій КТС-148 для підготовки і перепідготовки пілотів, а й (за наявності замовлень) виробляти такі самі тренажери для тих, хто ними зацікавиться.
Вадим ФЕЛЬДМАН
також у паперовій версії читайте:
- ОСЕЛЯ ПОМІТНО «ПОРОЗУМНІШАЄ»
- МИША, ЯКА СПОДОБАЄТЬСЯ ВСІМ
назад »»»