ПЕРЕШКОДИ НА ШЛЯХУ ДО СУДОВОЇ ДОСКОНАЛОСТІ
Показником доступності до правосуддя в будь-якій державі вважається відсутність необґрунтованих перешкод для звернення до суду. Незважаючи на дві судові реформи — 2001-го і 2010 років — ситуація у цій сфері змінюється повільно.
Доброзичливий до споживачів
Виконуючи редакційні завдання, довелося часто бувати в столичних судах різного рівня. Через невеликий проміжок часу впала в око спільна риса: отримати необхідну інформацію про роботу суду майже неможливо. Ту, що була розміщена на стендах, прочитати не вдавалося, бо висіли вони дуже високо, а під ними чомусь завжди стояли збиті докупи стільці, на яких сиділи відвідувачі. Працівники канцелярії демонстрували відверту зневагу, поєднану з некомпетентністю і безвідповідальністю.
Тож ідеться про проблему доступності до правосуддя. Відомо, що вільний доступ до правосуддя — це конституційне право громадянина. Його реалізація передбачає не тільки обов'язок не відмовляти в розгляді справ, наявність достатньої кількості судів і суддів, помірність судових витрат. Не менш важлива поінформованість людей про організацію і діяльність судів. Не може бути доступного правосуддя, якщо система судів складна і незрозуміла громадянинові при визначенні, в компетенції якого суду перебуває його справа.
Якщо вдатися до «комп'ютерної мови», суд має бути доброзичливий до споживачів. Працівники суду мусять бути доступні у визначений час, який, своєю чергою, повинен бути зручний для людей, котрі працюють, наголошує голова асоціації «Громадянський фронт» Олексій Байбакевич. Особа, яка хоче дізнатися, як подати позов, повинна мати можливість не тільки зателефонувати до суду, а й (що важливіше) одержати чітку, зрозумілу та вичерпну інформацію від доброзичливого консультанта.
На практиці особам, котрі звертаються по захист порушених прав, свобод та інтересів, доводиться стикатися з іншим. Кілька правозахисних організацій проводили моніторинги таких вимірів доступності до суду, як фізичний, інформаційний та організаційний. Результати скрізь невтішні.
Найбільше дошкуляє стан приміщень храмів правосуддя, їхня непристосованість до потреб відвідувачів. Мало зручних місць для оформлення документів; тьмяне освітлення; брак зручностей під час очікування засідання; на кабінетах немає табличок; слизька підлога, а подекуди й сходи; гнітюча атмосфера, туалети не в належному стані; погано працюють ліфти; не враховано потреби осіб із обмеженими можливостями. В багатьох судах постійний ремонт, що викликає дискомфорт.
На другому місці серед перешкод на шляху до здійснення згаданого конституційного права — неналежний рівень інформації про роботу суду, а також про права і обов'язки учасників судового процесу. Відомості, розміщені на стендах, недостатні й не зовсім зрозумілі. Самі стенди є не на кожному поверсі. Зразки документів знаходяться високо і з ними незручно ознайомлюватися. Працівники суду не надають вичерпних відповідей на запитання або нічого не пояснюють, не розповідають про види та призначення офіційних платежів. Судові інтернет-сайти недостатньо інформативні. Бракує уваги до проблем відвідувачів.
Звичайно, не в кожному суді наявний весь букет проблем. Є й приємні винятки. Зокрема, в Апеляційному суді Києва піклуються про відвідувачів, а особливо про тих, котрі обмежені в пересуванні. На автостоянці навіть виділено місце для автомобілів інвалідів, яке позначено спеціальним знаком. Облаштовано спеціальні пандуси для інвалідних візків. На першому поверсі обладнано санвузли для осіб із фізичними вадами. Ці приміщення також мають поручні, що полегшує доступ до них слабозрячих. До потрібного їм залу судового засідання інваліди можуть піднятися ліфтами.
Пихатість, грубість, агресія
Експерти-правозахисники, вивчаючи проблему доступу до суду, згадують про людський фактор. Так, відвідувачі скаржаться на упереджене ставлення до себе, викликане величиною їхніх матеріальних статків (чи нестатків) або становище, яке вони займають у суспільстві. Та найбільше вражає хамство, пихатість, нечемність, грубість суддів і працівників суду (дехто навіть відчув агресію з їхнього боку).
Гострими є й проблеми організації судового процесу. Зокрема, в канцеляріях примудряються загубити документи, які надали відвідувачі, працівників суду немає на робочому місці. Цим перелік прикростей не вичерпується.
Не залишили монітори поза увагою і думку про доступ до правосуддя служителів Феміди. Вони причину серйозних проблем у цій сфері вбачають у низькій правовій культурі громадян. У першу чергу йдеться про незадовільний рівень поінформованості про свої права і можливості їхнього захисту. Значно шкодить справі нерозуміння структури судової системи, адже для звичайного відвідувача вона нагадує судові джунглі (улюблений вислів голови Верховного Суду). Суттєво ускладнює ситуацію незнання процедури звернення до суду, особливо в тому разі, коли особа не має свого представника. До слова, судді також визнали: рівень комфортності для громадян недостатній і вказали на дефіцит зручних місць для очікування та оформлення документів.
На жаль, служителі Феміди корінь зла вбачають винятково у браку коштів. Мовляв, профінансуйте нас відповідно до потреби, збільшіть кількість суддів і проблема доступу до правосуддя коли не зникне назавжди, то буде зведена до мінімуму. Проте, як засвідчують результати громадських моніторингів, не все так просто. Якщо в сяючі новизною, досконалі з точки зору архітектури і дизайну палаци правосуддя, нафаршировані надсучасною технікою, посадити грубих служителів Феміди і хамовитих працівників суду, ситуація не поліпшиться. Слід зосередити зусилля на зміні підходів. Це особливо актуально для посттоталітарних держав, адже в них домінуючим залишається уявлення про судову систему як каральну, що не має традицій служіння громадськості. Тож усім слід усвідомити: за великим рахунком, судді такі ж надавачі послуг, як банківські працівники чи нотаріуси.
Активісти громадських організацій за підтримки проекту «Україна: верховенство права» протягом трьох років зібрали оцінки діяльності 15 судів від семи тисяч громадян і розробили на цій базі 200 рекомендацій щодо поліпшення якості послуг суду. Мета цієї діяльності — спільно зі служителями Феміди сприяти удосконаленню вітчизняної системи судочинства. Адже поліпшення доступу до суду — один із пріоритетів судової реформи і всієї правової системи.
Ніна КЛИМКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:
- ЗАПИТУВАЛИ — ВІДПОВІДАЄМО
- ВІЗА ПІД ЗАСТАВУ
- АМНІСТІЯ БЕЗ АДАПТАЦІЇ?
назад »»»