СИДІТИ ЧИ НЕ СИДІТИ?
Попри те, що народні депутати розійшлися на парламентські канікули, законотворча робота в державі триває. Так, міністерствами юстиції та внутрішніх справ розроблено і подано до Верховної Ради проекти поправок до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів, які стосуються відповідальності за ухилення від відбування покарання.
Якщо взяти в середньому за минуле десятиліття, то в Україні щороку вислуховують обвинувальний вирок 165 тисяч осіб. Двадцятьом тисячам із них одразу тим же вироком оголошується амністія і ще близько тисячі визнається неосудними (психічно хворі). 15 тисяч засуджують до виплати штрафу. Якщо взяти ще й такі міри покарання, як арешт, обмеження волі, громадські чи виправні роботи, то їх у сукупності набереться не більш ніж десять тисяч.
Таким чином, найбільшу кількість засуджують до позбавлення волі, але більшість із них тим же вироком звільняють від покарання із випробуванням. Тобто якщо протягом певного терміну людина не скоїть злочину, вважається, що покарання відбула. Коли ж зірветься, то суд може до нового терміну ув'язнення додати попередній. Реально до виправних колоній щорічно потрапляє лише 40 тисяч людей, засуджених до позбавлення волі.
Звичайно, людина, отримавши покарання, не пов'язане з позбавленням волі, може ухилятися від нього. Наприклад, не платити штраф, не виходити на громадські роботи чи не виконувати виправні роботи. На практиці найчастіше трапляється ухиляння від виконання додаткового покарання у вигляді заборони займатися певними видами діяльності (скажімо, торговельною, фінансовою, лікарською тощо). Для таких випадків придумано ст. 389 Кримінального кодексу, котра карає подібні витівки арештом.
Хоч як це дивно, але в наших умовах людина може ухилятися також і від покарання у вигляді позбавлення волі. Це коли їй, приміром, дозволили короткочасну відлучку з колонії, а вона не повернулася до неї вчасно. Для цього у кодексі існує ст. 390. Не треба її плутати з іншою статтею — 393 — втеча з місця позбавлення волі, за що покарання значно суворіше — аж до восьми років.
Варто згадати, що до 1980-х років, згідно з радянським законодавством, запізнення прирівнювалося до втечі. Відповідні зміни до кримінальних кодексів союзних республік було внесено під враженням кінострічки «Вокзал для двох», а особливо її фінальної частини, коли головний герой так захопився побаченням із коханою, що проспав і ледь не запізнився на перевірку.
Тепер до суті поправок, ініційованих Мін'юстом і МВС. Річ у тім, що відповідно до Кримінального кодексу з нагоди амністії чи помилування суд може замінити засудженому невідбуту частину покарання на більш м'яку. Це трапляється тоді, коли людина, залежно від тяжкості скоєного нею злочину, відсиділа третину, половину або дві третини терміну. Скажімо, якщо чоловікові дали за крадіжку чотири роки позбавлення волі, а той відсидів два з них, то йому за зразкову поведінку можуть замінити решту два штрафом на певну суму, громадськими або виправними роботами на певний строк.
Однак трапляється й так, що отримавши взамін покарання, не пов'язане з позбавленням волі, людина починяє ухилятися від нього — штраф не платить, на роботу не ходить або займається забороненим для неї видом діяльності. Тут може статися цікавий юридичний казус. З точки зору здорового глузду зловмисника треба притягати до відповідальності за відомою нам ст. 389 Кримінального кодексу «Ухилення від виконання покарання, не пов'язаного з позбавленням волі». Проте виникає певна перешкода: в диспозиції статті написано «ухиляння особою, засудженою до цих видів покарань». В цьому випадку маємо справу з особою, котру до цього виду покарання не засуджено, а якій цим видом покарання замінено інше, більш тяжке покарання.
Різниця нібито й невелика, але вона все одно є і дає підставу для двозначного тлумачення закону. Особливо, якщо буде адвокат, котрому, як кажуть, пальця в рот не клади. Неважко здогадатися, що подібна обставина дає певний простір для корупційного маневру з боку окремих працівників правоохоронних органів. Зокрема, для співробітників кримінально-виконавчої інспекції, слідчих і прокурорів.
Крім того, автори законопроекту порахували, що через недосконалість законодавства особи, яким невідбуте позбавлення волі замінено на щось інше, щороку скоюють понад сотню злочинів. Тобто мотив для законотворчої ініціативи є і він цілком виправданий.
Отже, аби усунути прогалини, пропонується запровадити до Кримінального кодексу України нову ст. 851 «Правові наслідки ухилення засудженої особи від відбування покарання, призначеного в порядку заміни покарання більш м'яким». Згідно з її положеннями суд не буде судити людину за ухилення — він просто відправлятиме її назад до в'язниці досиджувати до кінця невідбуту частину вироку.
Юрій КОТНЮК
також у паперовій версії читайте:
- ХРОНІКА ПРИГОД
- НОВИЙ СПОСІБ КРЕДИТНОГО ШАХРАЙСТВА
- СТУДЕНТ-ФАЛЬШИВОМОНЕТНИК
назад »»»