КРЕДИТНИЙ МАЯТНИК
Як відомо, в Україні банківська система має дворівневу структуру, що складається з Центробанку, комерційних банків і небанківських фінансових кредитних інститутів. Нацбанк проводить єдину державну політику у сфері грошового обігу, регулювання курсу гривні до іноземних валют, емісію грошей, координацію дій банківського сектора.
Одним із монетарних інструментів, за допомогою якого НБУ встановлює для суб'єктів грошово-кредитного ринку орієнтир вартості залучених і розміщених грошових коштів на відповідний момент, є облікова ставка. Вона залежить від процесів, що відбуваються в макроекономіці, бюджетній сфері й на грошово-кредитному ринку. Динаміка облікової ставки НБУ свідчить про стабільність цього показника від серпня 2010-го на рівні 7,5%. В Україні цей показник не такий важливий, як у багатьох розвинутих державах, а у певні періоди часу взагалі відіграє номінальну роль. Проте в аграрному секторі його роль трохи вища. Приміром, норма компенсації відсотків платежів за державною програмою субсидування в АПК прив'язана саме до облікової ставки НБУ.
Незважаючи на тенденцію до зміцнення курсу гривні й відсутність серйозних девальваційних загроз (хоч би у короткостроковій перспективі), суттєві ризики формує високий рівень закредитованості нашої економіки. Співвідношення рівня кредитів до обсягу ВВП перевищує 80%. Скажімо, у Туреччині та в більшості країн СНД воно становить 30–40%. Дефіцит торговельного балансу також створює гіпотетичні ризики при виникненні інших дестабілізаційних чинників.
За даними НБУ, цьогоріч середні ставки за довгостроковими кредитами юрособам становили 15,9% у нацвалюті та 11,2% — в іноземній. З липня 2010-го до квітня 2011-го вони демонстрували зниження — від 16,8 до 15,6% у нацвалюті та від 13,5 до 10,9% в іноземній. Водночас, за даними Держкомстату, співвідношення кредитів аграрному сектору і валового продукту сільського господарства на початку цього року було на рівні 34%. Якщо брати до уваги співвідношення кредитів, наданих сільгосппідприємствам, до їхніх активів, то на 1 січня цього року воно сягало 18% при загальній сумі кредитів майже 27 млрд грн. Нині кредити аграріям перевищують 32 млрд грн, у тому числі строком до року — 12,3 млрд. За інформацією з місць, з огляду на несприятливі погодні умови деякі комбанки наполягають на достроковому поверненні наданих позик, тобто до початку отримання коштів від реалізації врожаю. За наполяганням уряду НБУ має втрутитись у цю ситуацію і не допустити дострокового погашення наданих аграріям позик.
Експерти стверджують, що банки готові кредитувати сільгоспвиробників, але зниження вартості кредитів призупинилося. Зі зростанням ліквідності банківської системи фінустанови зацікавлені у збільшенні кількості клієнтів, а додаткові ризики щодо менш надійних позичальників переносять у відсоткові ставки за кредитами. Якщо виходити з вартості розміщених держоблігацій (при терміні понад рік — 9–11% річних), резерви для зниження кредитних ставок ще є для великих і надійних позичальників.
Нині в Україні діє 194 комерційні банки, чисті активи яких сягають понад 942,1 млрд грн., а зобов'язання — 804,4 млрд. Частка іноземного капіталу у статутному капіталі українських комбанків досягла 40,6%. Якби не західний капітал, наша банківська система, можливо, не пережила б фінансову кризу, зауважують аналітики, адже капітал у багатьох вітчизняних фінустанов був мінусовим. Лише банки з іноземними власниками його реально збільшували, бо вкладали сотні мільйонів доларів у свої дочірні банки в Україні під час розпалу кризи. Аби не втратити репутацію, навіть згортаючи діяльність у своїх країнах.
Зараз треба думати над установленням квот для діяльності іноземних банків в Україні, зауважують експерти. Банківська система міцно пов'язана з економічною, фінансовою політикою держави. Вітчизняна банківська система має домінувати в країні й не тільки завдяки державним банкам, а й через конкуренцію з іноземними фінустановами на банківському ринку. Такої політики дотримуються в усіх державах. Нині частка іноземного капіталу (зі Сходу і Заходу) перевищує 40%. Експерти не проти, аби вона збільшилася до 80%, але 20% має належати вітчизняним банкам.
Та це мусить вирішити ринок. Ми живемо у світі, що глобально інтегрується. Особливо цей процес активізувався в останні десять років. Україна не може бути замкнутою державою. Приклад Білорусі, що намагалася відокремитися від новітніх світових процесів, засвідчив: така політика може призвести до колапсу. Треба пристосовуватися до новітніх тенденцій. Не закриватися від них повністю, а певною мірою захищатися.
Для банків суттєво, хто їх очолює. Неважливо, іноземний чи вітчизняний фахівець, неважливо, звідки капітал, зазначають аналітики. Адже банк — це інструмент, що працює в полі українського законодавства. Коли очільник фінустанови працює коректно, то й банк діє коректно на ринку. Зазвичай іноземні банки мають багаторічний досвід роботи, технології відбору фахівців.
В Україні є іноземні банки, які очолюють українські фахівці, є фінустанови, котрими керують іноземні спеціалісти. Якщо держава створює нормальне законодавство і на чолі банку коректний фахівець, то іноземні банки будуть корисними для української економіки. Ресурси, які вони отримують, в кілька разів дешевші, ніж українські. Є фінустанови, що отримують гроші з-за кордону під 1,5–2% і мають можливість кредитувати під 5–7% річних. Наші банки залучають ресурси під 8–15% у гривнях, тому їхні кредити дорожчі.
Формула зростання
В Україні знову почало відновлюватися споживче кредитування. Та ще й якими темпами! За даними НБУ, у цьогорічному першому кварталі населення отримало майже 19 млрд грн у борг. При цьому з кожним місяцем обсяг кредитів істотно збільшувався. Якщо у січні фінустанови видали нашим громадянам п'ять мільярдів кредитних грошей, то у березні майже дев'ять мільярдів. Ще не оговтавшись від попередніх кредитних тенет, українці знову ризикують і подекуди роблять це з невеликими шансами на подальше позитивне розгортання подій.
Хоч таке відчайдушне прагнення жити одним, але розкішним днем можна пояснити. Суворі кризові будні, постійні розмови про плачевний стан економіки змушують людей шукати якоїсь розради. Вони її знаходять у банківських кредитах. Природне бажання жити краще, попри перманентні економічні труднощі, не полишає наших громадян. Відсутність необхідних коштів не завадить покупці омріяного телевізора чи авто. Банкіри говорять, що видають переважно короткострокові кредити (до року). Щодо серйозніших позик, зокрема іпотеки, то її кредитні портфелі скорочуються.
Значний сегмент виданих позик, за словами фахівців, становить автокредитування, 16 тис. проданих нових автівок — ще не піковий, але докризовий рівень. Це тому, що банки знову, хоч і на непростих умовах, пропонують кредити на машини. Якщо ваше бажання мати нове авто непереборне, варто пам'ятати, що кредит дадуть у гривнях і, звичайно, не під 0%. Найпопулярніші ставки — від 10 до 15% річних. Ще навесні банки вимагали заплатити відразу 50% вартості машини, тепер можна й 20 відсотків.
Здавалося б, автобізнес має йти вгору, але автосалони не квапляться завозити машини великими партіями. Вони не впевнені у політичній стабільності, надійності банків, із якими співпрацюють. Адже з'явилися фінустанови без історії, які пропонують супернизькі відсотки за кредити. Підводні камені очікують і на покупців, запевняють аналітики. Чим нижчі відсоткові ставки, тим гірші умови за каско чи ймовірність високих комісій (0,5–1%, у результаті набігає 18% річних). Банки все одно візьмуть своє. Самі ж банкіри не знають, коли вийдуть на рівень бурхливого 2008-го. Зараз машин продають втричі менше, ніж тоді. І клієнтів банки обирають прискіпливіше — відмовляють кожному третьому, якщо той не може підтвердити джерела доходів, має непогашений чи прострочений кредит.
Криза дала банкірам гарний досвід — узяті кредити краще виплачують власники дешевих авто. У дефолт пішли переважно дорогі лексуси, кадилаки чи ексклюзивні машини. Тож тепер на ці автівки фінустанови грошей не дадуть. Банкіри на три роки вперед вирахували платоспроможні професії. Кредити на автомобілі точно дадуть металургам, аграріям, торговцям і малим бізнесменам. Чомусь зовсім не мають довіри до представників грального бізнесу. Та вони можуть купити машину і без кредитів.
Формулюючи причини зростання обсягів споживчого кредитуваня, експерти пропонують розглядати їх з боку споживачів і фінустанов. Банки знизили ставки за кредитами. Крім сільгосппроектів, фінустановам кредитувати нікого. Тож відсоткові ставки нині нижчі від 30%. Покупцям стало трохи вигідніше брати кредити, бо ставки не дотягують до 40%. Немає побоювань, що найближчим часом буде страшенна девальвація нацвалюти. До речі, разом із девальвацією гривні три роки тому населення і підприємства, які взяли позики у валюті, отримали 180 млрд грн додаткового боргу, понад 8,5 млрд із них — зобов'язання населення.
Як наслідок, більш ніж третина кредитів у банках — проблемні, а за деякими оцінками, до 50%. У результаті бюджет недоотримав 28 млрд грн, резерви банки формували за рахунок собівартості. Тож рішення про заборону валютного кредитування населення, яке парламент ухвалив на останньому пленарному тижні, правильне, зазначають в Асоціації українських банків. Така практика успішно діє в усіх розвинутих державах, де доларизація економіки не сягнула українського розмаху. Наступним кроком має бути заборона кредитування юросіб, котрі не мають валютної виручки. Тому НБУ, стверджують банкіри, має продовжити курс на мінімізацію ризиків кредитування. Зараз фінустанови з іноземним капіталом або ті, хто має багато вільної валюти, можуть кредитувати будь-кого.
Банки, які будуть отримувати валюту від акціонерів, можуть, не продаючи її, конвертувати в гривні й здешевлювати кредити в нацвалюті, запобігаючи валютним ризикам. Як стверджують аналітики, НБУ продовжує курс на стримування імпорту. Однак фахівці переконані, що заборона на валютне кредитування тимчасова і діятиме, поки громадяни не усвідомлять, що валютні кредити ризиковані. Через заборону валютного кредитування залежність українських родин від курсу долара поменшала. Безперечно, це позитив. Проте за нього люди змушені платити з власної кишені, бо ставки за гривневими кредитами майже у 1,5–2 рази вищі, ніж за доларовими. При одержанні позик на купівлю нерухомості люди змушені переводити гривні у долари, бо в Україні ринок житла номінується в умовних одиницях. Доводиться втрачати і на конвертації.
Новий закон про заборону валютного кредитування фізосіб важко назвати радикальним. Фінустанови перестали видавати такі позики ще від початку фінансової кризи. Нові правила дозволяють банкам ефективніше працювати з нечесними клієнтами. До того ж упорядковують ринок іпотеки. Закон зобов'язує банки не заманювати клієнтів нульовими ставками на позики, а зазначати у договорі справжню ціну кредиту (всі збори та комісійні мають бути чітко прописані). Закон також дозволяє гасити позики достроково, практику штрафів за це заборонено. Суворішим стало законодавство і до тих, хто бере кредити. Коли раніше клієнт міг обманути банк, надавши фіктивну довідку про доходи, то тепер такі оборудки вважатимуться злочином.
Нові інструменти
Суттєвою причиною зростання кредитування населення аналітики вважають нарощування в банках депозитів. Грошові депозити ще торік перевищили докризовий рівень і продовжують зростати. У банків збільшилася кількість депозитів, котрі вони, як посередники, мають кудись спрямовувати, а у людей з'явилась надія, що вони можуть жити в борг, брати в кредит товари. Через те, що депозити в Україні короткі, зазвичай до року, то й кредити банки видають короткі — споживчі, а не тривалі іпотечні. Загалом, як зауважують аналітики, споживчі кредити нині взяти легше, ніж торік, але складніше, ніж напередодні кризи. Позаяк два роки тому банки погоджувалися враховувати дані про доходи потенційного позичальника, так би мовити, зі слів. Тепер вимагають офіційні довідки з роботи, стежать, аби заробіток був «білим».
Споживче кредитування ще не можна назвати впевненим для кредиторів і споживачів, гадають експерти. Очікувати його істотного зростання не варто. Якщо ситуація у світі залишатиметься сприятливою для українського експорту, і це підтримає розвиток економіки, тоді можна сподіватися на певне збільшення таких позик. Фахівці сумніваються у корисності пожвавлення споживчого кредитування для банків, позичальників, економіки. І застерігають, що може повторитися ситуація 2008-го. Якщо НБУ не запровадить певних обмежень на такі позики, у банків можуть виникнути проблеми. Адже нарощування кредитного портфеля споживчого кредитування — основний чинник ризику для фінустанов.
Чимало експертів наголошує, що український ринок споживчого кредитування цьогоріч може досягти докризового рівня, а конкуренція на ньому значно зросте. Це вимагатиме від гравців нових інструментів залучення клієнтів.
Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:
назад »»»