БРАНЕЦЬ МІНЛИВОЇ КРАСИ
З його дитячих і юнацьких вражень виріс величний храм роману, який приніс авторові світову популярність. Своє мистецтво Пруст порівнював з японською грою: у порцелянову чашку з чаєм опускають клаптики паперу, які, розправляючись, «набувають певних контурів, забарвлення, виявляють кожний свою особливість, стають квітами, будинками, істотами, які можна впізнати і яких можна торкнутися»...
140 РОКІВ ТОМУ НАРОДИВСЯ МАРСЕЛЬ ПРУСТ (1871–1922)— ОДИН ІЗ НАЙВИЗНАЧНІШИХ ПИСЬМЕННИКІВ ХХ ст.
Вишуканий і химерний світ прустівської прози відтворює нескінченно захоплюючий і надзвичайно різноманітний рух людини в глибини свого внутрішнього всесвіту. Від рядка до рядка письменник перебирає відгомін розмов, подихи ароматів, пелюстки спогадів і терпляче вибудовує на цій основі головний твір свого життя.
Розпочатий у 1909-му цикл «У пошуках втраченого часу» складається з семи романів, що містять приблизно 3 200 сторінок, в яких виведено більш як дві тисячі персонажів, і на нього пішло 15 років...
Майбутній письменник народився у Парижі в багатій сім'ї знаменитого лікаря Адрієна Пруста, і навряд чи працелюбний і марнославний батько міг пишатися своїм розпещеним, жіночним і нервовим сином. А для матері — Жанни Адрієн Пруст він був джерелом турбот і щастя, вона мала величезний вплив на хлопчика, прищепивши йому любов до мистецтва і сформувавши його світовідчуття й естетизм.
Незважаючи на слабке здоров'я, Марсель відмінно навчався в ліцеї, приділяючи особливу увагу літературі. Рано усвідомивши свою нетрадиційну природу, Пруст усе життя приховував цю схильність від матері. Однак, отримавши духовну свободу з її смертю, усвідомив усю силу справжньої самотності.
Мало хто міг передбачити, що в інфантильному Марселі зріє шедевр двадцятого століття. І лише письменник Альфонс Доде одним із перших помітив, що Пруст був диявольськи проникливим щодо прихованих мотивів і спонукань. Цій проникливості, яка висвічувала в людях чудовиськ, було складно вжитися з потребою бути коханим цими ж чудовиськами.
Гостре відчуття провини і того, що він не виправдав надій матері, спонукало Марселя розпочати роман про втрачене дитинство і втрачене щастя, про людей, які пішли, про забуття кохання і віднайдення його в абсолютно іншій якості — в мистецтві. Лише так він міг виправдати себе і своє життя, а головне — висловити нудьгу, що з дитинства переслідувала його, за чимось невимовним і прекрасним.
У 1896 році він написав першу книгу «Утіхи і дні», що розчарувала літературне оточення і утвердила думку про нього як про людину розумну, але без майбутнього.
Лише у 1905 році Пруст приступив до свого головного роману. Вдивляючись внутрішнім зором чуттєвої пам'яті у провінційну тишу свого дитинства, він прагнув до звільнення краси і осягнення відчуття ностальгії. Від того часу, як він вирішив писати, навколишня дійсність стала цікавити його лише як джерело вражень для творчості. Кожну деталь, подробицю, предмет, що з'являється у творі, він вивчав, досліджуючи майже з науковою ретельністю.
Консультувався з сімейством Доде з приводу кольорів, гнівався на своїх приятельок за те, що ті викинули свої старі сукні, які були потрібні йому для опису. Він міг уночі вийти на пошуки глоду, аби освіжити в пам'яті вигляд квітки. Інколи виїжджав до якогось салону, щоб постежити за прототипами своїх персонажів, відновити в пам'яті обстановку або уточнити яку-небудь подробицю дамського туалету...
Він розпочав роботу над рукописом у 34 роки, а опублікував другий том лише в 48. В основу цього повітряного храму краси і мінливої гармонії покладено роман «У напрямку до Свана» — перший крок у світ, де минуле і сьогодення утворюють складний візерунок, сліди якого з того часу можна відшукати у різних творців світової літератури. 1913-го книга побачила світ, але видання здавалося письменникові провальним.
Проте в тому ж році багато видавництв почали сперечатися за право на нього. Але війна, що почалася 1914 року, затримала вихід роману. Про свій прихід у літературу сам письменник сказав так: «Я жив у лінощах і безпутних задоволеннях, у хворобі, лікуванні, химерах, а затіяв свою працю напередодні смерті, нічого не розуміючи у своєму ремеслі...» У 1918-му вийшов третій том «Під покровом дівчат у цвіту», за який письменник отримав Гонкурівську премію.
Деякі вчені стверджують, що астма загострює нездорову потребу в ніжності, яскраве підтвердження цього — характер Марселя Пруста. Він усе життя гостро потребував того, щоб його любили, хвалили, жаліли й оберігали. Не виїжджаючи і майже нікого не приймаючи в себе, ця людина мало була схожа на юного зніженого турботою Марселя колишніх днів. Самотність, невлаштованість були різким контрастом до його сімейного, затишного, налагодженого і розміреного буржуазного життя часів його дитинства та юності. Усі персонажі з його життя йшли, щоб перейти у книгу.
Незадовго до смерті хтось йому сказав, що натщесерце краще працює мозок. І, дотримуючись цієї сумнівної поради, він відмовлявся їсти. Ночами писав, а вдосвіта приймав снодійне, іноді таку дозу, що спав дві-три доби підряд. Він поступово перетворювався на тітку Леонію, чудово описану в романі. Її пересування спочатку обмежилося садом, потім — будинком, кімнатою і — ліжком. Вона жадібно вдивлялася в життя за вікном, а її життя тихенько згасало. Пруст виходив усе менше й менше, але теж любив слухати новини й чутки, що приносили відвідувачі, аналізуючи найтонші відтінки людських взаємин.
Коли обірвалася остання нитка дитинства,— померла мати, став народжуватися роман. А коли робота над ним добігала кінця, згасло життя письменника.
Далеко не відразу роман знайшов відгук у сучасників, тому незадоволення його оцінками автора, що усвідомлював масштаб свого твору, новизну методу, оригінальність задуму, зрозуміла. Від 1920 до 1922 рр. було опубліковано ще два томи роману.
Восени 1922 року письменник застудився і захворів на бронхіт, який згодом перейшов у запалення легенів. Відчуваючи наближення смерті, Пруст квапив видавців і поспішав сам закінчити правку «Полонянки» та «Набутого часу», але останні томи вийшли вже після його смерті.
Тетяна НОВІКОВА, Укрінформ
також у паперовій версії читайте:
- СКАЛКИ І САМОЦВІТИ
назад »»»