ЙОГО ПОГЛЯД СЯГАВ ЗА ГОРИЗОНТ
Ігор Леонідович Обозненко — дійсний член Російського та Американського акустичного товариств, дійсний член Американського фізичного товариства, доцент кафедри акустики та акустоелектроніки НТУУ «Київський політехнічний інститут», якому присвятив понад 40 років творчого життя. Море визначило його долю, а шлях до моря йшов від прадіда, адмірала А. Єлагіна (про Єлагіних нагадує у Санкт-Петербурзі і Єлагін-острів із його вишуканим палацем). Ігор Обозненко гармонійно успадкував таланти своїх предків — адмірала А. Єлагіна і дідуся К. Смирягіна, педагога, викладача і директора Києво-Фундукліївської гімназії. Предків згадав я не випадково, адже сімейні корені, на думку історика й педагога Володимира Антоновича, переважно впливають на духовний світ людини, її таланти.
Родинний спадок
З початком життя Ігоря чекали тяжкі випробування. Не пройшло й півтора року після його народження, як до Києва увірвалася війна — з виттям сирен та гуркотом німецьких авіабомб. З кошмару тих днів у пам'яті дитини залишилися голод і нестатки...
Та ще до початку війни хвилі сталінських репресій прокотилися країною. Не уникла їх і родина Обозненків. У жовтні 37-го у Биківнянському лісі був розстріляний дідусь — художник Леонід Обозненко (його твори експонувалися свого часу в Київському музеї російського мистецтва), про що свідчать документи й поминальний камінь біля Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури, де серед інших жертв репресій викарбувано і його ім'я. Після війни у концтаборі Карлаг (Казахстан) померла й бабуся Марія, дружина дідуся Леоніда. А батько Леонід Леонідович, репресований у ті ж роки, воював у штрафбаті та загинув 1944-го, біля Корсунь-Шевченківського.
Отже, сирітство, тяготи воєнного часу й повоєнного, які ділив він із матінкою та старшим братом Юрком. Проте не такий він був, цей амбітний юнак, щоб не подолати примх злої долі!
Ще до початку вступних іспитів до КПІ Ігор протягом десяти днів розв'язав понад тисячу задач з математики. І в подальшому житті прагнув максимально використовувати математичний апарат для розв'язання наукових проблем, зокрема хвильових задач гідроакустики, що визначили його науковий стиль, стали його візитною карткою. Потім — інститут, кафедра, аспірантура... Кандидатом технічних наук стає він у 26-річному віці, а три роки по тому — доцентом.
«Трешер», відповідайте!
Три чверті земної поверхні поглинає Світовий океан, звідки життя прийшло на землю. Гідроакустика (або підводна акустика) має допомогти людству відвоювати природні скарби, що тримає океан у своїх надрах. Але згадали про це лише під час світових воєн, коли німецькі субмарини тероризували надводний флот Європи та США у боротьбі за гегемонію на морях-океанах.
Творча діяльність Ігоря Обозненка розпочиналася у добу «холодної війни». Він брав активну участь у розробці гідроакустичних комплексів, що були на озброєнні ВМФ СРСР і складали гідну конкуренцію США.
Аспірант І. Обозненко тільки-но готував кандидатську дисертацію, як в Атлантиці пішла на дно американська суперсубмарина «Трешер». Пішла на дно й американська мрія про непереможність їхніх ВМС. Загибель підводного левіафана та пошук його решток (до яких залучили навіть знаменитий батискаф «Трієст») спонукала вчених-акустиків світу посилити дослідження з розробки гідроакустичних засобів і методів класифікації підводних об'єктів. Одним із піонерів цього напряму став Ігор Обозненко.
Немов доктор Фауст у лабораторії, проводив вчений увесь час у басейні лабораторного корпусу КПІ, прагнучи там віднайти своє El Dorado — розв'язати найскладнішу проблему гідроакустики — класифікації підводних об'єктів. На полицях стелажа — моделі найбільш знаменитих підводних човнів США та країн НАТО. Був там і «Трешер». Учений вивчав спектральні характеристики сигналів розсіювання цих моделей. На екрані осцилографа, у візерунках ехосигналів прагнув віднайти головні особливості поведінки підводних човнів, що ставали об'єктами пошуку.
У розпорядженні І. Обозненка був лише трофейний (часів III Рейху) арифмометр Rheinmetall, за яким студенти-лаборанти (зокрема й автор цього нарису) обчислювали фунції Ляме-Матьє, щоб моделювати акустичне поле субмарини.
Від наукової лабораторії поспішав він до інститутської аудиторії, щоб поділитися на лекціях із студентами, своїми майбутніми колегами, роздумами щодо тяжкої наукової праці. Задля істини він жертвував своїм лекційним часом та програмою, дружбою та навіть родинними зв'язками. Тому що для справжнього вченого істина — понад усе!
Учень професора М. Карновського Ігор Леонідович гідно продовжував наукові традиції вітчизняної школи акустики. Творчий доробок вченого (понад 300 праць) охоплює надзвичайно широкий спектр його наукових інтересів — від антенної техніки і проблем класифікації підводних об'єктів до медицини та досліджень космосу.
На 60–70-ті припадає найпродуктивніший період творчого життя І. Обозненка. Це був його зірковий час. Свої ідеї вчений перевіряв на морях-океанах — від Чорного й Балтійського до Японських морів на Далекому Сході. Зустрічали його у наукових лабораторіях та інститутських аудиторіях, де він з блиском викладав курси лекцій. Його праці друкувалися в СРСР та за кордоном, зокрема, в таких елітних виданнях, як «Акустический журнал», журналах JASA (Journal of Acoustical Society of America), «Прикладная механика» тощо. Праці вченого посіли достойне місце в бібліотеці Конгресу США.
Осінь життя
Розпад СРСР, події 90-х привнесли у життя суспільства та вченого чимало драматичного. За кордонами України залишилися моря-океани. Співпраця з Росією ставала примарою, а для України вчені-гідроакустики не потрібні.
Але й за складних умов Ігор Леонідович зумів реалізувати чимало наукових ідей. У сфері його фахових інтересів того часу — проблеми ультразвукової діагностики об'єктів різних форм і хвилевих розмірів. Він вивчав резонансні властивості органів і кровоносних судин людини для діагностики різних захворювань. Його погляд сягав за горизонт, в інші світи: мав намір вивчати фізичні властивості «літаючих тарілок». На жаль, тяжка хвороба позбавила вченого шансу реалізувати нові творчі задуми...
Наукова діяльність стала змістом його життя. Про це говорили колеги і учні, які провели Ігоря Обозненка в останню путь.
Володимир СКРИНЧЕНКО
також у паперовій версії читайте:
- ДВІ МОГИЛИ ГРИГОРІЯ НЕЛЮБОВА
назад »»»