ПЕНІТЕНЦІАРНА СИСТЕМА НЕ ХОЧЕ ЗМІНЮВАТИСЯ
Аналіз виконання програм, реалізацією яких опікувався Департамент з питань виконання покарань, свідчить: фінансові та матеріальні ресурси він використовував неефективно, умови, в яких перебувають особи під вартою і засуджені, погіршилися. Такого висновку дійшли аудитори Рахункової палати України.
Зустріч із суддею як романтичне побачення
Керівники пенітенціарної системи часто закидають правозахисникам упередженість. Однак оцінки, які їй дають самі очільники (їх у заангажованості чи необ'єктивності запідозрити важко), привабливими не назвеш. Василь Кошинець, перебуваючи на посаді голови департаменту, в одному з інтерв'ю сказав, що в деяких слідчих ізоляторах (СІЗО) сплять на підлозі або по черзі (як це було в 90-ті роки), через те що їхнє «народонаселення» значно перевищує кількість наявних місць. За таких умов, мовляв, зустріч із суддею чекаєш як романтичне побачення. Більшість режимних корпусів СІЗО збудовано ще за царя, тож твердження про надійність стін і даху над головами спецконтингенту перебільшено. А обладнання та його перелік на об'єктах, які на папері називають медичними закладами кримінально-виконавчої системи, морально застаріли ще за часів Гліба Жеглова.
Кардинально змінити ситуацію мала «Державна програма покращення умов тримання засуджених та осіб, узятих під варту, на 2006–2010 роки». Її основною метою було приведення умов тримання засуджених і осіб, узятих під варту, у відповідність до вимог законодавства та європейських норм і стандартів; забезпечення безумовного дотримання прав людини і громадянина в місцях позбавлення волі; стабільне функціонування органів і установ Державної кримінально-виконавчої служби. Орієнтовний обсяг коштів державного бюджету, необхідний для фінансування програми, становив 2,26 млрд грн.
Однак на її заходи щороку виділяли не більш як 10% від потреби, заявляє нинішній голова Державної пенітенціарної служби (ДПС) — таку назву отримало згадане відомство після адміністративної реформи 10 грудня 2010 року — Олександр Лісіцков. Проте навіть ці значно урізані кошти не спромоглися належно освоїти. Це засвідчив аудит, проведений Рахунковою палатою: 130 млн грн, спрямовані на програмні заходи протягом п'яти років, використано неефективно, а саму програму провалено. Жодного з її заходів не реалізовано. Часткове виконання окремих з них не сприяло поліпшенню умов у закладах кримінально-виконавчої системи.
Ситуація з дотриманням прав ув'язнених значно погіршилася. Кількість засуджених до позбавлення волі та затриманих щороку збільшується — наприкінці 2010-го в тюрмах і СІЗО перебувало 154 тис. осіб. Ще один важливий показник неблагополуччя — зростання смертності серед ув'язнених, що жодною мірою не відповідає задекларованим пенітенціарним відомством принципам поліпшення умов їх тримання. Торік у слідчих ізоляторах та установах виконання покарань померло 808 осіб (на 44 більше, ніж 2009-го).
Норми житлової площі не відповідають вимогам Кримінально-виконавчого кодексу (КВК) у 80 зі 151 установи. Неприпустимо низькою залишається така норма і для СІЗО, де перебувають особи, вину яких ще не доведено судом. Переповненість камер, антисанітарія, брак належного медичного огляду, якісної питної води та свіжого повітря, погане харчування призводять до частих захворювань. Протягом 2010 року їх зареєстровано понад 86 тисяч (хворіє кожен другий). Ситуація має тенденцію до загострення, адже наша країна прийняла зобов'язання, відповідно до яких з наступного року норми житлової площі на одного засудженого потрібно збільшити від трьох до чотирьох квадратних метрів, наголошує Олександр Лісіцков.
Порушуються права засуджених на працю. Нині лише 40% спецконтингенту мають роботу. Хоч у ст. 118 КВК зазначено: «Засуджені до позбавлення волі повинні працювати... Адміністрація зобов'язана створювати умови, що дають змогу засудженим займатися суспільно корисною оплачуваною працею». Зазвичай це має відбуватися на виробництві установ пенітенціарної системи, а в окремих випадках на контрагентській основі на підприємствах будь-якої форми власності, зазначає експерт Міжнародного фонду «Відродження» Олександр Беца.
У цьому зв'язку доречно згадати висловлювання колишнього начальника управління департаменту в Харківській області Володимира Бутенка: «Якщо ми не знайдемо заняття для засудженого, він знайде заняття для нас». Більшість осіб, позбавлених волі, не має ані копійки на особистих рахунках. Між тим 40 тисяч із них отримують виконавчі листи на загальну суму більш як півмільярда гривень. Тобто потерпілі внаслідок грабежів, розбоїв, крадіжок або особи, яким суд призначив компенсацію моральної шкоди, ніколи не зможуть отримати належні їм кошти.
Процес під назвою «хаос»
До слова, це не перша подібна програма, виконання якої Рахункова палата визнала неефективним. Така сама доля спіткала «Програму зміцнення матеріальної бази органів та установ кримінально-виконавчої системи на 2000–2004 роки». Тоді аудитори винесли схожий вердикт: справжнього реформування системи не відбувалося, головної мети програмних завдань — поліпшення умов тримання засуджених, а також забезпечення житлом осіб рядового і начальницького складу пенітенціарної системи та членів їхніх сімей не досягнуто.
А ДПС, проваливши дві попередні програми, розробила проект концепції «Державної цільової програми розвитку органів і установ, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України, на період до 2015 року». Певно, плекаючи надію, що вона буде щасливішою за попередні. У планах відомства, зокрема, перепрофілювання двох колоній, будівництво нових слідчих ізоляторів у столичному регіоні та Криму, що дасть можливість трохи розвантажити цю систему. На порядку денному також підвищення рівня технічної оснащеності медичних служб виправних закладів, адже 80% тамтешнього обладнання вичерпало свій ресурс.
Водночас керівництво Рахункової палати після останньої перевірки жорстко висловило свою позицію: шестиразові спроби реформувати пенітенціарну систему виявилися безрезультатними. Причина — в недосконалості підходів до вирішення проблеми. «Усі п'ять років і МВС, і Мінфін, і департамент брали участь у процесі під назвою «хаос», прозвучало на колегії Рахункової палати. Потерпає від цього суспільство, ув'язнені, імідж держави.
Тож пенітенціарна система потребує модернізації, роблять висновок аудитори. До слова, наша держава входить до непочесної десятки країн із найбільшою чисельністю в'язнів (334 на 100 тисяч населення). Слід скористатися досвідом європейських держав, змінити суть виправного законодавства, запровадити пробацію (відбування покарання без обмеження волі засуджених, натомість лімітувати свободу їхнього пересування та контролювати їхню поведінку). Такі заходи дали б можливість підвищити ефективність використання коштів на утримання слідчих ізоляторів і тюрем.
Ніна КЛИМКОВСЬКА
також у паперовій версії читайте:
- ЯК ЗАРОБЛЯТИ МІЛЬЙОНИ НА БЕЗДОМНИХ
- ЗАПИТУВАЛИ — ВІДПОВІДАЄМО
- ДІЛЬНИЧНИХ ПРОКОНТРОЛЮВАЛИ
назад »»»