ЗЕМНУ КУЛЮ ОБІГНУВ НА МОТОЦИКЛІ
Навколосвітню подорож на двоколісному мотоциклі здійснив житель Полтавщини Валерій Кришня, який 24 червня повернувся на батьківщину. 29-річний уродженець села Світлогірське Кобеляцького району за 307 днів мандрів побував у 28 країнах світу, подолавши на своєму двоколісному «коні» 63 тисячі кілометрів.
Українська вишиванка у колумбійській глибинці
Відважного мандрівника зустрічали перед в'їздом до Кременчука. Першими вітали Валерія місцеві байкери. Близько сорока мотоциклістів терпляче чекали свого кумира, який гордо проніс байкерську емблему Полтавщини багатьма державами світу. Після міцних дружніх обіймів стомлений останнім відрізком шляху додому Валерій задовольнив допитливість журналістів, які теж чекали його у Пісчаному. На своїй першій прес-конференції на Полтавщині стрункий хлопець в українській вишиванці розповів про себе та свою подорож.
— Я мандрував у цій сорочці, бо я українець,— пояснив Валерій.
Журналісти хотіли почути відповідь щодо фінансування навколосвітньої подорожі. Валерій Кришня відповів, що генеральним спонсором його мандрівки виступила Федерація мотоспорту України, членом якої він є, допомагали і кілька приватних компаній. Без фінансової підтримки його мрія так і залишилася б мрією, адже на навколосвітню мандрівку Валерій витратив близько 30 тисяч доларів США. Це — без плати за готелі, уточнив він.
До речі, про подробиці мандрівки можна прочитати у щоденнику Валерія на його персональному сайті. День старту (Валерій почав подорож із Києва.— Авт.) кілька разів переносили, бо не вдавалося вчасно вирішити організаційні питання, у тому числі з візами. Валерій відкрив візу до США та мав шенгенську візу. Зазвичай наявність таких віз у закордонному паспорті дозволяє вільно відвідувати більшість країн. Хоч, розповів спортсмен журналістам, у Колумбії, куди його переправили разом із мотоциклом вітрильником, з ним сталася халепа, і він ледь не потрапив за ґрати. Колумбійці прийняли його за нелегала, і спроби переконати тамтешніх чиновників у законності подорожі виявилися марними. Валерію відвели 24 години, аби він довів законність свого перебування на території Колумбії. Довелося терміново подавати SOS до Федерації мотоспорту України, звідти негайно зв'язалися з МЗС і питання вдалося залагодити.
З ногою у гіпсі...
За весь час подорожі він не хворів і з ним не траплялося серйозних пригод, приміром, таких, як у Колумбії. Все ж без прикрощів не минулося. На початку мандрів, коли Валерій доїхав до Казахстану, зламав ліву ногу. Сталося це, коли на великій швидкості з'їхав із траси. Проте і це не перешкодило меті.
— Я залишився у друзів у Казахстані з переламаною ногою,— зауважив Кришня. — Туди приїхала моя наречена, вона доглядала мене два тижні, а потім я вирішив не повертатися назад, бо чимало було зроблено, і я не міг підвести ані себе, ані людей, котрі стояли за мною. Тому вирішив знайти великого розміру кросовий мотобот, натягнув його на гіпс і поїхав через усю Росію.
За час затяжної мандрівки Валерій схуд на два кілограми. Він стежив за вагою і намагався добре харчуватися, віддаючи перевагу м'ясним продуктам. За весь час йому лише двічі пощастило поїсти українського борщу. Першого разу — в Америці, де його запросили в гості українці, які там живуть. Другого разу — в Аргентині, де він сам приготував улюблену страву. Щоправда, зізнався мандрівник, хоч він і вміє добре варити борщ, але він вийшов у нього не такий смачний, як на батьківщині. Очевидно, припускає Валерій, в Аргентині овочі на смак відрізняються від наших і вода має інший присмак.
Надійний мотоцикл був не єдиним засобом пересування. Валерій двічі пакував у ящик мотоцикл і переправляв його багажем у літаку. Перельоти довелося робити з Південної Кореї до штату Вашингтон у США та з Бразилії до Лісабона, столиці Португалії.
Цікавила журналістів і небезпека, яка чатувала на довгому шляху одинокого мандрівника з Полтавщини. Проте мотоцикліст нічого з того, що його могло налякати або поставити під загрозу життя, не пригадав. Однак...
— Я спинився на ночівлю в джунглях у Гватемалі й готував собі вечерю. Раптом чую, що десь із правого боку працює... трактор. Потім його гуркіт почув з іншого боку. Дивно, адже з якого дива у джунглях, та ще пізно ввечері, працює трактор? Потім здогадався, що то мавпи, які там живуть. Вони, звісно, не «кінконги», але так кричать, що стає моторошно. Лише тоді я зрозумів, що нічого страшного для мене немає. Найстрашніший звір — людина.
Наш гінго здивував мексиканців
Американський континент сподобався Валерію. Попри розхожі уявлення про наркоторговців і бідність тих країн, він зустрів там чуйних та співчутливих людей, говорить мандрівник. Приміром, у Мексиці він приїхав до якогось віддаленого селища. Подивитися на дивака на мотоциклі збіглися ледь не всі місцеві жителі. Один із них люб'язно погодився на роль перекладача. Жителі тикали в бік мандрівника пальцями й голосно вигукували: «Гінго! Гінго!». Увагу до його персони перекладач пояснив тим, що він — «гінго» — перша біла людина, котра наважилася приїхати у мексиканську глибинку. Зазвичай американці не ризикують...
— Один хлопчисько, який уважно слухав мою розмову з перекладачем, кудись побіг і незабаром повернувся, щось тримаючи у подолі сорочки. Він підійшов до мене і висипав у шолом майже два десятки апельсинів. Гостинець від усієї хлоп'ячої душі виявився дуже смачним...
Валерій розповів, що він непогано знає англійську, що стало у нагоді під час подорожі. А в навколосвітній мандрівці він вивчав ще й іспанську.
— У шолом у мене вмонтовані навушники,— розкрив секрет Валерій.— Тож під час руху на мотоциклі я слухав вправи з іспанської, повторював слова та намагався копіювати вимову. А коли під'їжджав до АЗС у країні, де розмовляють іспанською, одразу ж практикувався у розмові й закріплював те, що чув у навушниках. Ефективний метод!
...Валерій Кришня літаком перелетів до Європи. Португалія та Іспанія, які першими зустріли нашого земляка, сподобалися йому. Далі він вирушив відмінними європейськими дорогами до України.
Після нетривалого перепочинку Валерій Кришня планує привести до ладу свої записи, систематизувати фото- і відеоматеріали. Їх за час подорожі назбиралося багато.
— Моя мрія збулася. Тепер допомагатиму іншим здійснювати свої мрії.
Олександр БРУСЕНСЬКИЙ
також у паперовій версії читайте:
- ВІД МАДРАСА ДО МАХАБАЛІПУРАМА
назад »»»