У РОЛІ ХЛОПЧИКІВ ДЛЯ БИТТЯ
ЧАСТО ОПИНЯЮТЬСЯ ПОСАДОВІ ОСОБИ МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ УКРАЇНИ ЧЕРЕЗ НЕДОСКОНАЛІСТЬ ЗАКОНОДАВСТВА, ІНШІ ЧИННИКИ, НЕЗАЛЕЖНІ ВІД НИХ
«Нічийна» земля...
Серед правопорушень, а то й злочинів, що кояться у військовому відомстві України, є і такі, які пов'язані зі збереженням державного майна і земель оборони. Свідченням цього може слугувати те, що лише протягом першого кварталу поточного року військовими прокурорами було внесено понад 400 подань і приписів, майже 50 протестів, винесено 47 постанов про порушення дисциплінарного провадження.
Часто посадові особи різного рівня порушують вимоги Закону України «Про використання земель оборони», внаслідок чого їх передають комерційним структурам для ведення господарської діяльності. Приміром, у квітні 2008-го посадові особи Бердичівської квартирно-експлуатаційної частини району, що на Житомирщині, передали одному з товариств із обмеженою відповідальністю кілька земельних ділянок військового містечка № 30 загальною площею 180 га.
У МО не відхиляють певних закидань з боку правоохоронців щодо деяких порушень. Більше того, останнім часом оборонне відомство ініціювало розслідування багатьох справ, намагаючись позбутися людей, які бажають збагатитися за рахунок держави, кидаючи тінь підозри на відомство. Водночас військове відомство у багатьох випадках — заручник ситуацій, спровокованих не ним самим...
Згідно з чинним законодавством, порядок надання дозволів фізичним і юридичним особам на «вирощування сільськогосподарських культур, випас худоби та заготівлю сіна» визначає уряд. Однак, починаючи з 2004 року, механізму його застосування не вироблено, що сприяє різним порушенням.
Нині до сфери управління МО входять 19 військових радгоспів і сільськогосподарських підприємств, які створено для забезпечення Збройних Сил продуктами харчування. Особовий склад українського війська харчується за допомогою комерційних структур, які цілковито взяли на себе всі витрати, пов'язані з харчуванням. Це означає, що потреба у зазначених підприємствах відпала. Проте вони досі продовжують використовувати землі МО, площа яких становить більш ніж 30 тисяч гектарів.
Військовому відомству вона теж не потрібна. Для того щоб її віддати іншим господарям, слід подолати чимало перепон. Склалася парадоксальна ситуація: органи влади, комерційні структури так і дивляться, щоб, як мовиться, відхопити ласий шматок земельки у МО, і водночас, коли МО бажає відмовитися від деяких її наділів, то не може це зробити швидко і без збитків для власної кишені.
Земля завжди була в ціні. Особливо тепер, під час ринкових відносин, коли її вартість зростає. Тому охочих поживитися нею за рахунок Міністерства оборони вистачає, у тому числі серед чиновників, які представляють різні рівні й гілки влади. Наприклад, лише цього року виявлено 27 незаконних рішень щодо вилучення понад трьох тисяч гектарів земель з-під юрисдикції оборонного відомства. Зокрема, Болградська районна рада, що в Одеській області, «конфіскувала» земельних ділянок загальною площею більш як дві тисячі гектарів, одразу передавши їх в оренду комерційним структурам.
Навіть громадські організації, котрі, як відомо, не мають тих прав, що органи влади, не проти використання земельки для власних потреб. Так, товариство військових мисливців і рибалок ЗС України незаконно використовує понад 20 тисяч гектарів землі. Що ж, потрібно десь полювати і рибалити!
Збройні Сили України продовжують реформуватися. А під час будь-яких змін завжди знаходяться охочі половити рибку в мутній воді. Так завжди було і, як бачимо, є. Мабуть, ще нескоро чиновники відзначатимуться високою свідомістю і дотриманням вимог чинного законодавства. Проте не можна обминути увагою те, що в багатьох випадках однією з причин цих порушень є відсутність належного обліку земель оборони у військовому відомстві. До того ж існує чимало розбіжностей з місцевими відділами земельних ресурсів Державного агентства України із земельних ресурсів щодо 107 тисяч гектарів земель оборони. Представники військового відомства не раз і не два намагалися ліквідувати ці розбіжності, але безуспішно, бо посадовці, від яких залежить вирішення цієї проблеми, «заклопотані іншими справами». Чи не тому, що мають з цього певний зиск?
Порушення вимог законодавства у сфері земельних відносин, на думку правоохоронців, зумовлено також відсутністю правовстановлюючих документів: через це 14 тисяч гектарів земель оборони залишаються «нічийними». А це ні багато ні мало, а 26 відсотків усього земельного фонду МО. Проте в цьому разі його вини немає, оскільки із 127 мільйонів гривень, необхідних для виготовлення державних актів на землю, у 2011 році передбачається асигнувати лише 20 мільйонів. Але й вони не надходять регулярно. Є чимало й інших причин, через які МО змушене виступати в ролі такого собі хлопчика для биття. А все тому, що у нас і досі, на 20-му році існування незалежної країни, немає чітко виписаного законодавства, яке б регулювало вирішення подібних ситуацій.
Чому не реалізується військове майно?
У результаті реформування і скорочення чисельності Збройних Сил України у минулі роки вивільнено 421 військове містечко, у якому перебуває понад сім тисяч об'єктів нерухомості. Їхня балансова вартість становить близько мільярда гривень. Є всі підстави стверджувати, що незабаром їх вартість буде значно нижча: чималий термін експлуатації (деякі будівлі споруджували відразу після війни.— Авт.), низька якість ремонтних і відновлювальних робіт сприяють їх руйнуванню, а отже, зниженню ринкової вартості. До того ж МО змушене витрачати кошти на підтримання цих об'єктів у більш-менш задовільному стані, відволікати особовий склад для їхньої охорони і оборони.
Кожен із попередників нинішнього міністра оборони намагався якомога швидше позбутися цього майна, розуміючи, що його наявність на балансі військового відомства не сприяє розв'язанню основних проблем — підвищення рівня боєздатності частин і підрозділів. Адже майже 20 років МО змушене спрямовувати на охорону і збереження непотребу фінансові ресурси, які вимірюються десятками мільйонів гривень. І це в умовах незадовільного фінансування потреб самого оборонного відомства!
Проте до думки керівників МО не завжди прислухалися. На словах високі урядові чиновники погоджувалися, звичайно, з їхніми аргументами на користь реалізації майна, а насправді не сприяли практично їм у цьому. Словом, утворилося замкнене коло.
Скажімо, урядовою постановою від 2 квітня 2008 року визначено, що «відчуження об'єктів нерухомого військового майна здійснюється на аукціонах разом із земельними ділянками, на яких вони розташовані». Подібну норму закріплено і в кількох законах країни.
Міністерство оборони України є користувачем, а не власником земельних ділянок, на яких розташовано військові містечка, через що не може виконувати цю вимогу урядовців. Невже ті, хто готував ці постанови, закони не знали цього? Навряд чи.
Звісно, що ситуацію, яка склалася, потрібно було якось розв'язувати. Тому керівництво військового відомства на свій страх і ризик усе ж реалізовувало нерухомість, перераховуючи кошти до державного бюджету. При цьому МО намагалося вирішувати власні проблеми, що найбільше дошкуляють військовикам ЗС, зокрема житлову. Нагадаймо, що нині на обліку безквартирних перебувають понад 40 тисяч офіцерів і прапорщиків українського війська. Як це робилося? Укладанням договорів спільного будівництва житла для військовослужбовців.
Відповідно до укладених договорів МО відмовлялося від прав на користування земельними ділянками на користь фірм-забудовників. При цьому об'єкти нерухомості, придатні для використання, списували. У більшості випадків, як стверджують правоохоронці, житло не споруджували. Натомість фірми-забудовники за рішеннями судів отримували право власності на нерухомість.
Наприклад, у недалекому минулому, скориставшись такими угодами про забудову, приватні фірми набули права власності на будівлі, загальна вартість яких становила понад п'ять мільйонів гривень, у трьох військових містечках Харкова. При цьому комерсанти отримали ще й право користування землями площею більш ніж 30 га. Передбачалося, що захисники Вітчизни одержать 92 квартири. Та не так сталося, як гадалося. Натомість комерційні структури непогано підзаробили, зважаючи на те, що ці містечка розташовані у місті Харкові, де вартість землі ненабагато поступається столичній.
Загалом у минулі роки МО (для вирішення житлової проблеми військовослужбовців) ухвалило рішення про списання близько 400 об'єктів нерухомості. Чи всі вони бездоганні з точки зору юриспруденції — мають відповісти прокурори.
Зараз на балансі Міністерства оборони перебуває чимало об'єктів незавершеного будівництва: обліковано понад 600 довгобудів, вартість яких становить понад 500 мільйонів гривень. Природа їх виникнення банальна: за дефіциту коштів зведення їх було призупинено. Коли відновиться — невідомо. Якщо вони все-таки будуть зведені, їхня вартість буде значно вища, ніж передбачалося. Це пов'язано не лише з подорожчанням будівельних матеріалів: десятки мільйонів доведеться витрачати на те, щоб ліквідувати наслідки такої «консервації», оскільки більшість об'єктів напівзруйнована. А 30 довгобудів фактично знищено.
У ситуації, що склалася, найлегше звинувачувати МО, мовляв, полюбляють там порушувати закони України. Проте, як зізнався у розмові зі мною один високопоставлений чиновник міністерства, «наше законодавство в багатьох випадках так виписане, що важко дотримуватися букви закону, вирішуючи нагальні проблеми сьогодення». Гадаю, більшість читачів погодиться з ним. Принаймні з числа тих, кому через службове становище доводиться працювати над вирішенням подібних проблем. Наприклад, як можна убезпечити довгобуд від руйнації? Лише завершенням робіт. А як можна їх завершити, коли держава не виділяє кошти на капітальне будівництво? Проте в ролі винуватців опиняються військові, бо на їхньому балансі перебувають ці довгобуди.
Є випадки, коли недобудовані будинки розбирають. Посадові особи кількох військових частин викрали збірно-розбірні металеві конструкції у місті Ужгороді. При цьому вони підробили відповідну документацію, щоб зняти зазначене майно з обліку.
Військового, іншого майна в МО України вистачає: його вартість, за приблизними підрахунками, становить майже 80 млрд грн. На жаль, у багатьох випадках у нього немає дбайливого господаря. Адже понад 30 тисяч його найменувань вартістю 2,4 млрд грн перебуває (без достатніх правових підстав) на різних державних підприємствах МО. При цьому не все воно поставлене у повному обсязі на бухгалтерський облік. Зокрема, на державному підприємстві «Балаклійський ремонтний завод» обліковується більш ніж 1500 одиниць військової техніки, водночас як, за даними Центру обліку, надлишкового майна його трохи менше. Не збігаються і вартісні показники, що, погодьтеся, сприяє різним зловживанням.
Протягом тривалого часу на підприємствах, в організаціях та установах інших відомств теж знаходиться чимало військової техніки і майна, переданого їм оборонним відомством для дослідно-конструкторських, інших робіт. У цьому нічого дивного, тим паче крамольного, немає.
Майно тривалий час не інвентаризували, а коли нарешті зробили це за ініціативою Генеральної прокуратури України, то з'ясувалося, що значна частина техніки не використовується за призначенням і підлягає поверненню.
Будь-які матеріальні цінності мають певний термін використання і зберігання. Після його закінчення вони стають непридатні для використання (повністю чи частково). У таких випадках ухвалюють рішення про доцільність подальшого зберігання такого майна. На жаль, інколи замість того, щоб списати таке майно, ухвалюють рішення про його переміщення з одного місця зберігання до іншого, для чого витрачають значні кошти. А все тому, як пояснив мені один працівник МО, що в деяких випадках легше заплющити очі на псування певного майна, ніж списувати його.
Міністерство оборони України належить до силових відомств держави. Проте і йому не по силах вирішувати всі проблеми. Особливо зараз, коли багато залежить не від його величності закону, а чиновника. Так далі не може тривати. Адже йдеться про державні кошти, яких не вистачає військовому відомству на вирішення нагальних проблем, пов'язаних із обороноздатністю країни.
Сергій ЗЯТЬЄВ
також у паперовій версії читайте:
назад »»»