ДЕШЕВИЙ СИР— У МИШОЛОВЦІ
Тема реформування газового господарства в Україні не нова. Проблема в іншому — постійна актуалізація гостроти питань, на жаль, не приводить до їхнього розв'язання. Провідні енергетичні експерти сходяться на думці, що об'єкти реформ є. Це газовий ринок, це НАК «Нафтогаз» України. Але не видно суб'єкта, тобто того, хто б реорганізував цей ринок. Розмови про оновлення галузі тривають уже не один рік. Ще 1998-го було підготовлено цілий пакет газових реформ разом зі Світовим банком, низку меморандумів з Євросоюзом. У торішньому липні ухвалено закон щодо основних засад функціонування ринку природного газу, який став передумовою вступу України до Європейського енергетичного співтовариства.
Серед узятих Україною зобов'язань, зокрема, і реформування газового ринку за принципом відокремлення транзиту газу, його поставок і видобування. Причому оператори з розподілу природного газу мають бути самостійними щодо прийняття рішень, незалежними від материнської компанії. Адже в іншому разі годі чекати інвестицій у газовий сектор. А нині його оновлення ускладнене контрактами з «Газпромом» і малопродуктивними переговорами з Росією про зміну формули ціноутворення на блакитне паливо. Та не розрубавши гордіїв вузол у газовій співпраці з північною сусідкою, маємо мало шансів на енергетичну інтеграцію з ЄС.
Подорожчання нафти на світовому ринку знову актуалізувало питання ціни на газ для нашої країни, оскільки відповідно до підписаних у 2009 році контрактів вартість газу для України залежить від ціни на нафтопродукти. Якщо раніше уряд прогнозував ціну на російський газ на рівні 269 дол. за тисячу кубів, то зараз ідеться про 300 дол. у середньорічному вимірі. Найбільше зростання очікується в четвертому кварталі, коли дадуться взнаки прописані в контракті положення, згідно з якими існує певний часовий лаг між підвищенням ціни на нафтопродукти і підвищенням вартості газу, імпортованого з Росії.
Газове питання є досить складним для України, адже розрахунки до бюджету закладалися за найнижчими цінами, навіть меншими за торішні, а доведеться мати справу з дещо іншими реаліями. За великим рахунком процеси, що відбуваються на світовому нафтовому ринку, спричинені серйозною кризою в арабському світі (революційні хвилі, громадянська війна в Лівії), впливають і на Україну. Це є ознакою глобалізації світу.
У цій ситуації український уряд зіштовхнувся з досить серйозними проблемами. Можливо, доведеться вдаватися до непопулярних рішень — підвищувати ціни на газ для населення. Цього, як відомо, вимагає й МВФ, наполягаючи на тому, що необхідно привести ціни на блакитне паливо до економічно обґрунтованих. Тож є досить серйозні політичні ризики, які можуть спричинити перестановки в уряді і політичні коливання. Уряд намагається знову активізувати діалог з Росією щодо укладення нових газових угод або внести корективи до існуючих. Цей діалог триває вже більш як рік, та поки без вагомих результатів.
Чинна влада покладала надії на те, що справа зрушить з місця після чергового, восьмого, засідання Комітету з економічної співпраці українсько-російської міждержавної комісії у Москві 7 червня. Тоді обговорювалося чимало важливих питань двостороннього співробітництва. Зокрема, у сфері авіабудування, ядерної енергетики, космічної промисловості, транспорту і прикордонної співпраці. На думку глави українського уряду М. Азарова, Україна і Росія перегорнули сторінку недружнього, упередженого ставлення одна до одної. Товарообіг між країнами зріс у 1,5 раза, а на кінець цього року порівняється з докризовими обсягами. За сприятливих економічних умов може сягнути 50 млрд доларів.
Під час засідання комітету вдалося знайти порозуміння з багатьох чутливих для співпраці України і Росії питань. А от розв'язати проблему обмеження постачання до РФ українських труб, м'ясо-молочної продукції та цукру мають робочі групи, створені для аналізу так званих вузьких місць в українсько-російських відносинах, хоч позиція Росії, наприклад, щодо обмеження ввезення українського цукру для української сторони так і залишилася незрозумілою. Чомусь розв'язання цього питання затягується, незважаючи на те, що РФ імпортує понад 1 млн т цукрової тростини. А для України вона не знімає мито на ввезення 100 тис т цукру.
Суворі контраргументи
Шанси на те, що вдасться домогтися від Росії зниження газових цін — невисокі, кажуть експерти, адже нашу сусідку цілком влаштовують контракти, підписані два роки тому. Черговий червневий етап газових перемовин закінчився очікуваною трикрапкою, принаймні для України. Наші пропозиції щодо перегляду газових угод залишилися без відповіді, хоч і не без надії на подальші зміни. Росія не зробила кроку назустріч Україні у питаннях зміни ціни на блакитне паливо, а всього лише натякнула, що може розглянути можливість такого кроку. Згоду російського прем'єра В. Путіна на предметне обговорення питання щодо ціни на газ для України наша сторона оцінила як досягнення московських переговорів.
Але ця згода, зауважують експерти, стала результатом незгоди, зафіксованої під час спільної прес-конференції прем'єрів двох країн. Глава російського уряду назвав діючі газові контракти такими, що відображають інтереси України і Росії, а формулу обрахування ціни на газ — ледь не ідеальною. Український прем'єр у відповідь констатував, що ця ідеальна формула чомусь призвела до того, що сусіди України отримують газ за цінами нижчими, ніж наша держава. В. Путін із цим не погодився, зазначивши, що Польща і Німеччина платять за газ більше, ніж Україна. Причому в Німеччині створено СП з «Газпромом», і Москва тепер має з Берліном глибшу інтеграцію, ніж з Україною.
Тож, як пояснив згодом М. Азаров, під час переговорів виявилося, що в української та російської сторін євродані про вартість газу різняться, тому вирішили відкласти справу і найближчим часом прояснити ситуацію з таким різночитанням. Київ, за словами М. Азарова, має намір з переконливими аргументами довести Москві, що ціни на російський газ за діючою формулою для України таки вищі, ніж для деяких європейських споживачів. Міненергетики та вугілля отримало доручення розглянути умови постачання газу за контрактами з Росією в інші держави.
Російська сторона погодилася як порівняльну базу розглянути умови постачання і ціноутворення на свій газ до європейських країн. Умови газового контракту для України є найгіршими і не відповідають ринковим умовам ціноутворення. Наша сила в переговорах — у суттєвих аргументах, констатує М. Азаров. А ось на що натякав В. Путін, згадуючи про газове СП з Німеччиною, зрозуміло. Як мінімум — на створення СП «Газпрому» і «Нафтогазу», що фактично означає поглинання російською компанією української. Тоді Росія остаточно візьме під контроль усі шляхи постачання своїх енергоносіїв до європейських споживачів. Як максимум — на інтеграцію України в рамках Митного союзу, до якого входять Росія, Білорусь, Казахстан.
Під час червневих переговорів сторони обмінялися ввічливими жестами. Україна пообіцяла вивчити можливість приєднання до деяких проектів, які реалізуються в рамках Митного союзу. А Росія висловила готовність обговорити співпрацю з Україною в рамках Митного союзу у форматі 3 + 1. Але відмовитись від програми максимум північна сусідка не поспішає. В. Путін заявив, що у питанні вступу України до Митного союзу і Єдиного економічного простору м'яч перебуває на українському боці. Росія ж готова до того, аби Україна долучалася до інтеграційного процесу активніше.
Українська відповідь на російську пропозицію пролунала в Москві на прес-конференції глав урядів. М. Азаров висловив сподівання, що угода про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС буде підписана до нинішнього жовтня. А констатація після цього, що Україні потрібно розвивати і поглиблювати економічну співпрацю як з Євросоюзом, так і з країнами СНД, навряд чи потішила інтеграційні амбіції російського прем'єра. Так що подальші українські спроби зробити формулу ціни на російський газ і саму ціну більш справедливою легкими точно не будуть. Тим більше, що гру російська сторона веде дуже складну і багаторівневу.
Якщо з мирною інтеграцією не вийде, то РФ може і на чергову газову війну погодитися. Дехто з російських експертів саме провокування, підштовхування України до більш активних дій на газовому фронті називає чи не головною метою російського керівництва. А як ще можна охолодити відносини України з ЄС і поліпшити ставлення Європи до завантаження Північного потоку та зацікавленості у Південному потоці? Що стосується СП «Газпрому» і «Нафтогазу», то при всій декларативній дружній налаштованості нашої влади до російського керівництва вона гальмує процес злиття двох компаній, оскільки зацікавлена в тому, аби не просто контролювати «Нафтогаз» і процес транспортування газу до Європи, а й в тому, щоб бюджет отримував надходження від діяльності цієї компанії.
У пошуках альтернативи
За таких умов є досить серйозні надії, що Україні доведеться врешті-решт вдаватися до пошуку альтернативних джерел енергії, значного скорочення споживання газу, економного господарювання в енергогалузі. Для нашої країни питання здешевлення газу принципово важливе, тому що є не тільки економічним, а й політичним. Експерти констатують, що під час червневих переговорів у Москві ні Україна, ні Росія не добилися свого. Після Харківських угод в української влади відбулося певне переосмислення підходів до діалогу з РФ. Іти на політичні поступки в обмін на здешевлення газу, яке де-факто дає лише певну амортизацію проблеми, оскільки діючою залишилася формула ціноутворення на газ, Україна не хоче.
Чи вдасться Росії знайти аргументи, які переконають Україну піти на щось на зразок Харківських угод, прогнозувати важко. З іншого боку, Україна досить серйозно просунулась у діалозі з Євросоюзом і має шанс приєднатися не до Митного союзу, а до зони вільної торгівлі з ЄС. І цим фактично зробила остаточний вибір на користь євроінтеграції, а не інтеграції в пострадянський простір.
Те, як будуть розвиватися події, багато в чому визначить і стратегічні перспективи України. Якщо вона в обмін на дешевий газ зробить вибір на користь Митного союзу, то розпочнеться процес інтеграції в пострадянський простір. Якщо ні, то будуть певні проблеми, але й певні стратегічні вигоди, пов'язані з тим, що Україна орієнтується на європейські принципи організації як газового ринку, так і економічної політики. Тож якщо не швидкий результат, то певні перспективи наша країна отримає.
Україна не цурається й дружби з Росією. Завдання № 1 — налаштувати міцні стосунки з РФ, вважає глава нашої держави, бо є ціла низка галузей економіки, де успішно і взаємовигідно можуть співпрацювати обидві країни. Та все ж передусім вітчизняна влада налаштована домовлятися з Росією про перегляд невигідних для держави газових угод. В. Янукович сподівається вже у липні особисто поставити крапку у нелегких і затяжних газових переговорах. Водночас запевняє, що не може навіть ітися про злиття «Нафтогазу» й «Газпрому», як це пропонувала Росія в обмін на зниження газових цін.
Так само лишається незмінною і державна позиція щодо вступу України до Митного союзу, хоч Росія неодноразово наполегливо пропонувала Україні стати членом цього об'єднання, натякаючи, що тоді й переговори про зниження ціни на блакитне паливо можуть мати позитивний результат для нашої країни. Вступати до Митного союзу Україна не буде, але до тісної співпраці готова, заявляє глава держави. Перспективи співпраці з країнами Митного союзу бачить у енергетичній галузі, машинобудуванні, літако- та суднобудуванні.
Для перегляду газових контрактів є всі підстави, кажуть експерти. І тут не обов'язкове бажання чи небажання «Газпрому» та виконання малопов'язаних з газовою тематикою вимог. Експерти нагадують, що у 2009 році в існуючій понад сорок років системі довгострокових контрактів (Гронінгенська модель) в умовах росту попиту в Європі на скраплений газ були виявлені суттєві недоліки. Як наслідок — Норвегія контракти переглянула, а Росія — ні. Частка ринку збуту Норвегії на території Євросоюзу зросла до 19%, а Росії — впала до 22%, після чого у 2010 році «Газпром» почав переглядати умови контрактів з ключовими європейським партнерами — E.ON, ENI, GdFSuez, Botas.
Тож прецедент є. Нема, щоправда, альтернативи у вигляді норвезького газу. Зате є недобудовані газопроводи в обхід України. І все ще є монопольна вітчизняна ГТС. Чи зуміє команда В. Януковича скористатися прерогативами і знову розіграти багатовекторну карту, як це робив у різний час і з різним успіхом Л. Кучма? Очільник уряду М. Азаров озвучив деякі варіанти виходу з газової ситуації, якщо Росія не піде на поступки у переговорах про ціни на газ. По-перше, зменшити обсяги закупівлі російського газу від нинішніх 41 млрд кубів на рік до 30 млрд. По-друге, звернутися до МВФ по кредит на 1–2 млрд дол., що компенсує Україні зависокі ціни на блакитне паливо. По-третє, диверсифікувати джерела постачання газу, зокрема шляхом добудови терміналу з прийому скрапленого газу на березі Чорного моря.
Україна може поставити питання про підвищення ставки на транзит російського газу, яка також розраховується за формулою, і в першому кварталі цього року становила 2,84 дол. за 1 тис кубів на 100 км відстані. Однак ці аргументи суперечать чинним угодам з «Газпромом», реалізація їх можлива в односторонньому порядку лише через звернення до Стокгольмського арбітражного суду. У разі відсутності компромісу з «Газпромом» Україна може використати звернення до арбітражу як останній аргумент. Однак це буде означати остаточне поховання надій на вибудову взаємоприйнятних та партнерських стосунків у газовій сфері.
Олена КОСЕНКО
також у паперовій версії читайте:
назад »»»