ЛУНАЄ
ВІЧНА МАРСЕЛЬЄЗА
Французи 14 липня 2011 року відсвяткували національне свято — День взяття Бастилії. За давньою традицією цього дня внутрішньополітичні пристрасті відходять на другий план, і всі громадяни згадують про ідеали Великої французької революції — славнозвісні свободу, рівність і братерство. Лише після свята внутрішньополітичний порядок денний повертається до обговорення традиційних проблем.
За дев'ять місяців — у квітні 2012 року — французи впродовж трьох тижнів проголосують на чергових президентських та парламентських виборах. Для правлячих правоцентристів на чолі з президентом Ніколя Саркозі опитування громадської думки не віщує поки що нічого втішного. За п'ять років урядування Саркозі у французів накопичилося чимало претензій до нього. Восени очікуються чергові класові бої з приводу пенсійної реформи. Опозиційні соціалісти намагаються мобілізувати на свою підтримку профспілки. Знову неспокійно й у арабських передмістях великих французьких міст.
Також чимало протиріч у зовнішній політиці Франції. Насамперед тому, що Саркозі надто радикально почав переглядати засади традиційної зовнішньополітичної доктрини Франції, закладеної понад сорок років тому президентом Шарлем де Голлем. Її суть полягала в пріоритетності європейського лідерства Франції в союзі з Німеччиною та дистанціюванні від США. Натомість за Ніколя Саркозі французько-німецькі відносини давно пережили медовий місяць. Берлін і Париж не соромляться публічно демонструвати протиріччя між собою. Найгучніше з них стосується ступеня кредитної підтримки Греції та плати за збереження євро. На цьому тлі навіть відмова Німеччини від підтримки силової політики Франції у Лівії вже не виглядає такою дивною.
Взагалі малоприємними для французького уряду є новини з афганського та лівійського фронтів. У Афганістані днями загинув 70-й французький солдат. Про ситуацію в Лівії Саркозі взагалі воліє не згадувати, особливо коли його «друг» — італійський прем'єр-міністр Сільвіо Берлусконі нагадує, що він був категорично налаштований щодо військової операції проти Каддафі. Тепер у Саркозі обмаль часу, щоб одночасно спробувати виправити кризову внутрішньополітичну ситуацію та виплутатися із двох малопопулярних у французькій громадській думці війн.
У країні фактично розпочалася президентська передвиборча кампанія. Кожен із потенційних кандидатів на посаду президента вже має власну виборчу стратегію. Зважаючи на те, що Ніколя Саркозі у квітні 2012 року доведеться змагатися за крісло президента з двома жінками, він досить вдало «підгадав» із дружиною Карлою Бруні народити дитину якраз до офіційного старту перегонів. Цей факт, на думку політичних технологів Саркозі, має привернути до нього позитивну громадську увагу.
В опозиційних соціалістів точиться запекла боротьба за право висунення кандидатури на президентські вибори. Вони відмовилися розглядати питання про можливе висунення кандидатури колишнього директора Міжнародного валютного фонду Домініка Стросс-Кана, проти якого відкрили чергову справу про зґвалтування. Імовірніша кандидатура Мартін Обрі, яка є офіційним лідером Соціалістичної партії Франції, але конкуренцію їй може скласти й Сеголен Руайяль, яка 2007 року програла президентські перегони Саркозі.
Розрахунки політикам правого та лівого штибу може сплутати офіційний кандидат від ультраправого «Національного фронту Франції» Марін Ле Пен. Рік тому вона заступила свого батька Жан-Марі Ле Пена на цій посаді й за цей час спромоглася з популістських лівих та правих гасел створити привабливу для середнього французького виборця ідеологічну суміш. Але козирною картою, яка відрізняє Марін Ле Пен від інших фаворитів майбутніх президентських перегонів, є жорсткий опір європейській інтеграції.
Марін Ле Пен закликає французів відмовити у довірі кандидатам традиційних партій та на ознаку протесту голосувати за неї. Звичайно, перегони лише на старті, але вже зараз вони обіцяють бути непростими для усіх кандидатів та цікавими для спостерігачів. Адже однозначного фаворита, здатного перемогти одразу в першому турі, цього разу немає.
також у паперовій версії читайте:
- ПОСИЛЕННЯ НЕСТАБІЛЬНОСТІ
- В ОЧІКУВАННІ ПАЛЕСТИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
- ПІВДЕННИЙ СУДАН— ДИТЯ КОМПРОМІСУ
назад »»»