МЕРИЛІН МОНРО: ЖИТТЯ І ФІЛЬМИ
85 РОКІВ ТОМУ НАРОДИЛАСЯ КУЛЬТОВА АКТРИСА
1. Жінка-загадка
Приблизно о дев'ятій тридцять ранку 1 червня 1926 року в лікарні Лос-Анджелеса народилася майбутня зірка Норма Джин Бейкер. Її бабуся була з Ірландії, дід із Шотландії, названий батько — з Норвегії. Дівчинку охрестили, коли їй було шість місяців, у церкві Євангелія (в Каліфорнії). Її мати Гледіс Пеарл Монро (дівоче прізвище) народилася в Мексиці. На свідоцтві про народження мати Норми внесла до списку Мартіна Едварда Мортенсена як батька. Чоловік Гледіс — Бейкер, пізніше Мортенсен, залишив її, як тільки почув про вагітність. 1934 року Гледіс потрапила до психіатричної лікарні.
Дитинство Норми минуло в притулках. На всіх дитячих фотографіях волосся Норми Джин пряме, червонясто-коричневе. У 1942-му у віці 16 років Норма Джин вийшла заміж за Джеймса Доугерті, але прожила з ним лише два роки. Джим Доугерті працював на фабриці літаків. Першу роботу моделі Норми Джин було оплачено п'ятьма доларами. Її природна форма губ була плоска, вона витратила чимало часу, щоб змінити і вдосконалити їх. У результаті багато хто думав, що її рот був її кращою особливістю. Ще Мерилін зробила кілька пластичних операцій на обличчі й грудях.
1945 року 19-літня модель Норма Джин Доугерті консультувалася в агентстві моделей Вluе Вооk, розташованому в готелі Ambassador у Лос-Анджелесі. Цю дружелюбну й скромну молоду модель, що позувала оголеною перед камерою Графа Морана за 10 дол. на годину, пам'ятають як Мерилін Монро. Сильвія Барнхарт була першим перукарем яка випрямила їй волосся, пофарбувала її в білявку.
2. Шлях на вершину
Перше ім'я на студії їй було дано Саrole Lind. Інші можливі імена були Клер Норман, Мерилін Міллер і Джин Монро. Остаточним ім'ям стало Мерилін Монро. Перша пропозиція знятися для кіно надійшла 1947 року, коли акторка-початківець з'явилася в епізоді фільму «Небезпечні роки».
1948-го вона підписала шестимісячний контракт зі студією Соlumbiа. Перша роль у кінофільмі була в Scudda-Hoo, Scudda-Нау, в наступні роки — «Дами з кордебалету», «Кульова блискавка». Гарненька білявка сподобалася публіці й критикам. Особливо була відзначена гра у відомому фільмі «Усе про Єву», де в невеликому епізоді вона зуміла передати палітру почуттів, емоцій, які сушать маленьке честолюбне створіння — її героїню міс Косуелл, що починає акторську кар'єру, мріє стати зіркою і не гребує для цього жодними засобами.
Однак для режисерів вона насамперед залишалася гарною, сексапільною, ніхто із тих, які запрошували зніматися, не бачив і не хотів бачити в ній акторку. Цим пояснюється репертуар стрічок з її участю. Про зміст фільмів можна судити навіть за їхніми назвами: «Любовне гніздечко», «Давай одружимося», «Ми не одружені», «Можна входити без стуку», «Джентльмени віддають перевагу білявкам», «Як вийти заміж за мільйонера». Вона стає зіркою, фотографії вечірніх туалетів і «без» розходяться мільйонними тиражами, а на сторінках преси постійно смакують подробиці особистого життя. Коли ж в 1956 році стає відомо, що черговим чоловіком М. М (так її величають глядачі) став знаменитий американський письменник Артур Міллер, ажіотаж навколо акторки досяг апогею...
І знову спроби змінити свій екранний імідж приречені на невдачу. Вона відвідує заняття театральної студії Е. Казана, Ч. Страсберга — це викликає усмішки, у своїх інтерв'ю говорить про бажання зніматися для серйозних картин, одержує запрошення на участь у чергових мелодрамах, комедіях, де їй, як і раніше, відведено роль звабливої красуні («Немає кращого бізнесу, ніж шоу-бізнес», «Через сім років після весілля», «Принц і хористка»). Хоч багато акторів, режисерів, у тому числі знаменитий Лоуренс Олів'є, бачать у ній талант драматичної акторки, ніщо не змінюється в житті Мерилін. Для глядачів вона Душечка — героїня найвідомішого фільму «Деякі люблять погарячіше» (у нашому прокаті — «У джазі тільки дівчата»), гарненька солісточка веселого дамського оркестру, яка мріє вийти заміж за мільйонера, а знаходить щастя в обіймах такого ж жебрака, але чарівного музиканта. «Ніагара», «Автобусна зупинка», мабуть, лише раз удалося їй вийти за межі звичного амплуа — це була остання екранна робота, що має символічну назву «Неприкаяні» (1961).
3. Акторка на всі часи
Нещодавно на Московському кінофестивалі показали сім фільмів за участю найсексуальнішої жінки світу Мерилін Монро. П'ятдесяті, коли вона гриміла, минули, і нинішньому школяреві, котрий пішов на легковажні назви її картин («Займемося любов'ю», «Деякі люблять погарячіше», «Джентльмени віддають перевагу білявкам») потрібно довго пояснювати, що він потрапив не на той фільм.
Мерилін Монро в жодній картині не займається любов'ю. Набір її сексуальних «відмичок» викличе радше усмішку, ніж прагнення,— нині вже точно люблять погарячіше. Опубліковані уривки з її щоденників нагадують не одкровення секс-бомби, а листи з дитячої книги. Солодка «бебі» в рожевій постельці!
Від фільму до фільму вона співає пісеньки про любов, складаючи губки бантиком, здивовано кліпаючи віями. Тіло, що зводило з розуму мільйони, наразі вимагає ґрунтовного корегування — надто пишна, під сукнею, що облягає, видно животик. Серед сучасного типу акторок-циркулів із відполірованими стегнами й кулеметними стрічками хрест-навхрест вона схожа на рум'яний пончик до різдвяного столу.
Монро залишила після себе таємницю, тому що була Жінкою. Її образ відокремився від плоті. Він не дає спокою. Мадонна звинуватила Монро у невмінні користуватися косметикою й стежити за фігурою — й збільшила обсяг губ, щоб бути схожою на неї ще більше. В Америці «носять» груди, ноги Монро. її відтворюють, тиражують. Вона — втілення Еротики.
Невдале особисте життя, даремні спроби довести режисерам, що «красуня Marilyn Monroe» здатна на щось більше на екрані, демонстрація своїх принад — ось основні причини трагедії, що розігралася у багатому особняку, де ранком 5 серпня 1962 р. поліцією було виявлене мертве тіло акторки.
Напевно, щоб зрозуміти глибину цієї трагедії, є сенс повернутися назад, коли Норма Джин осягала перші уроки життя. А вони були більш ніж суворі: убогість, істерики матері, зґвалтування вітчимом, коли дівчинці минуло лише вісім років, відчуття самотності й туги.
На жаль, у той момент, коли «народилася» акторка Мерилін Монро, жінці, котра носить це ім'я, залишалося жити небагато. Постійні думки про старість, що наближається, розлучення з Артуром Міллером, незадоволеність роботою закономірно привели акторку до депресії, як виходу з неї — зловживання алкоголем, наркотиками, снодійним... Хоч офіційний висновок «самогубство» поки ніким не спростовано, донині смерть М. М. викликає чимало пересудів, здогадів. Версія вбивства з політичних мотивів (у пресі багато писали про бурхливий роман Мерилін із сенатором Робертом Кеннеді) також має право на існування. Єдиний чоловік із близьких, котрий провів акторку в останню путь, був її другий чоловік, знаменитий спортсмен Джо Ді Маджіо.
І те, що майже півстоліття, які минули після смерті, жива пам'ять про неї, доводить, що в історії світового кіно вона була набагато більшим явищем, ніж просто приваблива, сексапільна білявка.
Її смерть в 36 років стала своєрідною «американською трагедією», актом національної мрії. Мрії рідко збуваються. Просто маленька, так і не стала дорослою, жінка виявилася не готова до думки, що життя — це випробування. Вона була для цього надто беззахисна, тендітна, неприкаяна й за примхою долі пішла в інший світ тим же дитям.
4. Усе, крім щастя
У Мерилін особисте життя склалося ненайкраще. Яскравим свідченням того служать чотири спроби «розпалити» сімейне вогнище.
У 16 років юну Норму Джин насильно видали заміж за сусіда однієї з її прийомних матерів. «Це була дружба із сексуальним присмаком», напише потім Мерилін у спогадах. Наступними чоловіками Мерилін були знаменитий бейсболіст Джо Ді Маджіо, відомий драматург Артур Міллер, що заявив у відповідь на звістку про трагічну загибель Монро, що таку не знає. Про четверте заміжжя Мерилін стало відомо через 24 роки по її смерті. Цього разу в ролі «містера Монро» виявився Роберт Слетцер, журналіст і продюсер, відомий зараз як біограф зірки.
5. «Свічка на вітрі»
Мерилін Монро померла зі слухавкою в руці, вночі з 4 на 5 серпня 1962-го, у власному будинку. Біля ліжка лежали порожні коробочки від снотворних пігулок. Чотирнадцять інших баночок від ліків і таблеток були на нічному столику. М. М. не залишила посмертних записок.
Як було установлено, Мерилін Монро померла від передозування наркотиками. Поховали акторку 8 серпня 1962 року на меморіальному цвинтарі в стінному склепі.
Дотепер до кінця не розгадано багато загадок її життя, таємниці смерті... Достеменно відомо одне: 5 серпня 1962 р. служниця, що увійшла до спальні, побачила Мерилін Монро без ознак життя. Рапорт лікаря-криміналіста свідчив: «Жінка, тридцяти шести років, зріст 162 см, обсяг стегон 96 см, обсяг талії 57 см, обсяг грудей 96 см, шатенка, пофарбована під білявку, померла від смертельної дози снодійного». Що це було: випадковість, самогубство або чиясь зла воля? Відповіді на це запитання ми, напевно, не довідаємося ніколи...
Із усіх кінозірок минулого вона — найлегендарніша, знаменита «свята Мерилін від сексу». Власниця «золотого погруддя» і хвилюючої ходи, завжди звабна й кумедна водночас. Її еротизм гортав подібно до хмар бризок бурхливого Ніагарського водоспаду. Нескінченно бажана, і тепер, через десятиліття, до цих характеристик потрібно додати ще одну — «глибоко трагічна».
Юрій ШЛАПАК
також у паперовій версії читайте:
- ДАВ СВОЄ ІМ'Я СМЕРТІ
назад »»»