«СУДНІ ДНІ»
ЮЛІЇ ТИМОШЕНКО ЗАГРОЖУЄ ДО ДЕСЯТИ РОКІВ УВ'ЯЗНЕННЯ
Судова система в Україні давно викликає багато нарікань, однак справа проти Юлії Тимошенко, котра ось уже тиждень вирує в умах громадськості, схоже, здатна перевершити всі попередні уявлення про вітчизняну Феміду. Більше того, у системи з'являється ще одне конкретне обличчя з конкретним іменем — Родіон Кірєєв.
Власне, не було б у цій справі саме цього персонажа, робити якісь проміжні висновки у справі Тимошенко поки що було б непросто. По-перше, фіналу в засіданнях ще не видно і, судячи з того, як заповзято учасники цього театру абсурду домагаються кожен свого — «вистава» ще триватиме певний час.
По-друге, решта фігурантів справи (окрім згаданого судді) є постійними учасниками політичного життя в державі, а отже, вже дещо набили оскомину самими фактами появи в ефірі.
По-третє, їхня поведінка загалом є доволі передбачуваною. Бо навряд чи хтось мав сумніви, що фабриканти справи проти Юлії Тимошенко під час судового розгляду продовжуватимуть її звинувачувати. Так само не було сумнівів, що сама Юлія Володимирівна не визнаватиме себе винною.
Хіба що її поведінка упродовж трьох «судних днів» була аж занадто різкою... Так, у цьому, до речі, також винен суддя Кірєєв. Можливо, був би на його місці більш гідний для Юлії Тимошенко (у її власному розумінні) опонент, вона б і не поводилася зухвало. А так — що взяти з новачка...
Майже за Моемом: «Театр»
Авторові цих рядків цікаво було б дізнатися: чи сподівався Родіон Кірєєв на таку прискіпливу увагу до своєї персони в день, коли Президент Віктор Янукович своїм указом переводив його з Березанського суду Київської області до одного з найодіозніших «храмів» Феміди, яким уже багато років є Печерський районний суд столиці? Зрештою, навіть до того за плечима в пана Родіона була нетривала практика — попередник чинного глави держави Віктор Ющенко своїм указом визначив йому місце роботи в Березані лише два роки тому — у 2009-му.
Якщо вірити припущенню опозиції, мовляв, увесь спектакль під назвою «Суд над Юлією Тимошенко» зрежисовано заздалегідь, виходить, що влада діє проти Юлії Володимирівни із просто-таки казуїстичною методичністю. Вона не лише «добиває» свою опонентку, вона робить це руками людини, котра найменше для такої ролі підходить. Уявіть собі можливі юридичні баталії, якби правосуддя (чи «правосуддя»?) над екс-прем'єр-міністром було доручено вести якому-небудь метру судової системи...
О-о-о, можна не сумніватися, що Юлія Тимошенко продемонструвала б у всій красі знання вітчизняного законодавства та його подекуди суперечливих тонкощів. Навіть без підтримки Сергія Власенка Юлія Володимирівна могла б покласти на лопатки будь-якого маститого виконавця таких політичних замовлень.
Нині про це мало хто пам'ятає, але в біографії Юлії Тимошенко був цікавий факт. У парламенті четвертого скликання Тимошенко працювала в правовому комітеті Верховної Ради. І працювала доволі плідно, нерідко розбиваючи ті чи інші ініціативи досвідчених правників, лояльних до тодішнього президента Леоніда Кучми, котрі намагалися то вмовити його балотуватися на другий (третій) термін, то зумисне обмежити права й обов'язки його можливого наступника, то взагалі ліквідувати посаду президента як таку...
Скидається на те, що, обравши нині саме таку поведінку (умовно її можна назвати «тактикою невставання», оскільки Тимошенко категорично відмовляється продемонструвати бодай формальний етикет щодо суду), Юлія Тимошенко ніби прийняла правила, запропоновані владою.
Таке її рішення — зовсім неоднозначне. Зрештою, є чимало людей (навіть з когорти симпатиків Тимошенко), котрі вважають: зневажати суддю, що виступає від імені держави, це те ж саме, що плюнути на Державний прапор, коли його тримає відвертий негідник... На підтвердження цієї тези можна пригадати, як Юлія Володимирівна, перебуваючи на посаді керівника уряду, підсміювалася над так званими жартами свого російського колеги Володимира Путіна про те, що «какой-то мазурик утащил самолет» (ішлося про конфлікт між українськими президентом та прем'єром з приводу державного літака). Тоді її поведінка також багатьма громадянами не сприймалася.
Навіть більше — вона й зараз певною мірою ризикує втратити в очах тепер уже світового співтовариства. Зрозуміло, що точку зору депутата Європарламенту від Латвії Олександра Мирського, де він розцінює нинішню поведінку Тимошенко як слабкість, «регіонали» роздмухали навмисне. Але тут ніде правди діти — європейці люблять порядок. Навіть якщо суди перетворюються на судилища, а професійність служителів Феміди можна легко поставити під сумнів...
Зрештою, де в чому згадуваний депутат Мирський має рацію. Судова система в Україні є вкрай недосконалою ось уже багато років. І Юлія Тимошенко, коли обіймала посаду прем'єр-міністра, не надто напружувалася, щоб змінити цю ситуацію. Так, у неї справді не було й десятої частки тієї влади, що нею нині наділений Віктор Янукович.
Доречно звернути увагу ще й на такий аспект. Якби чинна влада була хоч скільки-небудь далекоглядною, її представники зробили б усе, щоб забезпечити під час проведення судового засідання максимально комфортні умови. Тоді, цілком імовірно, таких, як Олександр Мирський було б значно більше. Не згодом, а вже тепер. І своє несприйняття поведінки Юлії Володимирівни вони висловлювали б не подумки, а на повний голос.
А так цьому неабияк заважають кадри з «політичної сауни», як охрестили залу засідань Печерського суду дотепники. Та ще й підсилені зізнаннями посла Євросоюзу Жозе Мануеля Пінту Тейшейри про те, що судове засідання справді відбувається в нелюдських умовах.
Можливо, ще й у цьому криється причина — чому суддею в цій справі було обрано недосвідченого і нікому не відомого Родіона Кірєєва? Маститі служителі Феміди навряд чи погодилися б, подібно до своїх потенційних «жертв», по кілька годин стікати потом і піддавати себе ризику отримати нервовий тік на обличчі...
До речі, Юлія Тимошенко як надзвичайно тонкий психолог і тут зіграла з максимальною користю для себе. Прийшовши на другий день до зали суду в окулярах, вона стала нагадувати сувору вчительку. І тоді недосвідчений суддя став ще більше перед нею поступатися.
Ні-ні, у плані розвитку справи по суті це нічого не змінить. Однак ще одну моральну перемогу над владою Юлія Тимошенко, поза всіляким сумнівом, здобула. А для неї це — надзвичайно важливо.
Упала у вічі ще й така особливість. Найпоширенішою фразою Родіона Кірєєва під час судових засідань була: «Говоріть по суті, ми — не в театрі». Таке враження, що пан суддя більше переконував у цьому не підсудну, а самого себе. Бо Тимошенко уже багато років чудово знає: будь-яка політика (а судові інстанції у нас від неї, на жаль, не відокремлені) є справжнісіньким театром. Іноді цей театр набуває рис театру абсурду, іноді схиляється до комічного... Але найчастіше — за всіма декораціями прихований відвертий фарс. Щоб збагнути це, вочевидь, недостатньо дволітньої судової практики на теренах столичної області...
Цікаво, чи пану Кірєєву відомий твір Сомерсета Моема «Театр»? Якщо так, то він не міг не провести певних аналогій із цим твором та нинішніми судовими засіданнями. Причому йому тут випала явно не виграшна роль.
«Хрестоносиця»
Так уже сталося, що головною опоненткою Юлії Тимошенко впродовж багатьох років виступає депутатка-«регіоналка» Інна Богословська. Вона й нині очолює парламентську комісію, котра займається вивченням «газових справ» Юлії Володимирівни.
Отож, можна було не сумніватися, що присутність пані Богословської на розгляді справи екс-прем'єрки буде обов'язковою. Так воно й сталося. Причому Інна Германівна продемонструвала присутнім свою неабияку «набожність». На всі спроби прибічниць Юлії Тимошенко послати на голову Богословської чергову порцію прокльонів, депутатка «смиренно» посміхалася і хрестила своїх кривдників. Навіть після того, як під час одного з інцидентів її облили водою (утім, можливо, в «сауні», навіть політичній, це потрібно сприймати швидше як благо, а не як образу).
Богословська навіть встигла поскаржитися на життя. Мовляв, після судових «тимошенківських» засідань їй почали погрожувати. Зокрема, після «водних процедур» обіцяли облити бензином... Та все ж скидається на те, що амбітна Інна Германівна віддала б усе на світі, щоб мати бодай наближену популярність своєї опонентки.
Найцінніший свідок
Попри те, що чергове судове засідання відбудеться лише наступного понеділка, обвинувачувальний вирок Юлії Тимошенко передали вже позавчора. За словами прокурора, яка представляє державне обвинувачення в суді, Лілії Фролової, у цьому вироку фігурує сума збитку, завданого екс-прем'єром державі на 1,5 мільярда гривень. Уже сам цей факт свідчить, що суми ростуть, ніби на дріжджах.
Але головне — не це. За словами прокурора, стаття, яка інкримінується Юлії Тимошенко, передбачає максимальний строк ув'язнення 10 років і (увага!) не передбачає умовного терміну покарання. Себто виходить, що вже тепер перед Юлією Володимирівною фактично відчиняються двері в'язниці. Бо в те, що її визнають невинною за таких обставин, схоже, не вірить і найбільший оптиміст. Навіть попри те, що пані прокурор зазначає: позиція самого звинувачення щодо міри покарання Тимошенко буде висловлена лише під час судового розгляду.
За словами Лілії Фролової, колишній президент Віктор Ющенко також фігурує у списку осіб, які мають бути допитані під час засідань. Більше того, якщо колишній соратник Юлії Тимошенко з майданних часів відмовиться прийти на засідання, його... можуть привести силою.
Нагадаємо, Віктор Андрійович уже давав свої свідчення в прокуратурі і на програмі Савіка Шустера. Однак до суду його життєва дорога поки що не приводила. І от тут справді буде цікаво поглянути: як спілкуватимуться Віктор Андрійович та Юлія Володимирівна? І хто з них виглядатиме достойніше? Хоч... Щодо останнього запитання, сумнівів ні в кого, здається, немає жодних.
* * *
Насамкінець звернімо увагу ще на одну обставину. Напередодні судових засідань Президент Віктор Янукович заявив, що він бажає Юлії Тимошенко займатися тим, чим їй подобається і що вона любить робити. Вочевидь, глава держави запам'ятував: найбільше у світі Юлії Володимирівні подобається влада. А хоче вона бути президентом України. Ой, щось не віриться, що Віктор Янукович висловлював свої побажання щиро. І скидається на те, що підконтрольні Президентові структури вперше в житті підуть проти його волі. Принаймні робитимуть усе, щоб озвучені ним бажання в цій частині не здійснилися.
Ярослав ГАЛАТА
також у паперовій версії читайте:
назад »»»