З НЕПОВТОРНОГО СВІТУ ДИТИНСТВА
У тому, що образ дитини може бути привабливим не лише зовні, а внутрішній світ маленької людини часто набагато глибший, різнобарвніший і більш відкритий для добра і здивування, ніж у дорослих, гадаю, переконає виставка «Образ української дитини в народному мистецтві». Вона триватиме в Національному центрі народної культури «Музей Івана Гончара» до кінця літа.
Тут представлені давні світлини українських родин із різних куточків нашої країни, а також щирі народні картини — портрети дітей та їхніх батьків у виконанні знаних та маловідомих малярів: Анастасії Рак з Полтавщини, Марії Нелеп і Миколи Приходька з Обухівщини, Панаса Ярмоленка та Якова Ющенка з Переяславщини, двох Іванів — Орла й Лисенка з Черкащини та інших.
Часовий діапазон створення експонатів досить широкий — від кінця ХІХ ст. до сьогодення. Проте, за моїми підрахунками, більшість народних картин написана у другій половині минулого століття. Нині нерідко з ностальгією згадуємо 50–70-ті роки: авжеж, тоді не було такого, щоб, як мовиться, ніколи було і вгору глянути. Була можливість і для праці, й відпочинку, і збиралися разом люди частіше, і для святкувань випадало більше нагод. Ще однією перевагою тієї «повільної» епохи можна назвати різноманітність і змістовність проведення дитячого дозвілля. І, до речі, не тільки дитячого, адже в ті часи не було потреби так активно агітувати за книжку, фізичну працю й відпочинок на свіжому повітрі на противагу комп'ютеру, бо того електронного конкурента просто ще не винайшли.
Саме тому й бачимо такі сюжети. Назви робіт промовляють самі за себе. «Село. Діти збирають груші» (художник Микола Кулик). Або — «Сільське подвір'я» невідомого автора з Сумщини. Дівчинка-підліток старанно годує худобу — сипле просо курям, а свині вже щось зі смаком пережовують у кориті. Із ситим і задоволеним виглядом походжають гуси. А маленька господиня, схоже, теж радіє з власної праці.
Гарний приклад родинної ідилії подають і герої живописного твору «Сімейний відпочинок на природі» Миколи Приходька. Хлопчик залюбки збирає гриби, уважно розглядаючи кожен зблизька. Назбирав уже повне відро. Поряд — пес, який його морально підтримує. А маленька сестричка — біля мами. У них, як сказали б психологи, відбувається емоційне спілкування.
А на олійному полотні Марії Нелеп бачимо чотирьох старшокласників, на вигляд майбутніх спортсменів, які розминаються перед тим, як стрибнути у річку й попливти.
Примітні й персонажі твору Панаса Ярмоленка «Марія і Панас Потупи», написаного 1933 року. Образи дівчинки і хлопчика, школяриків, мають характерні ознаки часу. Вона — у скромному, типовому для радянських часів платтячку, тримає кошик яблук, з якого вже взяла одне. Він у вишиванці, з книжкою під пахвою. Обоє якісь ділові й не надто веселі. Їхні погляди не по-дитячому серйозні...
Деякі народні картини, котрі бачимо на виставці, позначені особливою святковістю. Цьому сприяє і їхній зміст, і техніка виконання, зокрема, використання таких матеріалів, як фольга, скло, лак. Отож як дещо театралізований живопис сприймаються роботи Анастасії Рак «Колядки», «Дівча з писанками», а також два твори невідомого художника з Сумщини, датовані 50-ми роками.
Із представлених в експозиції світлин та портретів на нас дивляться з минулого правдивими очима діти — наші близькі й далекі предки — красиві та мудрі, усміхнені й сумні, замріяні і в задумі — з неповторного світу дитинства.
Фотографії цікаві насамперед своєю документальністю, тим, що на них зафіксовано обличчя, одяг, зачіски минулих часів. Мені, наприклад, впала в око світлина 1927 року. Підпис під нею такий: «На лоні природи і на тлі Кам'янця-Подільського — мешканці та гості міста. Серед них — родина Вінницьких, соліст Харківської опери Григорій Манько з дружиною і дітьми». Перед нашими очима образи щасливих людей, які не бояться носити національне вбрання, радіти, бути вільними, тобто тієї української еліти, якої невдовзі поменшає...
Виставку доповнюють елементи дитячого народного одягу (сорочки, керсетки, спідниці, крайки, взуття), прикраси і, звичайно, невід'ємна складова світу малюків — іграшки. Відвідувачі побачать унікальні зразки різноманітних «морок», «вуркалок», «пищалок», виготовлених за описами відомого етнографа Марка Грушевського, а також дерев'яні мальовані іграшки Івана Приходька з Бориспільщини та народну яворівську іграшку з Львівщини.
Тетяна КРОП
також у паперовій версії читайте:
- ОКСАНА ЗАБУЖКО ГОТУЄ ДВІ ЗБІРКИ
- ПАПІР ВИТРИВАЛІШИЙ ЗА КАМІНЬ
- МУЗЕЙ-САДИБУ ФРАНКА ВІДРЕМОНТУЮТЬ
- У АНІ ЛОРАК ВКРАЛИ НОВИЙ КЛІП
назад »»»