ГАРМОНІЯ ДУМКИ І ФОРМИ
У столичній галереї «Митець» під егідою Київської організації Національної спілки художників України розгорнуто персональну виставку скульптора — ветерана Національної спілки художників України Валентини Дяченко і графіка Андрія Левицького.
В експозиції представлено 19 скульптур (дерево) і 30 графічних робіт. Знайомлюсь із митцями.
Валентина Дяченко — поважного віку жінка. Вгадується ніжна, доброзичлива мама, дружина, бабуся. Валентині було дев'ять років, коли почалася Велика Вітчизняна війна, має статус «дитина війни». Пам'ятає евакуацію в Сталінградську, а потім — Саратовську області, тяжкі повоєнні роки. У 1953 році вступила на скульптурний факультет Київського державного художнього інституту (нині — Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури), в 1959 році закінчила його. Тепло відгукується про своїх педагогів із фаху — Макара Вронського, Олексія Олійника, Макса Гельмана, Івана Макогона. Валентина Олексіївна — член Спілки художників України від 1959 року.
Поцікавилася, як зародився у неї інтерес до скульптури. «Все почалося з написання віршів, малювання в шкільні роки,— зазначає пані Валентина.— А вступ на скульптурний факультет остаточно утвердив у життєвому виборі». Її студентська дипломна робота «Мати» була захищена на «відмінно». Державна екзаменаційна комісія відзначила композиційну зрілість, цікаве пластичне рішення, внутрішню теплоту і правдивість роботи (оця внутрішня теплота весь час відчувалася під час спілкування).
Через її творчість наскрізь проходять провідні теми — материнство і люди праці. Першу представляють роботи «Мати з дитиною», «Материнське щастя», «Колискова», «Пташенята», «Спокій», «Малятко з колоском», «Купель», «Близнюки» «Катерина» тощо. Друга тема — люди праці: учителька (пані Валентина народилася в сім'ї вчителів), архітектор, письменниця, медсестра, маляр, сталевар, льотчиця... У роботі майстер використовувала дерево, гіпс, кераміку. Кожний твір митця випромінює любов до своєї професії.
Смаком до життя відзначаються і такі роботи пані Валентини, як «Лілея» (за твором Тараса Шевченка) і «Лілея» (за казкою Лесі Українки). А відлите у бронзі погруддя Лесі Українки стоїть у Новоград-Волинському біля будинку, в якому народилася письменниця.
Іще цікава деталь. Сім'я Дяченків — династія скульпторів: вона, чоловік (нещодавно не стало, на жаль), син Олександр (уже має творчі здобутки), онук Олексій (робить досить втішні кроки).
Скромність знаного митця не дозволила їй розповідати, вихваляти свої досягнення. То ж цю інформацію я відшукала в «Довіднику» спілки. Скульптор Дяченко неодноразово брала участь у всесоюзних, республіканських художніх виставках, а також виставках за кордоном. Працювала над монументальною, декоративною і станковою скульптурою, виконувала державні замовлення.
Цікаве твердження знаходимо у Гегеля: «Художник належить своєму часові, він живе його устремліннями, звичаями, поділяє погляди і уявлення».
Андрій Левицький — то вже інша епоха. Народився у Києві в 1961 році. Професійний художник, ерудит, з почуттям гумору, комунікабельний, викликає симпатію. Вихованець Київського художнього інституту, аспірант-стажер Національної академії мистецтв. Від 1996 року — магістр образотворчого мистецтва. Педагоги з фаху: Михайло Дерегус, Георгій Якутович. Учень академіка (ректора цієї ж академії) Андрія Чебикіна. Учитель відзначив старанність Андрія у навчанні, його працелюбність, відданість обраній справі. Учень тепло згадував доброзичливість Учителя, його щедрість у розкритті тонкощів такої вишуканої галузі мистецтва, як графіка. Секретів у Вчителя від учня не було. Андрій Левицький працює в галузі вільної графіки: «інталіо», офорт, мецо-тинто, акварель.
Представлені на персональній виставці роботи вражають вишуканістю, елегантністю: «Дерева», «Авіа», «Метелики мого життя», «Рушниця не має стріляти» тощо. Яку ж треба мати розвинену уяву, ерудицію, інтуїцію, техніку виконання і навіть силу волі, щоб на «виході» отримати якісний продукт! І це Андрієві професійно вдається.
Від 1992 року він — член Національної спілки художників, учасник багатьох національних і міжнародних виставок в Україні та за кордоном. Нагороджений багатьма національними і міжнародними відзнаками та дипломами, володар кількох грантів для роботи і проведення персональних виставок за кордоном.
І пані Валентина, і пан Андрій — це творчі особистості, індивідуальності. Кожен із них — персона грата (бажане обличчя!) Тож нехай вони довго дарують нам свято життя!
Лідія ЗАВІРЮХА
також у паперовій версії читайте:
- РОСІЙСЬКА ПОЕЗІЯ В УКРАЇНСЬКІЙ МУЗИЦІ
- ПОДВИЖНИК МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА
назад »»»