ГОВОРЯТЬ ГРОШІ— СОВІСТЬ МОВЧИТЬ
Скільки у нас із корупцією не борються, вона була, є і, на жаль, буде. Адже коли є попит і пропозиція, відсутні свідки і «угода» влаштовує дві сторони, довести щось у суді неможливо. Насправді реальна боротьба з корупцією передбачає не тільки знання та розуміння її причин...
Як нагадав директор освітньої програми фонду «Відродження» Георгій Касьянов, котрий упродовж багатьох років відстежує цю проблему, перші антикорупційні закони в Україні було ухвалено ще в 1995 році (всього понад п'ятдесят). На жаль, відтоді практично нічого не змінилося — проблеми залишилися такі самі.
Результати недавнього соціологічного дослідження, проведеного фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та фірмою Ukrainian sociologi service, доводять: у вишах майбутня еліта суспільства разом зі здобуттям вищої освіти набуває і перший досвід хабарництва.
За словами директора фонду Ірини Бекешкіної, специфічний «ринок послуг» стимулює попит передовсім з боку студентів, яким треба скласти іспит, здати контрольну або курсову роботу. На запитання «Чому студенти купують собі оцінки?» відповідь проста — дві третини зізналися, що їм ліньки це вивчити, значно простіше вирішити питання за допомогою хабара. Зовнішній тиск з боку викладача відчував лише кожен п'ятий студент (20%).
На запитання, звідки студенти дізнаються про такий спосіб вирішення питання, більше половини відповіло, що від старшокурсників. Тобто старшокурсники безпосередньо передають досвід хабарництва у спадок молодшим товаришам, третина дізнається від своїх однокурсників і 28 відсотків — від викладачів.
Загалом у корупційній практиці зізналося 33 відсотки студентів (кожен третій), хабар викладачеві вони сприймають не як щось ганебне, а, певніше, як атрибут сучасного студентського життя. Коли у розмові зі студентами автори дослідження уточнили, що насправді можна вважати за хабар, ця цифра зросла до двох третин. Адже багато студентів навіть не розуміють, що надавати викладачам послуги, дарувати дарунки (не тільки гроші) — це теж корупційна практика.
Серед студентів переважає й така думка. Для того щоб після навчання отримати хорошу роботу, необхідно насамперед мати знайомства і зв'язки. Добра освіта, високий рівень знань цікавить тільки 38 відсотків студентів. Тож яка різниця, чи заслужена буде оцінка?
Третину студентів турбує нестача грошей на прожиття, ще 30 відсотків — можливість працевлаштування і підробітку у вільний від навчання час, а ось якісне викладання — лише 18 відсотків.
Соціологів особливо вразило те, що рівень хабарництва виявився найбільшим... на юридичних факультетах — у навчальних закладах, де готують тих, хто в майбутньому із цим хабарництвом має боротися. Тут не мають корупційного досвіду лише 29 відсотків майбутніх правників. На другому місці — студенти економічних факультетів, які надалі, певно, будуть «залагоджувати» питання з «правниками», коли керуватимуть бізнесом. Найнижчий рівень корупції виявлено в природничих і технічних закладах.
Несподівано опитування розвінчало міф про те, що значна кількість студентів навчається задля отримання диплома — не збираються працювати за спеціальністю лише десять відсотків. 41 відсоток точно збирається, 33 — якщо нормально платитимуть.
Цікавили дослідників і суми хабарів. Мінімальна «такса» — 50 грн. Проте з 1008 опитаних таку мізерну суму заплатили лише семеро чоловік. 75 грн — двоє. Реально середня сума хабара — 372 грн. Серед опитаних немало й тих, хто платив понад 1000 грн.
На запитання, що можуть запропонувати студенти для подолання корупції у ВНЗ, переважали відповіді: створити телефон довіри, налагодити систему співпраці з правоохоронними органами (таких 20 відсотків, мабуть, саме ті, хто відчув на собі тиск з боку викладачів).
Проте, на думку Ірини Бекешкіної, наведеними діями корупцію в вишах не здолати. Єдиний реальний крок — запровадження незалежного тестування при вступі до навчального закладу. Далі — створення незалежної експертної комісії, яка могла б контролювати якість знань поза іспитами, а також формувати державний стандарт щодо кожної окремої спеціальності. І нарешті проведення незалежного тестування після закінчення навчання. Це б зняло чимало проблем, бо навіщо платити хабарі за іспити, якщо потім можна залишитися без диплома? Подібні пропозиції особливого захоплення у студентів не викликали.
Готовність особисто брати участь у боротьбі з хабарництвом низька. Із 39 відсотків респондентів, які вважають, що з вузівською корупцією все-таки слід боротися, готові брати в цьому особисту участь лише п'ять відсотків. 24 відсотки вважають, що корупцію неможливо подолати, а 13% — це явище природне, проти якого не варто боротися.
Даремно! Працевлаштування «за дзвінком» або «по блату» нині стає економічно невигідним. Студентові слід усвідомити, що на ринку праці дедалі більше цінуватимуть не колір диплома, а кваліфікацію фахівця.
До речі, під час опитування 52 відсотки студентів заявили, що хотіли б здобувати освіту за кордоном. Це — сигнал керівникам вітчизняних вишів.
Олександр КОЗЛОВСЬКИЙ, Укрінформ
також у паперовій версії читайте:
- ЮРИСТИ З ЕКОНОМІЧНИМ ПІДҐРУНТЯМ
- ІНТЕЛЕКТ І ФАСТФУД
назад »»»