ВІК СПОДІВАНЬ: УСПІХ І РОЗЧАРУВАННЯ
26 ЧЕРВНЯ — ДЕНЬ МОЛОДІ
«Молодість — це єдиний недолік, який швидко минає», — твердять мудрі люди. Коли ти молодий, здається, що весь світ біля твоїх ніг. І тобі під силу все. Але минає час, і ти розумієш, що це — ілюзія, яка швидко розтане. Поміркованість і розважливість приходить на зміну юнацьким мріям. І все ж кожен — у своїх потаємних думках — хоче залишитися молодим, сповненим мрій і бажань змінити цей світ. Минають роки, а душа лишається молодою. Хто зберіг здатність радіти світові — найщасливіша людина, чи не так? Адже молодість — то стан душі.
Діти з очима дорослих
Психологи звертають увагу на особливості розвитку сучасних молодих людей. Оскільки вони довше навчаються в школі, то пізніше починають самостійне трудове життя. Якщо європейська молодь переходить на власний хліб ледь не з підліткового віку, то в українських традиціях опікати своє чадо до зрілого.
Парадокс: порівняно з попередниками, сучасні підлітки більш розвинуті й обізнані з багатьма «дражливими» питаннями. І водночас більшість молодих людей вступає у доросле життя...непідготовленою. Такі собі діти з очима дорослих, ілюзії яких розбиваються за перших життєвих випробувань. Чому?
Над цим замислюються педагоги, соціологи, демографи, психологи. Висновки невтішні: розірваний ланцюжок, не пройдені етапи формування особистості. Початок самостійного життя, набуття професії, можливість реалізації, матеріальна незалежність від батьків, шлюб і народження дитини — сучасне життя вносить корективи, і тоді все йде...шкереберть. Тому і точаться дискусії навколо того — кого ж усе-таки називати молодим? Якими мають бути вікові рамки: від 14-ти чи 16 років і до 25 чи 30?
Не менш важливим, аніж продовження періоду молодості, є ускладнення самого процесу соціалізації. Формування особистості молодої людини здійснюється під впливом кількох факторів: родини, школи, молодіжного середовища (громадських організацій, неформальних, стихійних об'єднань), засобів масової інформації. Соціологи зазначають, що підвищується роль молоді в суспільному, політичному і культурному житті. І справа не стільки в зростанні чисельності молодих, скільки у складних соціальних умовах. Чим вищий темп технологічного розвитку, тим швидше оновлюються знання, умови праці і побуту. І тим помітнішими стають соціально-культурні розходження між поколіннями.
За статистичними даними, молодь характеризується такими параметрами: юнаки та дівчата віком від 14 до 35 років становлять 15 407 522 особи — приблизно третина усього населення України; 70% молоді проживає у містах; 30 — у селах; близько двох мільйонів молодих сімей, із них близько 600 тис. мешкає у сільській місцевості. Молодь — це активна демографічна група, здатна змінити суспільство на краще; молодь — це третина економічно активного населення. Як бачимо, статистика малює доволі оптимістичну картину. А як у житті?
Роботу знайде... найспритніший
За соціологічними опитуваннями, проведеними Державним інститутом розвитку сім'ї та молоді, лише третина респондентів у віці 14–35 років задоволена рівнем своєї освіти. Кожен десятий — не задоволений, а кожен четвертий відповів «скоріше ні, ніж так». Дві третини молодих у віці 14–35 років хотіли б мати вищий рівень освіти. Молодь мріє про більш престижну роботу (34%), можливість більш високого захисту (34), кар'єрного зростання (24). Цікаво, що майже половина дівчат і юнаків (47) працює не за фахом. Чому ж випускники, які отримали омріяний диплом, змушені працювати там, де більше...платять.
«Мріяла працювати правником, — розповідає Олена,— вчилася в ліцеї, технікумі, університеті. А влаштуватися за фахом виявилося доволі проблематично. Оскільки не маю впливових родичів і знайомих, шукала роботу самотужки. Та влитися до кола юристів не так легко. На жаль, довелося працювати секретарем, помічником нотаріуса. Господарі приватних фірм діють на власний розсуд, тому через деякий час на моє місце вже претендувала інша випускниця юрфаку. Нотаріус змінював помічників доволі часто, адже вчорашньому студентові можна платити копійки. Професіоналові ж потрібно дати гідну зарплату».
А от Надія — новоспечений журналіст. Під час навчання в університеті встигла попрацювати в редакціях газет, у видавництві, на телебаченні. Утім, знайти постійного місця роботи не вдалося. «Якою я була наївною,— ділиться розчаровано молода журналістка,— мені здавалося, що я буду обирати з кількох варіантів. А поки що знову і знову чекаю на погоду біля моря...»
Студент Олександр довго вагався з вибором професії. «Тому вирішив здобувати одразу дві спеціальності,— розповідає він.— Вивчаю комп'ютерні технології і штудіюю психологію. Хотів ще вступити на юридичний факультет, та батьки зупинили. Мовляв, уже не вистачає на моє навчання грошей».
Попри те, що більшість новоспечених юристів і менеджерів не можуть працевлаштуватися, попит на ці спеціальності не зменшується. За даними соціологічного опитування, проведеного Державним інститутом розвитку сім'ї та молоді, значна кількість випускників шкіл обирають професії юриста (42%), підприємця (37), банківського працівника (32). Водночас спеціальності, на які зростає попит на ринку праці, користуються невеликим попитом серед молоді: фермер, фахівець сільського господарства (5), інженер (9), працівник торгівлі (11), вчитель (14). На думку переважної частини молоді, ці професії не здатні забезпечити життєвий успіх.
Цікава ситуація складається з професією лікаря. Хоч майже 30 відсотків молодих людей вважають, що фах медика може приносити успіх, вони не поспішають заповнити вакансії у поліклініках і лікарнях. Тому не дивно, що за інформацією Державної служби зайнятості, на ринку праці не вистачає медичних працівників, учителів, вихователів дитячих садків. «Так буде доти, доки дипломовані медики і педагоги не одержуватимуть гідної винагороди за свою працю,— розмірковує Марія, випускниця Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова. — Кілька моїх знайомих, випускників медичного університету, не розуміють, навіщо було вчитися шість років (ще й два-три роки інтернатури), щоб одержувати платню, яка майже не відрізняється від зарплати техперсоналу. Мені ж після університету доводиться відпрацьовувати в дитячому садочку. Зарплати вистачає тільки на проїзд і мінімальне харчування. Тому підробляю, викладаю англійську школярам».
До речі, від безробіття потерпає не лише українська молодь. Глобальне безробіття досягло рекордного рівня від початку економічної кризи, — попереджає Міжнародне бюро праці. Виступаючи на Всесвітньому економічному форумі у Давосі, генеральний директор МБП Хуан Сомавія відзначив, що «гідну працю треба зробити центральною метою макроекономічної політики». У щорічному огляді МБП також зазначається, що 78 млн молодих людей по світу були безробітними впродовж 2010 року, що набагато вище від докризового рівня.
Безробітних вистачає і в Європі
Рівень безробіття серед молоді віком 15–24 роки становив 12,6% у 2009 році, у 2010 — зріс майже утричі. Водночас Міжнародна організація праці (МОП) попередила, що молоді люди розчаровані існуючою політикою щодо подолання безробіття. Безробітної молоді вистачає і в Європі. Серед осіб віком від 16 до 25 років 20,4 відсотка ніде не навчається і не працює. Два роки тому, стверджує статистика, рівень безробіття серед молоді становив 14,6%. Найгірша ситуація з працевлаштуванням склалася в Іспанії. Там не працює 42,8% молоді. У Греції не має роботи майже кожна третя молода особа. Не набагато краще в Італії. На Апеннінах без роботи 29% людей віком до 25 років. Молоді італійці в пошуку роботи виїжджають до Франції, США. Майже мільйон безробітних молодих людей зареєстровано у Великій Британії. У пошуку кращої долі вони їдуть до Австралії, Канади, Китаю. Найкраща ситуація з роботою для початківців — у Німеччині. Там без роботи лише 6,5 відсотка. Проте фахівці пояснюють таку ситуацію не стільки дефіцитом робочих місць, скільки демографічною ситуацією.
Загалом же, зазначають експерти, стрімке зростання рівня безробіття серед молоді у країнах ЄС пояснюється, насамперед, збільшенням віку виходу на пенсію та впровадженням програм, які дозволяють працювати після досягнення пенсійного віку. Директор Міжнародного інституту суспільних студій Раймонд Торес і експерт МОП Стівен Тобін у рапорті для Міжнародної організації праці пишуть, що тривале безробіття серед молоді загрожує серйозними суспільними наслідками. Це і антигромадська поведінка, і зростання рівня злочинності, інші негативні прояви у молодіжному середовищі.
На жаль, ці світові тенденції зачіпають і Україну. Як ми спостерігаємо, молоді випускники ВНЗ теж часто працюють не за покликанням. Експерти зазначають, що в Україні найбільший відсоток молодих людей, які не знають, куди себе подіти, припадає на 20–25 років. Тобто це той час, коли молода людина здобуває (або вже здобула освіту) і шукає себе. Хоч, стверджують деякі експерти, влаштуватися на роботу сучасній молоді заважають...хворобливі амбіції.
«Маємо покоління людей, які не бачили, як їхні батьки щоденно ходили на роботу, — стверджує директор Центру управління персоналом Маркіян Нагірний (очевидно, він має на увазі, що люди не мають стабільного заробітку і змушені перебиватися випадковим — Авт.).— Молодь вважає, що великі гроші можна заробити відразу, а так не буває. Людина має пройти кар'єрними сходинками. Випускник ВНЗ хоче таку саму зарплату, як і людина з досвідом. Більшість, шукаючи роботу, орієнтується не на свої знання, а на посаду. А щодо роботи для молоді, то її більш ніж достатньо. Треба лише адекватно оцінювати власні можливості».
Можна, звичайно, не погодитися з менеджером: що поганого в тому, що молодь прагне гідно заробляти? Тим більше, якщо випускник ВНЗ — людина здібна, прагне розвиватися і робити кар'єру? Маркіян Нагірний правий у тому, що процес «вирощування» кваліфікованого працівника — справа не одного дня.
Чимало молодих людей знайшло себе в сучасних ринкових умовах. Добре, звичайно, якщо молода людина стала успішним менеджером в одній із піцерій чи фаст-фуді. А що робити випускникові гуманітарного ВНЗ? Ці випускники розпочинають своє доросле життя з гіркого усвідомлення: вони нікому не потрібні.
Студентство— у всіх вимірах
Міжнародне дослідження «Студенти. Образ майбутнього» провів Інститут імені Горшеніна, вивчаючи «середньостатистичного студента», що мешкає в Україні, Росії, Казахстані та Польщі. Аналізуючи, наскільки патріотичною є сучасна молодь, дослідники дійшли висновку: вищий рівень патріотизму спостерігається серед російської та казахської молоді. Цікаво, що польська і казахська молодь вважає голосування на виборах найбільш важливим фактором для того, щоб бути почутим. Натомість українці і росіяни віддають перевагу...демонстраціям і мітингам. А от у чому єдині всі респонденти, так це у ставленні до таких негативних явищ, як корупція та хабарництво. Молоді поляки, казахи, українці і росіяни переконані: зло потрібно рішуче викорінювати.
Серед найважливіших проблем власних держав студенти Росії, України та Польщі назвали низький соціальний рівень захищеності та бідність. Характерно, що для казахських однолітків ці проблеми є менш актуальними. Польські студенти вважають, що держава має приділяти більшу увагу молодіжній політиці. Казахські ровесники переймаються проблемами освіти; російських студентів непокоїть тероризм; а от українці стурбовані загрозою ВІЛ/СНІДу.
А ще українська молодь проти сімейного насильства, проти того, щоб відмовлялися від новонароджених дітей та засуджує торгівлю людьми. Натомість більшість респондентів доволі лояльно поставилася до громадянських шлюбів та...ухиляння від сплати податків.
Незважаючи на те, що більшість опитаних вважає себе патріотами, сучасна молодь усе-таки мріє вчитися за кордоном. Так, українці та казахи прагнуть поїхати до Великої Британії, США, а от росіяни та поляки воліють залишитися у власній країні. Також близько третини молодих людей підробляє, щоб оплачувати власні розваги. Винятком є Казахстан, де прийнято вчитися та паралельно працювати, щоб допомогти своїй родині (14,3). Майже для третини українських, російських, казахських і польських студентів важливими є самореалізація та перебування в колективі. На запитання «Чи вистачає вам грошей на життя?» більшість респондентів дали заперечну відповідь. Цікаво, що найбільш забезпеченими себе вважають казахські студенти — чверть опитаних зазначила, що їхня родина не стикалася з матеріальними труднощами; водночас серед українських і російських студентів аналогічний показник коливався в межах семи відсотків.
А як проводить сучасна молодь дозвілля? Зазвичай, у вільний час студенти зустрічаються з друзями. На другому місці — комп'ютерні ігри та Інтернет. Таке собі комп'ютеризоване покоління, якому легше спілкуватися у віртуальному світі. На щастя, у більшої частини студентства залишається час на читання, прослуховування музики, прогулянки та заняття спортом. А от щодо відвідин театру, то тут гірше. Якщо українські та казахські студенти відвідують «храм Мельпомени» кілька разів на півроку, то росіяни та поляки — лише раз на кілька років. Щодо літературних уподобань, то сучасну українську молодь найбільше захоплює класична література та любовні історії. Росіяни теж не проти «закрутити романчик», а ще люблять читати фантастичні книги. У польської молоді на першому місці — історичні романи, далі — детективи та пригодницькі твори. Та всіх респондентів єднає інтерес до любовних романів. І це теж закономірно, бо на те й молодість, щоб учитися, працювати і закохуватися!
Наталія ОСИПЧУК
також у паперовій версії читайте:
назад »»»