ЗАСТУПНИК ДИРЕКТОРА ПРАВОВОГО ДЕПАРТАМЕНТУ МО УКРАЇНИ ВІКТОР ЛЕВЧУК: ВИНУ УКРАЇНИ У ЗАГИБЕЛІ РОСІЙСЬКОГО ЛІТАКА ЮРИДИЧНО НЕ ДОВЕДЕНО...
Серед багатьох структурних підрозділів Міністерства оборони Департамент правового забезпечення посідає особливе місце: його фахівці проводять юридичну експертизу багатьох важливих документів ще до того, як вони вступають у дію, обстоюють права військового відомства тощо.
— Наш департамент здійснює правове забезпечення кількох структурних підрозділів Міністерства оборони України, Генерального штабу Збройних Сил України та органів військового управління,— розповідає начальник відділу організації представництва в юрисдикційних органах і претензійно-позовної роботи — заступник директора Департаменту правового забезпечення МО України Віктор Левчук.— Приміром, лише торік підготували близько 30 рекомендацій щодо застосування чинного законодавства з питань правового регулювання проходження військової служби, забезпечення законності, правопорядку і зміцнення військової дисципліни в частинах і підрозділах.
Фахівці надали майже 13 тисяч роз'яснень стосовно цивільного та господарського права, нормотворчої діяльності, порядку проходження військовиками служби, призначення на посади та звільнення державних службовців.
— Відомо, що Ви і ваші колеги забезпечуєте представництво інтересів військового відомства в судах. Розкажіть, будь ласка, детальніше про цей напрям роботи.
— Для цього у нас створено систему обліку, реєстрації й первинного розгляду претензій та позовів, що дає змогу ефективно виконувати покладену на нас роботу, представляючи інтереси МО у судах на всій території України. Хочу сказати, що роботи в цьому плані вистачає. Так, у 2010 році надійшло близько 15 тисяч документів, що стосувалися претензійно-позовної діяльності.
Особливого значення на сучасному етапі набуває забезпечення представництва інтересів Міністерства оборони України у справах, пов'язаних із захистом майна та земельних ділянок Міноборони.
Так, колишній директор однієї з філій Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України «Укроборонбуд» Володимир В., діючи на підставі нотаріально посвідченої довіреності, уклав від імені МО України кілька угод про спільне будівництво об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва шляхом пайової участі сторін.
При цьому визначали пайовий внесок Міністерства оборони України у договорі, який складали з конкретного майна (будівлі та споруди військових містечок, земельні ділянки тощо).
Надалі пайовий внесок МО викуповувала інша сторона договору, об'єкти нерухомого майна разом із земельними ділянками переходили у власність комерційних структур, а Міноборони отримувало гроші, розмір яких був значно нижчий від ринкової вартості зазначеного майна.
Право власності комерційних структур на майно Міністерства оборони України легалізувалось на підставі судових рішень.
Слід сказати, що всі зазначені вище договори укладав від імені військового відомства Володимир В. із перевищенням наданих йому повноважень та грубим порушенням чинного законодавства України.
Унаслідок укладення вказаних договорів зі сфери управління Міністерства оборони України було незаконно виведено майно 36 військових об'єктів, розташованих у інвестиційно привабливих регіонах України.
На цей час господарськими судами України розглядається 77 справ стосовно визнання незаконними зазначених договорів і повернення майна до управління Міністерства оборони України. У 14 із указаних справ винесено остаточні рішення про повернення незаконно відчужених об'єктів до сфери управління Міністерства оборони України та вживаються заходи щодо практичної реалізації цих рішень.
За скоєні злочини колишнього директора Володимира В. вироком суду засуджено до восьми років позбавлення волі.
Суттєвою проблемою для Міністерства оборони України є значна кількість справ, пов'язаних зі стягненням різних компенсацій. Найхарактернішими з них є ті, в яких ідеться про стягнення коштів за неотримане речове майно та продовольчі пайки, виплату щомісячних надбавок за безперервну службу в Збройних Силах України. Щоб читач краще зрозумів інтенсивність цієї роботи, наведу такий приклад: торік наші фахівці взяли участь у 1495 судових засіданнях. Нам удалося призупинити стягнення з рахунків Міністерства оборони лише щодо неотримання речового майна та продовольчих пайків майже 14 мільйонів гривень.
Зауважу, що останнім часом окреслилась тенденція до збільшення кількості позовних заяв до МО. Протягом перших трьох місяців поточного року порівняно з аналогічним періодом 2010-го їх побільшало майже на вісім відсотків і станом на 31 березня 2011 року їх кількість становила понад дві тисячі. Загальна сума позовних заяв зросла (порівняно з першим кварталом 2010-го) на 53 мільйони гривень і на кінець березня 2011 року становила 722 мільйони гривень.
Протягом минулого року суди загальної юрисдикції розглянули більш ніж 12 тисяч справ на загальну суму мільярд 401 мільйон гривень. Міноборони було подано 1658 позовів на суму понад 390 мільйонів гривень, а до МО — 10412 позовів на загальну суму мільярд 10 мільйонів гривень.
— Суми, які Ви назвали, солідні. Хотілося б почути, Вікторе Дмитровичу, яких саме справ стосуються позови, що подають до судів?
— Вони різні. Зокрема, стягнення заборгованості з оплати електроенергії та комунальних послуг, визнання недійсними і скасування договорів оренди, спільної участі в користуванні земельними ділянками, бажання громадян отримати компенсацію за понесені матеріальні та моральні збитки тощо. Нині кожен громадянин України має змогу обстоювати свої інтереси у суді й багато хто з наших співвітчизників, у тому числі військовослужбовці, сповна користується цим правом. Навіть ті, хто, м'яко кажучи, не зовсім має рацію у своїх претензіях до Міністерства оборони.
— Наприклад...
— Нещодавно надійшла постанова Обухівського райсуду Київської області про стягнення з Міністерства оборони України на користь вісьмох осіб — колишніх військовослужбовців Збройних Сил, грошової компенсації за не отримані свого часу продовольчі пайки на суму близько мільйона гривень. Не переповідатиму нюанси проведеної роботи, скажу лише, що завдяки спільним зусиллям із представниками Генеральної прокуратури ми запобігли стягненню Державною виконавчою службою цих коштів з рахунку військового відомства. Більше того, ми добилися скасування за обставинами, що відкрилися, постанови Обухівського суду.
Нині вживаються заходи щодо з'ясування обставин і оскарження безпідставно винесених Самбірським районним судом Львівської області судових рішень та стягнення з МО України близько 650 тисяч гривень. Ця робота проводиться спільно з військовими прокурорами Хмельницького і Львівського гарнізонів.
— Родичі загиблих пасажирів Ту-154, який начебто було збито українськими військовими, вимагають від оборонного відомства компенсацій. Розкажіть детальніше про нюанси цієї справи. Чи далека вона до завершення?
— Щодо розгляду справ, пов'язаних із катастрофою літака ТУ-154 російської авіакомпанії «Сибір» над акваторією Чорного моря 4 жовтня 2001 року, то скажу ось що.
Протягом 2002–2004 років було подано 26 цивільних позовів і два господарські позови до Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України та Державного казначейства від 80 позивачів. У зв'язку з отриманням членами сімей загиблих відповідної допомоги від України, виплаченої на підставі міжнародних угод, більшість позивачів відмовилось від позовів.
На цей час у Господарському суді м. Києва триває розгляд справи, розпочатої у 2004 році за позовом ВАТ «Авіакомпанія «Сибір» до Міністерства оборони України та Державного казначейства України на загальну суму 15 млн доларів США.
Позиція Міністерства оборони України полягає у невизнанні позовних вимог у повному обсязі. Цю позицію підтверджено висновками постанови слідчого Генеральної прокуратури України, судовими рішеннями від 17.01.2007 р., 30.01.2008 р., 21.08.2007 р.; експертним висновком комплексної судово-балістичної, трасологічної та радіотехнічної експертизи.
Як відомо, о 12 годині 45 хвилин сталася катастрофа цього літака. Усі пасажири та члени екіпажу загинули, а літак затонув. Тоді ж екіпаж авіакомпанії «Сибір» на літаку Ту-154М виконував пасажирський чартерний рейс за маршрутом «Тель-Авів — Новосибірськ». На борту літака перебувало 66 пасажирів і 12 членів екіпажу.
У ході розслідування кримінальної справи аналізом зібраних доказів з'ясувалося, що об'єктивних даних, які б достовірно вказували на ураження російського літака Ту-154М українською ракетою, не встановлено і можливості щодо встановлення таких доказів слідчим шляхом вичерпано. Через це кримінальну справу, порушену 4 жовтня 2001 р. за фактом авіакатастрофи літака Ту-154М рейсу «Тель-Авів — Новосибірськ», закрито на підставі ст. 6 п. 2 Кримінально-процесуального кодексу України (за відсутністю складу злочину).
З метою всебічного врегулювання претензій між урядом України та урядами Держави Ізраїль (20.11.2003 р.) і Російської Федерації (26.12.2003 р.) було укладено дві угоди, які передбачають врегулювання претензій родичів потерпілих від катастрофи шляхом здійснення на користь останніх за участю відповідних держав виплат ех gгаtіа, тобто добровільні виплати. Ці виплати — не компенсація в розумінні відшкодування шкоди потерпілим з боку суб'єкта, що скоїв правопорушення, а саме по собі врегулювання ех gгаtіа, не супроводжується визнанням правопорушення і не є відшкодуванням у розумінні, яке надається цьому терміну міжнародним правом.
Жодна з угод не свідчить про визнання Україною своєї вини у повітряній катастрофі та не вказує на те, що їх укладення і зазначена виплата є якоюсь мірою міжнародною відповідальністю української держави або відповідальністю за скоєне цивільне правопорушення.
— Представники Департаменту правового забезпечення МО України беруть участь і в розгляді адміністративних позовів. На що скаржаться їхні автори?
— Вони здебільшого стосуються звільнення деяких керівників державних підприємств МО, накладення дисциплінарних стягнень на військовиків, у тому числі скасування наказів щодо позбавлення військових звань, перерахунку пенсій звільненим із військової служби, призначення і виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності, надання житла, постановки на квартирний облік тощо
— Вас і ваших колег залучають також до інспекційної діяльності. В чому вона полягає?
— Відповідно до затвердженого першим заступником міністра оборони України плану проведення перевірок стану претензійно-позовної роботи у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України на 2011 рік фахівці Департаменту правового забезпечення МО України проводять перевірки стану претензійно-позовної роботи в органах військового управління, військових частинах, установах і організаціях ЗСУ.
Крім того, фахівці департаменту забезпечують правове супроводження діяльності фахівців контрольно-ревізійної служби, Головної інспекції Міністерства оборони України, а також їх залучають до перевірок фінансово-господарської діяльності органів військового управління та військових частин, державних підприємств МО. Лише у 2010 році було проведено близько 20 подібних заходів.
— Які недоліки характерні для їхньої діяльності?
— Вони різні. Наприклад, неухвалення рішень щодо відшкодування збитків і невжиття заходів стосовно погашення існуючої у підпорядкованих органах військового управління, військових частинах дебіторської та кредиторської заборгованості, несвоєчасне оскарження судових рішень, неналежне представництво інтересів Міноборони та Збройних Сил, недоліки у забезпеченні укладення договорів з порушенням вимог законодавства тощо.
Інтерв'ю провів Сергій ЗЯТЬЄВ, підполковник запасу
також у паперовій версії читайте:
назад »»»