ІСТИНА НА КІНЧИКУ СКАЛЬПЕЛЯ
19 ЧЕРВНЯ— ДЕНЬ МЕДИЧНОГО ПРАЦІВНИКА
І. Операція
Діагноз цієї хвороби поставити надто складно. Від неї загинув Онасіс, незважаючи на всі його мільярди. Більш щасливою була доля дочки уславленого тенора Паваротті. Вона згасала на очах, і лише один американський лікар зміг поставити точний діагноз — життя дівчини було врятовано.
Цю хворобу відкрили на початку ХХ ст., але в останні десятиріччя вона перейшла у наступ. На планеті є лише з десяток чи трохи більше спеціалістів, які знають підступність цього тяжкого захворювання — міастенії вилочкової залози та інших органів. Один із них — Михайло Шевнюк. Професор, хірург, як кажуть, від Бога. Він працює у Київській обласній лікарні і зараз, о 10-й ранку, входить до операційної. Починається бій за життя людини.
...На операційному столі — молода красива жінка, вчителька з Криму. Михайло Михайлович поставив діагноз — міастенія. Врятує тільки операція!
В організмі людини немає більш чи менш важливих органів. У кожного своя важлива функція. Вилочкова залоза — ендокринний орган, лімфоїдний, центральний орган імунної системи. Крім вилочкової залози, імунні властивості є у кишківника, лімфатичних вузлів, мигдаликів, печінки і селезінки. Якщо людина народжується з патологією Тімуса-вилочкової залози, з віком залоза видозмінюється — атрофується. До 14–15-річного віку цей орган працює менш активно, починає виробляти антитіла, котрі блокують нервово-м'язові передачі імпульсів від нервів до м'язів. Вилочкова залоза замість того, щоб посилювати імунітет людини, починає повільно вбивати її організм. От якби відразу було видно напрям руйнівної дії переродженої вилочкової залози!
Візьмімо банальну ангіну. Людина прийшла до лора — відкрий рота, скажи а-а-а... Все зрозуміло. Ось ваш курс лікування. Міастенія вилочкової залози — підступна хвороба. Вона може уразити м'язи очей: ви йдете до окуліста, а зір у вас нормальний. Тільки чомусь закриваються повіки все частіше і частіше. Вам важко ковтати, жувати. Ідете до лора — лікар не знаходить патології. Порушується дихання — терапевт теж нічого не знаходить. А таких людей лікарі змушені підключати до апарату штучної вентиляції легенів.
Подібних прикладів безліч. А причина одна — міастенія Тімуса-вилочкової залози. За нею ховається смерть.
...У жінки, яка зараз на операційному столі, було кілька різних симптомів, її дивилися різні лікарі. Точний діагноз поставив хірург Михайло Шевнюк. І от він починає операцію.
Я бував на кінозйомках складних операцій і завжди захоплювався відточеністю, синхронністю дій операційної бригади. Так працюють і помічники Михайла Михайловича — лікарі та медсестри. Хвора — під крапельницею. Їй вводять препарати анестезії. Засинає. Тихо працює апарат штучного дихання.
Михайло Михайлович спеціальними хірургічними інструментами розтинає грудину хворої, розсовує її. Фіксує ширину розсуву, достатню для роботи хірурга. Команди Михайла Шевнюка асистентам лаконічні, немов на полі бою. Та це і є бій.
Добре видно дихання легенів, роботу серця. Для операційної бригади звична картина. Для стороннього — незвичайна. Бачити людину не зовні, а всередині. Це тобі не бездушний атлас анатомії гортати.
Операція триває... Ось вона, вилочкова залоза, зазвичай маленька, може, три або чотири сантиметри, якщо здорова. У цьому випадку вона гіпертрофована. Її патологія добре видна навіть некваліфікованому поглядові. Її потрібно видалити, адже у цьому порятунок хворої.
Михайло Михайлович впевненими рухами видаляє хвору залозу — такі операції він робить десятки років.
На годиннику в операційній 10.40. Операція наближається до фінішу. Хірург зшиває грудину, шкірний покрив. Усе!
10.45. Хвору везуть до палати. Ще діє анестезія. Та головне позаду. Сім-вісім днів пацієнтка пробуде у лікарні, а потім — додому.
Слідом за Михайлом Михайловичем заходжу до ординаторської.
ІІ. Розмова в ординаторській
— Втомилися, професоре?
(Усміхається). — Нічого, я тренований. У мене приватний будинок, невелике господарство. Курочки, півники, кішечка. Нещодавно собачка прибилася. Люблю хазяйнувати. Працюю фізично. Дрова на зиму рубаю. Я завжди повинен бути у формі.
— Повернімося до операції. Бачу, Ви задоволені.
— Так і має бути, адже повертаєш людині здоров'я і навіть життя.
— На операційному столі була молода жінка. А шов значний.
— Ми зробили косметичний шов. Через кілька місяців він буде малопомітний. Десь за рік на пляжі ніхто його не побачить. Так що краса не постраждає.
— Ваші пацієнти з України?
— Не лише. З Молдови, Туркменії. Географія широка.
— Ця операція не зі звичайних. Мабуть, потрібний якийсь спеціалізований центр. Держава допомагає в ньому напрямі?
— На жаль, вона не дбає про таких хворих. Центри є в Росії, Білорусі, не в нас. А лавина хворих наростає.
— Скільки Ви зробили подібних операцій?
— За тисячу.
— У Вас були попередники вчителі?
— І в радянські часи таких спеціалістів було мало, практично одиниці. В Ленінграді ці операції робив професор Гаджієв. В Україні в 1961-му почав робити мій учитель професор Скрипниченко. Це була людина легендарної біографії. Він був лікарем у партизанському об'єднанні Сидора Ковпака, хірургом. Якось у ті часи оперував у сараї, при світлі гасової лампи відомого поета Платона Воронька. Було дуже важке кульове поранення кишківника. А у медиків навіть бинтів не було.
— І як хірург Скрипниченко вийшов із цієї ситуації?
— Використали звичайний лісовий мох. Прокип'ятили, висушили, поклали на опероване місце. Чудово загоїлось.
— У Вас були імениті пацієнти?
— Кінорежисер Віктор Живолуб. Він працював у Москві на студії імені Горького. До речі, входив до п'ятірки найкасовіших режисерів Союзу. Може, бачили його фільм «Бармен із «Золотого якоря»?
— Захопливий бойовик.
— У нього була важка форма міастенії. Та й вік. Я оперував. Успішно. Після цього вже в незалежній Україні він зняв на студії «Укртелефільм» дві повнометражні документальні стрічки — «Правда про загибель ескадри» і «Брестський мир. Протистояння».
— Я добре знаю ці стрічки. Був їхнім редактором. Талановитий режисер. У Вас є учні?
— Михайло Йосипенко. Нещодавно він успішно провів самостійно операцію з міастенії вилочкової залози. Я був його асистентом.
— Михайле Михайловичу, Ви сказали, що діагностувати цю недугу складно.
— Безперечно. У нас у Київській обласній лікарні є комп'ютерна томографія, електроміографія, інші сучасні методи діагностики. Перед операцією медикаментозно готуємо пацієнта за спеціальною системою. Існують нові ефективні препарати.
— Які причини цього захворювання?
— Несприятлива екологія, нервові стреси. Є інші причини. Той же мільярдер Онасіс пережив важкий нервовий стрес: у авіакатастрофі загинув його син. Він був льотчиком. Проте лікарі не змогли поставити вчасно діагноз «міастенія» — і людини не стало. Таємниця цієї недуги часто за сімома печатками.
— Ви обмінюєтесь досвідом із лікарями країн СНД, Європи, Америки?
— Досить широко.
ІІІ. Конгрес у Мадриді
Не так давно в іспанській столиці — Мадриді — проходив міжнародний Конгрес з міастенії. У ньому брали участь спеціалісти з 60 держав. Від України — професор Шевнюк.
— Які питання розглядали на конгресі?
— Західними фірмами створено новий препарат для лікування міастенії. Його випускають лише у Канаді й Швейцарії. Дію препарату перевіряли в багатьох країнах, у тому числі у Київській обласній лікарні. Потім на конгресі звітувала кожна країна. Доповідав і я. Спеціалісти з інших держав проводили випробування на п'ятьох-шістьох хворих. Я на 14-х. Тому моя доповідь привернула особливу увагу. Новий препарат пригнічує дію ураженої хворобою вилочкової залози, протидіє виникненню антитіл. Ми отримали позитивний результат. Це так зване консервативне лікування.
— Але Ви, як мені відомо, прихильник хірургічних методів...
— Так. На Заході, в США лікують переважно консервативно препаратами — гормонами, кортикостероїдами. Як наслідок, часто розвивається остеопороз, потерпають нирки, інші важливі органи. Одне лікуємо, а інше... Крім того, нові препарати надзвичайно дорогі, не гарантують від рецидивів. Я, мої колеги в Росії, Білорусі, деякі спеціалісти Німеччини — за хірургічні методи.
— Ви доповідали на конгресі про свій досвід хірургічного втручання?
— Це викликало значний інтерес, особливо при лікуванні міостенії у дітей. У мене є авторське свідоцтво на цей метод.
— Хірургічне лікування дешевше від медикаментозного, поширеного на Заході?
— Звісно. І ефективніше.
— Чи сподобався Мадрид?
— Надзвичайно. Чого вартий лише музей Прадо! А аеропорт — це палац. Чисті вулиці, немає заторів, засилля мікроавтобусів. Їздять двоповерхові муніципальні. Не бачив жодної черги — графік до секунди. І повітря чистіше. Люди доброзичливі.
— Жінки привабливі?
— Краще від українських немає ніде!
...Задзвонив телефон. Михайло Михайлович з привітною усмішкою розмовляє з кимось. Поклав трубку.
— Два роки тому привезли дівчину. Міастенія. Не могла ходити. Ледве піднімала повіки. А така ж красуня! Зробив операцію. Все закінчилося добре. Ось запрошує на весілля.
Професор поглянув на годинник:
— Час іти на нову операцію.
— Міастенія?
— Ні. Інша операція. Я хірург широкого профілю.
Володимир КОЛОДЯЖНИЙ
також у паперовій версії читайте:
- КІВІ ВІДДАЛЯЄ СТАРІСТЬ
- КОЛИ НЕ МОЖНА ІМПЛАНТУВАТИ ЗУБИ?
- НАЙШКІДЛИВІШИЙ ДЕСЕРТ
- РИБ'ЯЧИЙ ЖИР ПРОТИ ДЕПРЕСІЇ
назад »»»