ІЗ ВЕРШИНИ ДНІВ СВОЇХ
От і Володимирові Стадниченку підкорився 75-річний рубіж. Ім'я знане в Україні. Всі його іпостасі перелічити непросто. За фахом — журналіст, отже, нашого професійного цеху. А ще головний редактор «Демократичної України» на зламі 1980–1990-х. Нинішній читач газети, відстежуючи творчий доробок ювіляра, певно, помітив: останні роки Володимир Стадниченко — співець однієї теми. Зате якої!
Із життєвих вершин такого ґатунку, яка щойно підкорилася Володимирові Яковичу, далеко видно. Видно й худорлявого хлопчика із сумкою через плече, який проходить щоранку повз скромний пам'ятник, що у сквері перед школою, мимоволі призупиняючи крок і перечитуючи напис на п'єдесталі, котрий уже знає напам'ять: «Світ ловив мене, але не спіймав». Григорій Сковорода народився у Чорнухах, де стояла школа юного Володьки і де він роздумував над тим, щоб піти, як і земляк Сковорода, по дальшу науку до Києва.
Відтоді спливла епоха... Не злічити, скільки тем і сюжетів розкрилися під його пером. Згідно з власним визнанням, він «на прямих шляхах і на звивинах стежок відчував поруч незриму присутність Сковороди». А вирішальний поштовх стався насамкінець ХХ ст., коли прийшло розуміння: «щоб вистояти в буремному штормі життя, треба йти до Сковороди і міцно триматися за його думку».
Перворозум, просвітитель, філософ, поет... Ось уже третє століття люди пізнають світ його думки і слова. Незалежно одне від одного в різних наших сучасників виникла ідея практично поставити духовно-моральне вчення Григорія Сковороди на службу людині, суспільству, Україні. Адже, як стверджують авторитетні дослідники, філософське вчення Григорія Савича цілком дотичне до сучасного стану цивілізації, особливо до сталого розвитку, який має прийти на зміну накопичувальній економіці, філософії нестямного споживацтва, марнотратства. І тут саме Сковорода дає нам приклад суспільної поведінки.
Ключову роль у заглибленні в тему відіграла для В. Стадниченка робота над книгою «Іду за Сковородою». Це — плід роздумів, відкриттів цікавих людей, одухотворення історичних документів і фактів. Автор слідами свого героя об'їздив міста і села України, пов'язані з життям і діяльністю Сковороди, подорожував «за ним» до Санкт-Петербурга, країн Європи.
Володимир Стадниченко — майстер знаходити та гуртувати навколо добрих задумів соратників. Це сповна проявилося і щодо сковородинців. Ідея Великого проекту, приуроченого до 300-ліття мислителя (2022 рік), впала на благодатний ґрунт, знаходить все нових прихильників. Проект пройшов апробацію в різних аудиторіях, громадський ювілейний комітет з його реалізації очолив Борис Олійник.
З ініціативи і під орудою Володимира Стадниченка на шпальтах «Демократичної України» надруковано добрих три десятки публікацій, присвячених різним аспектам «Великого проекту», загалом на сковородинську тему. Ці матеріали посприяли піднесенню інтелектуальної й пізнавальної планки газетних номерів.
«А я, як був, так і тепер — подорожній», — зізнався якось Сковорода. Це щастя, коли фахове заняття — журналістика — гармонує з особистим захопленням — подорожуванням. Володимир Якович легкий на підйом. Свого часу депутатські відрядження допомогли народженню фундаментального дослідження — книги «Лоно Дунаю». Це пристрасний екологічний маніфест на захист природно-морального феномена України. Відрядження В. Стадниченка до інших країн і континентів подарували читачеві неординарні книги, присвячені Тайваню, Африці. Наслідуючи родинний козацький дух, наш колега самотужки розвідав місцезнаходження Задунайської Січі (Румунія).
Сповідуючи у своїй діяльності принцип — слово теж є діло, Володимир Стадниченко націлений на практичний результат, віддачу для людей. Так, зримим уречевленням його депутатства в Придунайському краї є новобудови — кіноцентр і лікарня — в містах Кілії й Арцизі. Як заступник голови Комітету з Національної премії імені Тараса Шевченка, він доклав багато зусиль для створення бібліотеки цього комітету, яка видає друком твори лауреатів. Згідно з Великим сковородинським проектом на українській землі закладено перші діброви і гаї на честь видатних співвітчизників. І Стадниченко власноруч бере в цьому участь.
Життєве кредо ювіляра — «Ніщо не втрачено, якщо не втрачено все». Нехай ця оптимістична домінанта не полишає Вас, дорогий Володимире Яковичу, на довгі роки!
Колеги й друзі з «Демократичної України»
Із досьЄ «ДУ»
Володимир Стадниченко народився 20 червня 1936 року в місті Кременчуці на Полтавщині. Батьки (Яків Антонович і Марія Макарівна) із давнього козацько-селянського роду Стадниченків, позначеного в «Реєстрі Війська Запорозького року 1649».
Закінчив Чорнухинську середню школу імені Григорія Сковороди. У 1954–1959 рр. студіював журналістику в Київському державному університеті імені Тараса Шевченка.
Трудовий шлях після закінчення університету: кореспондент газети «Радянська освіта»; у республіканській «Робітничій газеті» — від літературного працівника до головного редактора; голова Державного комітету УРСР з кінематографії; головний редактор газети «Радянська Україна» (нині «Демократична Україна»); заступник міністра у справах преси та інформації; заступник голови Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка.
Обирався депутатом Верховної Ради одинадцятого скликання та народним депутатом України першого скликання.
Ветеран української журналістики і культури, політичний і державний діяч, публіцист. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, Міжнародної літературно-мистецької премії імені Григорія Сковороди та Міжнародної журналістської премії «За цінний внесок у розвиток взаєморозуміння між народами». Заслужений журналіст України.
Державну і громадську діяльність В. Стадниченка відзначено орденом «Дружби народів» (1982), Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР (1986), орденом «За заслуги» ІІІ (2001) і ІІ (2006) ступенів, орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ ступеня (2005). Кандидат історичних наук.
З-під пера В. Стадниченка, крім десятка книг, вийшло близько тисячі статей у періодиці. Лауреат багатьох творчих премій.
також у паперовій версії читайте:
- ІХ МІЖНАРОДНИЙ КОНКУРС ПАМ'ЯТІ ВОЛОДИМИРА ГОРОВИЦЯ: ПЕРШИЙ ЕТАП
- ДУША ПОЕТИЧНОГО КІНО
- ОРКЕСТР ГІТАРИСТІВ
назад »»»