ПОДАРУНОК ІЗ МІНАМИ СПОВІЛЬНЕНОЇ ДІЇ
Минулого тижня Верховна Рада ухвалила у першому читанні поданий Президентом України законопроект, який пропонує практично скасувати державний техогляд автомобілів і довіреність на їх керування. Провладні коментатори на всі лади розхвалюють цей крок, опозиція неначе води в рот набрала, а народ не вірить своєму щастю. За таких обставин наш журналістський обов'язок — уважно вивчити цей документ і спробувати відшукати закладені у ньому не видимі неозброєним оком міни.
Техогляд не для всіх
Законопроект називається «Про усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень». Стержньовими є поправки до Закону «Про дорожній рух», а саме до його ст.35 «Технічний контроль за станом транспортних засобів».
Нині усі автомобілі підлягають обов'язковому державному технічному оглядові. Пропонується зробити примітку, що не підлягають йому легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей за винятком таксі й машин, що використовуються у комерційних цілях. Від техогляду звільняють мотоцикли, мопеди, мотоколяски. Решта автопарку, тобто вантажівки, автобуси, мікроавтобуси, трактори, комбайни тощо, від процедури проходження технічного огляду не звільняються.
Причому порядок проходження цієї процедури теж зазнає змін. Нині, згідно з названою вище статтею, державний техогляд проводиться підрозділами ДАІ МВС, але технічний стан транспортних засобів перевіряють винятково акредитовані в установленому порядку суб'єкти господарювання, які мають відповідну ліцензію. Інакше кажучи, копирсатися у вашій машині й писати висновок про її технічний стан можуть представники приватної комерційної фірми, але підпис і печатку на складеному документі мають ставити лише працівники Державтоінспекції.
А от відповідно до законопроекту, обов'язковий технічний контроль транспортних засобів (лише для тих, для кого він обов'язковий) здійснюється суб'єктами проведення обов'язкового технічного контролю, які мають обладнання, котре дає змогу перевіряти технічний стан. Перелік такого обладнання та й порядок обов'язкового технічного контролю визначатиметься Кабінетом Міністрів України. Тобто проводити техогляд (по-новому — обов'язковий технічний контроль) будуть комерційні фірми, а Державтоінспекція тільки вестиме реєстр таких фірм. А ще формуватиме загальнодержавну базу даних про результати техконтролю.
Наступна, за ступенем важливості, ст. 16 того ж Закону «Про дорожній рух», у якій ідеться про основні права та обов'язки водія транспортного засобу. У нинішній її редакції, зокрема, сказано, що водій зобов'язаний мати при собі посвідчення водія, реєстраційні та інші документи, що підтверджують право на керування автомобілем. У новій редакції згадуються лише посвідчення водія і реєстраційний документ на транспортний засіб (простіше кажучи, техпаспорт).
Словосполучення «інші документи» (що в нашому випадку означає довіреність на керування) випали. Тобто якщо, скажімо, батько синові, тесть зятеві, чи кум кумові дає покататися на своєму автомобілі, то уже не обов'язково ходити до нотаріуса і платити гроші за письмову довіреність. Достатньо дати техпаспорт і ключі від машини. А міліція має вірити людині на слово, що вона не викрала автомобіль і техпаспорт.
Решта поправок має другорядний характер. Наприклад, у Кодексі України про адміністративні правопорушення (КУАП), а саме в його ст. 121, зникає згадка про стягнення, які накладають на водіїв автомобілів, які своєчасно не пройшли державний технічний огляд. Зате з'являється новела про відповідальність за керування машинами, що підлягають обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшли. У ст. 126 зникає згадка про стягнення за відсутність у водія інших документів, які підтверджують право користування чи розпорядження транспортним засобом. Що означає — не обов'язково мати довіреність.
Ще одне логічне нововведення, яке стосується законів «Про страхування» і «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Нині техогляд і страхування — дві різні процедури, хоч і тісно між собою пов'язані. Згідно з чинним законодавством страховик не зобов'язаний вимагати від страхувальника документ про проходження техогляду. Щоправда, коли страховою фірмою керують люди, котрі сповна розуму, то вони все-таки поцікавляться наявністю у клієнта відповідного талона і залежно від його наявності або відсутності ухвалюватимуть рішення — укладати чи не укладати з ним договір. А от працівники ДАІ при проходженні техогляду зобов'язані перевіряти у водія наявність страхового полісу.
Законопроект пропонує все поміняти місцями. ДАІ більше не контролюватиме наявність страхових полісів під час техогляду. Зате страхові фірми, якщо вони укладатимуть договір із водіями (звісно, не з усіма, а з водіями саме тих автомобілів, котрі зобов'язані проходити обов'язковий технічний контроль), тепер повинні будуть вимагати у клієнта пред'явити талон про проходження техконтролю.
Мотиви ініціаторів законопроекту
Тепер про мотиви, якими керувалися працівники Адміністрації Президента України, котрі готували цей законопроект, відносячи його до категорії невідкладних.
Перший мотив, викладений у пояснювальній записці за підписом першого заступника глави АПУ Ірини Акімової, полягає у тому, що процедура проходження техогляду давно перетворилася на корупційну схему, де, за оцінками експертів, 90 відсотків власників автомобілів отримують талон без фактичної перевірки (за хабарі). Обсяг таких неофіційних платежів становить щороку близько мільярда гривень.
Наскільки можна довіряти представленим чиновниками цифрам?
В Україні зареєстровано близько 11 мільйонів транспортних засобів, із яких щорічно проходять технічний огляд шість мільйонів. На кожен із них припадає близько півтори тисячі гривень хабарів. Сума не фантастична, однак мусимо визнати, вона все одно «висмоктана з пальця». Бо задля більшої переконливості працівникам АПУ варто було б навести не лише абстрактні розрахунки анонімних експертів, а й дані судової статистики, з яких би випливало, скільки працівників органів внутрішніх справ було викрито на хабарах за сприяння у незаконному проходженні техогляду. Щоб полічити таких за середньостатистичний рік, вистачить пальців однієї руки. Правда ж непереконливо? Інша справа — щорічний мільярд гривень за оцінками експертів невідомого походження.
Інший аргумент, наведений АПУ, полягає в тому, що у 2010 році, приміром, серед причин дорожньо-транспортних пригод (ДТП) на першому місці порушення правил маневрування (40%), недотримання дистанції (20%) і перевищення швидкості руху (17%). А ось несправність транспортних засобів спричинила менш ніж один відсоток аварій. Тож можна висловити повну довіру наведеній статистиці. З невеликим зауваженням стосовно того, що першою причиною (не всіх, а найрезонансніших) ДТП, пов'язаних із загибеллю людей, є все-таки перевищення швидкості. Якщо порушують правила маневрування або недодержують дистанцію, але витримують розумну швидкість 60–90 км на годину, то страждає тільки залізо, а люди лишаються живими і (в більшості випадків) неушкодженими.
Утім, обидва згадані заперечення не міняють суті аргументів, наведених ініціаторами законопроектів. Процедура проходження техогляду справді корумпована, а на стан аварійності на дорогах технічна справність автомобілів суттєво не впливає. Отже, нічого страшного не станеться, якщо для більшості машин його скасувати. Кількість ДТП не зросте, зате зменшаться витрати середньостатистичного українського водія. Тож зменшаться суми поборів на користь певного контингенту державтоінспекторів, котрі «годуються» від проведення техоглядів, і кількість яких становить близько трьох тисяч офіцерів міліції.
Ось такий мішок подарунків можуть отримати українці до 20-ї річниці незалежності, якщо Верховна Рада підтримає законопроект у другому читанні й у цілому. Однак не поспішаймо радіти.
Сумний досвід минулого
У новітній історії України влада двічі радувала автомобілістів несподіваними рішеннями, котрі мали б полегшити їм життя. І обидва рази невдало.
Перший раз — 5 квітня 2001 року, коли парламент ухвалив поправки до КУАП, які значно знизили стягнення за порушення правил дорожнього руху, а крім того, заборонили міліціонерам вилучати у порушників їхні автомобілі й посвідчення водія. Через це на дорогах почався безлад, і кількість загиблих унаслідок ДТП збільшилася удвічі: від п'яти тисяч у 2000 р. до десяти тисяч у 2007-му. Що і змусило Верховну Раду восени 2008 року відновити статус-кво, після чого аварійність на автошляхах повільно, але неухильно пішла на спад.
Другий раз — 18 липня 2005 року, коли президент Віктор Ющенко зопалу заявив на всю країну, що з сьогоднішнього дня ДАІ більше не існує. Ця подія взагалі мала ефект холостого пострілу, оскільки, згідно з чинним законодавством, глава держави без згоди парламенту не може не те що ліквідувати, а навіть перейменувати Державну автомобільну інспекцію. «Даішники» на деякий час зникли з доріг і поховалися по кабінетах, але через місяць з новими силами повернулися до звичного режиму роботи.
У цьому випадку теж не варто сподіватися, що все буде «гарненько та чепурненько»: просто так держава не буде балувати своїх громадян і розоряти вірних слуг. Тому варто назвати три моменти, котрі можуть стати «мінами сповільненої дії».
Перший з них полягає в тому, що у Законі «Про дорожній рух» запроваджується нове поняття «легкові автомобілі, що використовуються у комерційних цілях», але не дається визначення цього поняття. Спустімося на землю. Значна частина водіїв певну частку свого сімейного бюджету формує за рахунок приватного перевізництва. Наприклад, чоловік, прямуючи зранку на роботу з однієї частини Києва до іншої, а ввечері у зворотному напрямку, бере дорогою двох-трьох пасажирів, за рахунок яких компенсує витрати на бензин. У провінції, де з легальним працевлаштуванням набагато складніше, машина часто буває єдиною «годувальницею», що формує сімейний бюджет.
Усе це робиться, звичайно, без ліцензії на пасажирські перевезення. А якщо раптом зупинить інспектор ДАІ, водій скаже, що це мій кум, сват, брат (кума, сваха, сестра), бо згідно з чинним законодавством міліціонерові до того немає діла. Якщо ж ухвалять закон, то у працівника ДАІ буде кревний інтерес до того, щоб установити: в комерційних чи некомерційних цілях використовувався автомобіль? Коли пасажир дасть письмове пояснення про те, що він замовив послуги водія за гроші, то у міліції буде незаперечний доказ, що машину використовували з комерційними цілями (з усіма наслідками, що з цього випливають). Тобто з необхідністю проходити техогляд і штрафами за його непроходження.
Тепер займімося арифметикою. За приблизними даними, викладеними у висновку Головного науково-експертного управління Верховної Ради України, близько чотирьох мільйонів, або дві третини автотранспортних засобів, звільнять від проходження щорічного техогляду. Тому з трьох тисяч працівників ДАІ, котрі нині проводять техогляд, дві тисячі виявляться зайвими. Ви сподіваєтесь, що вони так просто відмовляться від ласого шматка? Зовсім ні. Формально вони вийдуть з кабінетів на дороги, але не на будь-які, а саме на ті, де найлегше ловити комерційних перевізників. А вже у них вистачить позаштатних дівчат-клієнток, які засвідчать, що вони домовлялися з водієм, що той за гроші довезе їх куди треба. Це вже використання легкових автомобілів у комерційних цілях з усіма наслідками...
Другий момент полягає в тому, що під час проведення через кожні два роки технічного огляду автомобіля працівники ДАІ перевіряють, чи сплатив його власник усі штрафи, які були накладені на нього за порушення Правил дорожнього руху, котрі той вчинив протягом двох років. Таким чином запропонований законопроект створює курортні умови для злісних правопорушників. Жодних компенсаторів автори законопроекту придумати, на жаль, не спромоглися.
Останній момент, який стосується поправок до Цивільного кодексу України, що стосуються договору позички наземних самохідних транспортних засобів, тобто легкових (або вантажних) автомобілів. Нині для цього потрібно укладати письмовий договір, котрий підлягає нотаріальному посвідченню. Згідно із законопроектом, цієї мороки не треба, хоч і це може призвести до численних випадків заволодіння машинами шахрайським шляхом, а власник потім буде довго й нудно доводити в судах, що у нього відібрали автомобіль без його згоди.
Юрій КОТНЮК
також у паперовій версії читайте:
- КІНЕЦЬ ВІННИЦЬКИХ СЕКС-ТУРІВ
назад »»»