НІМЕЧЧИНА БУДУЄ ПРОФЕСІЙНУ АРМІЮ
Міністр оборони ФРН Томас де Мезьєр 18 травня представив основні положення реформи бундесверу, яка становить черговий етап розпочатої у 2000 році трансформації німецької армії. Мета реформи — професіоналізувати бундесвер, розширити його експедиційні можливості при одночасному зменшенні кількісного складу збройних сил і посиленому заощадженні коштів на утримання армії.
Міністерство оборони вважає, що країна має розширити свою участь у закордонних місіях і більше враховувати національні інтереси. Позиція міністерства важлива, але це лише одна з багатьох у дискусії над політикою безпеки і роллю бундесверу, зокрема, при вирішенні куди, коли і в яких операціях за кордоном він повинен брати участь.
Нинішня реформа — черговий етап трансформації бундесверу, який полягає у відмові від моделі армії, призначеної для захисту території ФРН на користь експедиційної армії, котра бере активну участь у закордонних операціях. Ця трансформація почалася наприкінці 90-х років і провадиться на підставі висновків, зроблених за результатами участі бундесверу в операціях на Балканах і аналізу асиметричних загроз безпеці ФРН (серед них — наслідки процесу розпаду держав, боротьба з міжнародним тероризмом, загроза торговельним шляхам).
Як засвідчив досвід операції бундесверу в Афганістані, виявилася непристосованість німецької армії до ведення нерегулярної війни (у підготовці військовослужбовців, їх озброєнні та облаштуванні й частково у керівництві операціями). Економічна криза і бюджетні скорочення були торік підставою для презентації концепції реформи, яка полягає не тільки у кількісному скороченні армії, обмеженні замовлень озброєння і прискореному знятті з експлуатації застарілого озброєння (у 2011—2015 рр. міністерство оборони повинно заощадити 8,3 мільярда євро). Її сутністю мала бути зміна щодо професіоналізації бундесверу і підвищення його експедиційних можливостей.
Несподівана відставка міністра Карла-Теодора цу Гуттенберга (ХСС) у березні нинішнього року, який розпочав нинішній етап реформи, затягнула період ухвалення рішення, але не змінила її спрямування. Під контролем Гуттенберга у міністерстві розпочалася робота над новим стратегічним документом, який мав визначити цілі й перспективні стратегічні інтереси німецької політики безпеки і оборони, окреслити роль і завдання бундесверу.
Нові напрями політики безпеки і роль бундесверу
У нинішніх реаліях міністерство оборони вважає збройний напад на ФРН із застосуванням звичайних озброєнь малоймовірним. Інтереси безпеки країни випливають з її розташування у центрі Європи, міжнародних політичних і економічних зв'язків та зобов'язань, залежності економіки від стабільних поставок природної сировини. Незмінно ООН, НАТО та ЄС залишаються організаціями, в межах яких ФРН реалізує політику безпеки й оборони із застосуванням військової сили.
Бундесвер, призначений передовсім для оборони власної території й підтримки союзників у рамках НАТО, для протидії кризам і міжнародним конфліктам повинен брати участь у військових операціях Європейського Союзу.
Інколи виникають суперечливі тенденції: з одного боку, є зростаюча асертивність Німеччини щодо союзників. Уперше передбачається, що рішення про участь чи неучасть ФРН у закордонних (союзних) військових операціях у майбутньому мають ухвалювати з точки зору німецьких інтересів. Крім того, ці рішення повинні краще обґрунтовувати на міжнародній арені, щоб політика країни не ставала об'єктом гострої критики, як це було у випадку позиції Німеччини щодо подій у Лівії.
З іншого боку, надалі для міністерства оборони суттєвим є зміцнення партнерства, трансатлантичної й європейської безпеки. Якщо передбачувані політичні втрати через відмову участі ФРН в операціях союзників надто високі, то бундесвер мусить брати участь у таких операціях навіть за відсутності безпосереднього зв'язку з німецькими інтересами. Водночас міністерство розуміє необхідність зміцнення міжнародної позиції країни шляхом активної участі в управлінні кризами й конфліктами із застосуванням військової сили.
Участь бундесверу в закордонних операціях
Дебати щодо використання бундесверу поза кордонами держави точаться серед політичної еліти кільканадцять останніх років. Нині міністерством оборони реалізується черговий етап армійської реформи і останні дискусії на тему військової інтервенції у Лівії та позиції ФРН із цього питання, вірогідніше, інтенсифікують її. Активнішу участь бундесверу у закордонних операціях форсують переважно християнсько-демократичні кола, маючи на меті зміцнення позиції Німеччини у світі стосовно союзників НАТО і Євросоюзу та більш наступальну підтримку національних інтересів.
Частина Партії зелених і СДПН вважають, що країна повинна брати активнішу участь, зокрема військовими засобами, у глобальній політиці безпеки. Проте вони обґрунтовують таку позицію необхідністю підвищення ролі Німеччини у стабілізації конфліктів і криз у світі в межах миротворчих і стабілізаційних місій ООН. Натомість частина еліти вважає, що в інтересах ФРН — не використання військової сили, а дії політичної й економічної дипломатії, якщо вони достатні для забезпечення німецьких інтересів.
Після реформи бундесвер стане армією, спрямованою здебільшого на ведення закордонних операцій з підвищеними інтервенційно-експедиційними можливостями, які стали результатом змін, запроваджених наприкінці 90-х років. Відкритим питанням залишається де, коли і в яких закордонних операціях він братиме участь. Про участь бундесверу в закордонних місіях надалі ухвалюватиме рішення бундестаг.
У німецькій політичній культурі до цього часу кожен уряд визнавав потрібним досягнення понадпартійного політичного консенсусу в парламенті до ухвалення таких рішень. Його досягнення нелегке з огляду на негативне ставлення німецького суспільства до участі армії ФРН у військових місіях за кордоном. Проте допускається, що реформа стане двигуном стратегічно-політичних змін, які дозволять урядові легше розпоряджатись армією як важливим інструментом закордонної політики.
Євген ПЕТРЕНКО
також у паперовій версії читайте:
- ЕРА ЗАПАТЕРО ЗАВЕРШУЄТЬСЯ
назад »»»